Філенко Володимир Пилипович

Національність — українець.

Освіта — Харківський державний університет (1972–1977), історик, викладач історії та суспільствознавства; Харківський сільськогосподарський інститут (1986–1990), економіст, організатор сільського-господарського виробництва.

Серпень 1977 — серпень 1979 — вчитель історії Червонооскільської середньої школи Ізюмського району.

Серпень 1979 — серпень 1982 — секретар Зміївського райкому ЛКСМУ.

Серпень 1982 — жовтень 1984 — заступник командира роти з політичної частини військової частини 43016 (місто Реутов, Московська область).

Жовтень 1984 — жовтень 1985 — консультант кабінету політосвіти Зміївського райкому КПУ.

Жовтень 1985 — травень 1990 — секретар парткому радгоспу імені Гагаріна, село Шелудьківка Зміївського району.

Член КПРС до липня 1990.

Після І з'їзду ПДВУ: з жовтня 1990 — співголова партії, травень 1992 — лютий 1996 — голова партії.

З червня 1990 — голова фракції «Демплатформа»; з жовтня 1990 — перший заступник голови Народної ради; 1992–1993 — голова, з червня 1995 — заступник голови об'єднання «Нова Україна».

Лютий 1996 — травень 1999 — перший заступник голови Народно-демократичної партії.

Листопад 1997 — травень 1998 — голова секретаріату НДП, член Політради і Політвиконкому (лютий 1996 — травень 1999).

1995 — 1997 — радник міністра Кабінету Міністрів України на громадських засадах.

Радник Прем'єр-міністра України (вересень 1997 — грудень 1999)[5].

Член спеціальної ради Громадської ініціативи «Форум національного порятунку» (з лютого 2001).

З вересня 1994 — голова правління товариства «Україна—Нідерланди».

Під час Помаранчевої революції один із «польових командирів» Майдану.

У 2015 році був членом конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (за квотою Верховної Ради України)[6].

Володіє французькою мовою.

Захоплення: музика, спорт.

Батько — Пилип Іванович (1925–1999) — пожежник на заводі імені Малишева.

Мати — Параска Павлівна (* 1927) — телятниця радгоспу імені Гагаріна, пенсіонерка.

Дружина — Ольга Василівна (* 1959) — бухгалтер.

Дочка — Ірина (* 1979) — юрист.

Син — Ярослав (* 1982) — економіст.

Народний депутат України 1-го скликання з 15 травня 1990 до 10 травня 1994 за Зміївським виборчім округом № 387 Харківської області. На час виборів: радгосп імені Юрія Гагаріна Зміївського району, секретар парткому. Заступник голови Народної Ради, співголова фракції ПДВУ, голова фракції «Нова Україна». Секретар Комісії з прав людини. 1-й тур: з'явилося 92.3 %, «за» 15.3 % 2-й тур: з'явилося 80.2 %, «за» 52.7 % 10 суперників (основний — Антонов М. М., народився 1938, член КПРС, голова об'єднання «Харківоблагробуд», 1-й тур — 14.8 %, 2-й тур — 40.8 %). Вважається єдиним україномовним народним депутатом в 1-му скликанні з Лівобережної України.

Березень 1994 — кандидат в народні депутати України за Жовтневим виборчім округом № 368 Харківської області, висунутий виборцями. 1-й тур — 18.58 %, 2 місце з 19 претендентів; 2-й тур — 34.57 %, 2 місце з 2 претендентів.

Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 від Народно-демократичної партії, № 7 в списку. На час виборів: голова секретаріату Народно-демократичної партії, радник Прем'єр-міністра України. Перший заступник голови фракції НДП (травень 1998 — червень 1999), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з червня 1999). Член Комітету з питань правової реформи (липень 1998 — березень 2000), член Комітету з питань правової політики (з березня 2000).

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006 від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 27 в списку, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 — вересень 2005), уповноважений представник фракції політичної партії «Реформи і порядок» (з вересня 2005). Член Комітету з питань правової політики (з червня 2002).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Громадянського блоку «Пора-ПРП», № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПРП[7].

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 60 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член ПРП. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007). Член Комітету з питань правосуддя (з грудня 2007).

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (22 січня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю[8]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (30 листопада 2005) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, активну участь у законотворчому процесі, плідну громадсько-політичну діяльність[9]
• Орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 1997) — за особисті заслуги у розвитку української державності, активну законотворчу роботу та з нагоди шостої річниці незалежності України[10]
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[11]

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• Верховна Рада України 1-го скликання
• Верховна Рада України 3-го скликання
• Верховна Рада України 4-го скликання
• Верховна Рада України 6-го скликання
• Ксенія Мелешко. Депутату Філенку смакує смажена картопля з грибами // Главред