Фрідріх Овербек

Йоганн Фрідріх Овербек (Johann Friedrich Overbeck, 3 липня 1789, Любек — 12 листопада 1869, Рим) — німецький художник, графік та ілюстратор.

Фрідріх Овербек
Народився	3 липня 1789(1789-07-03)[1][2][…] Любек, Священна Римська імперія[3]
Помер	12 листопада 1869(1869-11-12)[1][2][…] (80 років) Рим, Папська держава[3]
Поховання	Сан Бернардо алле Терме :
Країна	Німеччина
Діяльність	художник, ілюстратор, письменник, поет, рисувальник
Alma mater	Віденська академія мистецтв
Відомі учні	Карл фон Блаас
Знання мов	німецька і італійська
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Напрямок	неокласицизм
Magnum opus	Italia and Germaniad і The Selling of Josephd
Батько	Christian Adolph Overbeckd
Родичі	Carl Hoffmannd і Agnes Elisabeth Overbeckd
Брати, сестри	Christian Gerhard Overbeckd
Нагороди	Член Американської академії мистецтв і наук
Медіафайли у Вікісховищі

Народився в родині потомствених любекських юристів.
З 1804 по 1806 рр. навчався малювання у Йозефа Ніколауса Перуа. У 1806—1810 рр. навчався у Віденській академії образотворчих мистецтв. У 1810 році Овербек, незадоволений класицизмом академічного навчання, кинув навчання і разом з Францем Пфорром і Людвігом Фогелем відправився в Рим.

Ще у Відні в 1809 Овербек і його друзі створили за зразком середньовічної гільдії Св. Луки «Союз Луки» — творче об'єднання художників, які присвятили себе християнському оновленню мистецтва крізь призму нового прочитання старого італійського та німецького мистецтва. До союзу приєдналися Філіп Фейт і Петер фон Корнеліус. У квітні 1813 Овербек перейшов у католицизм.

Спочатку художників називали «назарейцями» іронічно через їх зачіски, проте пізніше ця назва повсюдно утвердилася в якості напрямку мистецтва. Група отримала визнання в 1816-17 рр., виконавши розпис Будинку Бартольді, резиденції прусського посла Якоба Людвіга Саломона Бартольді. У роботі над фресками за мотивами легенди про Йосипа брали участь Овербек, Корнеліус, Фейт і Вільгельм фон Шадов (в даний час зберігаються в Старій національній галереї в Берліні). У 1817-18 рр. Овербек, Корнеліус, Фейт і Юліус Шнорр фон Карольсфельд брали участь в декоруванні Вілли Массімо. У 1826 Овербек відхилив пропозицію баварського короля Людвіга I очолити мюнхенську Академію мистецтв, як і аналогічну пропозицію, що послідувала з Дюссельдорфа. У 1829 Овербек відхилив пропозицію стати керівником Штедель у Франкфурті-на-Майні. Глибоко віруюча людина, сприймався друзями і численними учнями як патріарх, Овербек до кінця свого життя залишався вірним консервативним ідеалам своєї юності незважаючи на те, що релігійний живопис пізніх назарейців вже давно загубилася на тлі пізнього романтизму і реалізму. Про його значущості в церковних колах говорить особистий візит папи Пія IX в будинок Овербека в Римі. Зять Овербека, римський скульптор Карл Хоффман створив епітафію Овербеку в римській церкві Сан-Бернардо.