Філіп Покутинський

Філі́п Рома́н Покути́нський (пол. Filip Roman Pokutyński, 23 серпня 1829 Варшава — 28 жовтня 1879 Краків) — польський архітектор.

Філіп Покутинський
Народження 23 серпня 1829(1829-08-23)
Смерть 28 жовтня 1879(1879-10-28) (50 років)
Поховання
Раковицький цвинтар : 
Країна
(підданство)		  Королівство Польське (1815–1915)
 Австро-Угорщина
Навчання Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність архітектор
Праця в містах Краків, Львів
Архітектурний стиль історизм
Найважливіші споруди Church of St. Vincent in Krakówd
Членство Kraków Society of Friends of Fine Artsd
Нагороди
Кавалер лицарського хреста ордена Святого Сильвестра
Діти ·Józef Pokutyńskid
 Філіп Покутинський у Вікісховищі

Біографія

Закінчив Технічний інститут у Кракові (1842–1847), Берлінську академію архітектури (1849–1851). Навчався також у Франції та Італії. Спільно з Юзефом Недзвецьким провадив власне архітектурне бюро у Кракові. Проектував будівлі у різних стилях історизму (переважно неоренесансу). На його творчості значною мірою відбились ідейні засади Карла Фрідріха Шинкеля. Від 1856 року — професор будівництва у Краківському технічному інституті. Автор публікацій з історії архітектури. Кавалер Ордена святого Сильвестра. Батько архітектора Юзефа Покутинського. Певний час працював у Львові. У 1871—1873 роках був членом міської ради Львова, першої каденції, обраної за законом 1870 року. Склав повноваження передчасно.[1] Помер у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі у родинному гробівці Мончинських, Покутинських і Чехів, на полі La.[2]

Споруди у Кракові
  • Власний триповерховий будинок архітектора на вулиці Кармелітській (нині № 29), спроектований спільно з Юзефом Недзвецьким 1874 року. Інтер'єр містить живописні оздоби виконані 1876 року Ф. Штаудингером.
  • Будинок Наукового товариства на вулиці Славковській, 17 на розі із вулицею св. Марка (1857–1864). Кам'яні консолі сіней та теракотові скульптурні оздоби фасаду виконав скульптор Парис Філіппі, розписи інтер'єрів (втрачені) — живописець Густав Ліндквіст. Після перетворення товариства на Академію знань приміщень виявилось замало і Покутинському доручено спроектувати добудову, реалізовану у 1875–1877 роках. 1911–1913 року відбулась перебудова за проектом Юзефа Пакеса і Вацлава Кшижановського. Чергову перебудову проведено 1951 року.
  • Костел Найсвятішого Серця і монастир сестер шариток на вулиці Варшавській (1869–1871).
  • Костел святого Вінсента де Поля на вулиці св. Філіпа, 19.
  • Палац Огінських і Потулицьких на нинішній вулиці Пілсудського, 4 (1879).
Споруди у Львові
В інших населених пунктах
  • Неоготична вілла Мілевських у селі Пекари під Краковом (1857–1865). Інтер'єри були оздоблені у стилі італійського неоренесансу та англійської неоготики (не збереглись). Проект експонувався 1857 року в Кракові на щорічній виставці Товариства приятелів красних мистецтв. 1865 року Покутинський видав літографічний альбом з рисунками вілли (Willa w Piekarach, wyd. autolitograficzne w 14 tablicach, Kraków 1865.).
  • Ратуша в Івано-Франківську. Проект Анастази Пшибиловського від 1869 року, через рік модифікований Покутинським, реалізований до 1871. Будівля, стилістично вирішена переважно у формах неокласицизму, складалась із видовженого двоповерхового корпусу із сильно домінуючою триярусною вежею. Ратушу розібрано перед 1929 роком для будівництва нової.[8]
  • Шпиталь сестер шариток у Рогатині. Проект 1873 року, реалізовувався до 1875, остаточно викінчений у 1882-му.[9]

Примітки
  1. I. Kadencya Rady miejskiej // Miasto Lwów w okresie samorządu 1870—1895. — Lwów: drukarnia W. A. Szyjkowskiego, 1896. — S. 184.
  2. Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 133. — ISBN 83-08-01428-3.
  3. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 312-313. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  4. Архітектура Львова… — С. 361.
  5. Архітектура Львова… — С. 316.
  6. Biernat M. Kościół p. w. Św. Zofii // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (1). — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 157. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.
  7. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 68, 69. — ISBN 966-8955-00-5.
  8. Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — S. 114—116, 350, 421. — ISBN 978-83-89273-52-9.
  9. Ostrowski J. Zakład SS. Miłosierdzia w Rohatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2002. — Т. 10. — S. 320, 323. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-2-0.

Джерела
  • Bieńkowski W. Pokutyński Filip // Österreichisches Biographisches Lexikon. — 1980. — Т. 8. — S. 163.
  • Białkiewicz Z. Trzy budowle Filipa Pokutyńskiego // Rocznik krakowski. — № 49. — 1978. — S. 141—166.
  • Górski K. Architektura XIX wieku // Rocznik krakowski. — № 6. — 1904. — S. 148—149.
  • Łoza S. Pokutyński Filip // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 270.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.