Університет Париж X Нантер

Є другим за величиною кампусом Франції після Нантського університету. В Університеті навчається понад 33 тисяч студентів, на факультетах і в науково-дослідних центрах працюють 2 тисячі професорів, викладачів і наукових співробітників. На території кампуса площею 27 га розташований олімпійський басейн, атлетичні майданчики, театр.

Спочатку в 1964 році був заснований лише Факультет Нантерра, а в 1970 році внаслідок реорганізації Університету Парижа був заснований сам Університет. Університет Париж X — Нантер відомий насамперед як центр травневих подій 1968 року, в результаті яких отримав прізвисько «Nanterre la rouge» (Червоний Нантерр). Університет традиційно має ліве політичне забарвлення, на відміну від інших університетів, таких, наприклад, як Університет Париж II Ассас, що відрізняються правою політичною орієнтацією.

Університет Париж X — Нантерр має високу репутацію щодо підготовки фахівців в галузі права, економіки, відомий своїми унікальними білінгвістичними спеціальностями. У наш час^[коли?] в університет входять 9 факультетів, Інститут адміністративної підготовки, більше 8 науково-дослідних лабораторій, а також різні профспілки, культурні та соціальні спільноти.

• Еммануель Макрон — президент Франції (з 2017).
• Ніколя Саркозі — президент Франції (2007—2012), колишній президент партії Республіканці.
• Домінік Де Вільпен — прем'єр-міністр Франції 2005—2007.
• Даніель Кон-Бендіт — лідер студентських заворушень у травні 1968 року, член європейського парламенту.
• Крістін Лагард — міністр економіки і фінансів Франції.
• Жан-Жак Аягон — міністр культури і комунікацій Франції з 2002 до 2004 рік.
• Жан-Люк Маріон — філософ.
• Олів'є Безансно — французький політик.
• Даніель Коен — французький економіст.
• Вінсан Боллоре — генеральний директор компанії Bolloré.
• Олів'є Бланшар — французький економіст.
• П'єр Гольдман — французький революціонер-інтернаціоналіст.
• Анні Добантон — французька журналістка.
• Жослін Ківрен — французький актор.

• Моріс Алле — французький економіст, Лауреат Нобелівської премії з економіки 1988 року.
• Домінік Стросс-Кан — французький політик, економіст і юрист. Директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду.
• Жак Матьє Еміль Ланг — французький політик.
• Еммануель Левінас — філософ.
• Катрін Малабу — філософ.
• Жан Бодрійяр — французький культуролог і філософ-постмодерніст.
• Поль Рікер — філософ.
• Анрі Лефевр — соціолог і філософ.
• Робер Жан Жорж Мерль — письменник.
• Мішель Агліетта — економіст, член Кола економістів.
• Фернанду Енріке Кардозу — колишній президент Бразилії (1995—2002).
• Мішель Делон — французький літературознавець.

• «Китаянка» — Жан-Люка Годара в 1967.
• «Іспанка» — Седріка Клапіша у 2002.
• «Тринадцятий район» — П'єра Мореля в 2004.

• Сорбонна
• Нантерр

• Офіційний сайт університету