Філіппінське море
Філіппі́нське мо́ре — міжострівне море Тихого океану, між Японськими островами, островом Тайвань і Філіппінськими островами на заході, підводними хребтами і островами Ідзу, Огасавара (Бонін), Кадзан (Волкано) і Маріанськими на сході, Яп і Палау на південному сході. Площа 5 726 тисяч км², середня глибина 4 108 м, максимальна 10 265 м.
| |
18° пн. ш. 134° сх. д. | |
Розташування | Тихий океан |
---|---|
Площа | 5 726 тисяч км² |
Найбільша глибина | 10 265 м |
Середня глибина | 4 108 3939 м |
Філіппінське море у Вікісховищі |
Клімат
Через значну широтну протяжність акваторії море лежить відразу в трьох кліматичних поясах[1].
- Північ в субтропічному кліматичному поясі. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку ясна тиха погода, взимку вітри й дощі. Ближче до континенту, на захід, проявляє себе зона мусонів[2].
- Південний захід в субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку тут переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літньо-осінній період часто формуються тропічні циклони[2].
- Південний схід в тропічному кліматичному поясі. Увесь рік тут панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. Відносно дощова область, теплого сезону тут утворюються тропічні циклони[2]. Між тропічним і субтропічним поясами зона змінних вітрів й затишшя.
Море включає Філіппінську і Західно-Маріанську котловини, розділених підводним хребтом Кюсю-Палау. У південно-західній частині моря знаходиться більша частина глибоководного Філіппінського жолобу, який проходить уздовж східного узбережжя Філіппінських островів[3]. Поверхневі течії утворюють майже замкнуту антициклонну циркуляцію. Між 10° і 20° північної широти проходить Північна Пасатна течія. На схід від острова Тайвань починається течія Курошіо.
Температура поверхні води влітку близько 28 °C, взимку від 28 °C на півдні до 18 °C на півночі. Солоність 34,5‰. Припливи подобові і неправильні півдобові (до 2 м).
Біологія
Акваторія моря поділяється на ряд морських екорегіонів: Центрального Куросіо помірної тихоокеанської зоогеографічної провінції на півночі; Південного Куросіо і Східних Філіппін — на заході, Островів Огасавара і Маріанських — на сході, Західних Каролінських островів центральної індо-пацифічної — на півдні[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до індо-західнопацифічної області тропічної зони[5].
Література
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 513(рос.)
Примітки
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 300—301
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.