Футуна (Вануату)

Футуна (англ. Futuna) — острів архіпелагу Нові Гебриди. Належить Вануату, входить до складу провінції Тафеа.

Футуна
Географія
19°32′ пд. ш. 170°13′ сх. д.
Акваторія Тихий океан
Група островів Вануату
Площа 13 км²
Найвища точка 636 м
Країна
 Вануату
Адм. одиниця Тафеа
Населення 535 осіб
Футуна
Футуна (Вануату)

Географія

Острів знаходиться в архіпелазі Нові Гебриди в Тихому океані. На захід лежить острів Танна, на північний захід — острів Аніва, на північний захід — острів Анейтьюм.

Футуна — найсхідніший острів Вануату. Він має вулканічне походження і являє собою вулканічний конус, оточений кораловим рифом. Береги Футуна обривисті, в центрі острова розташоване плато Татаву[1][2].

Вулкан, що становить основу Футуна, востаннє виявляв активність у плейстоцені, щонайменше 11 000 років тому[2]. Найвища точка острова досягає 643 м[1].

Клімат на Футуна тропічний. Середньорічна кількість опадів перевищує 1500 мм. Острів схильний до циклонів та землетрусів[1].

Історія

Острів Футуна, як і Аніва, був заселений полінезійцями з островів Тонга і Футуна (на захід від Самоа), який змішалися з вихідцями з сусіднього острова Танна[3].

Острів був відкритий 20 серпня 1774 року англійським мандрівником Джеймсом Куком[4], який назвав його «островом Іммерів»[5].

У березні 1906 року Футуна, як і інші острови Нових Гебрид, стали спільним володінням Франції і Британії, тобто архіпелаг отримав статус англо-французького кондомініуму[6].

30 червня 1980 року Нові Гебриди отримали незалежність від Великої Британії і Франції, і Футуна став територією Республіки Вануату.

Населення

Іноді острів називають «Західна Футуна», щоб відрізняти його від острова Футуна в складі островів Волліс Футуна. Незважаючи на те, що острів географічно розташований в межах Меланезії, його за культурними особливостями населення відносять до Полінезії.

У 2009 році чисельність населення Футуна становила 526 осіб[7]. Основне заняття місцевих мешканців — натуральне сільське господарство. На острові діє аеропорт[1].

Острів розділений на десять округів: Іраро, Ітапапа, Ітапасесі, Матангі, Матовеї, Набао, Наріарі, Ракаороа, Серінао та Чинароа. Мешканці острова особливим стилем виконують християнські гімни, впроваджені місіонерами XIX століття.

Місцеве населення розмовляє мовою футуна-аніва (західно-футунська), що належать до футунських мов (які, в свою чергу, відносяться до ядерно-полінезійських)[8].

Примітки
  1. UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Острови Вануату. (англ.)
  2. John Search. Futuna. (англ.)
  3. t1-body-d1-d27.html Полінезійські спільноти в Меланезії.
  4. Біографія Джеймса Кука. Друга подорож. (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2008. Процитовано 16 січня 2019.
  5. A. Kippis. Друга подорож Джеймса Кука. (англ.)
  6. Tufala Gavman . Reminisces from the Anglo-French Condominium of the New Hebrides/Brian J. Bresnihan, Keith Woodward, editors. — Suva, Fiji: Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific, 2002. — Стор. 23.
  7. Vanuatu National Statistics Office, ред. (2009). 2009 National Population and Housing Census. с. 12. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 22 вересня 2011.
  8. Etnologue. Мови Вануату. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.