Площа Галицька (Львів)

Площа Га́лицька — площа у Львові. Розташована в центрі міста, в межах Галицького району.

Площа Галицька
Львів
Площа Галицька і пам'ятник королю Данилові
Площа Галицька і пам'ятник королю Данилові
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Загальні відомості
Координати 49°50′22″ пн. ш. 24°01′56″ сх. д.
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 7, 10, 12—15
Архітектурні пам'ятки № 7, 10, 15[2]
Пам'ятники Королю Данилові
Заклади культури ТРК «Люкс»
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Площа Галицька у Вікісховищі

У плані Галицька площа нагадує літеру Т, верх якої впирається у площу Соборну, а ніжка — у площу Міцкевича. Будинки, фасади яких виходять на північну сторону площі, приписані до вулиць Валової та Галицької.

Історія

Утворилася перед Галицькою брамою ще у XIII столітті — від неї розходилися шляхи на Галич, Глиняни й до карпатських перевалів та соляних копалень. Перед брамою була незабудована площа, при якій починалась осада ремісників та гостинних домів, яку називали Під Сторожею. У сучасному вигляді площа утворилася наприкінці XVIII століття, коли стали розбирати міські фортифікації.

Будівлі

На місці колишнього оборонного рову за Галицькою брамою постала кам'яниця, приписана під № 20 до вул. Галицької. Незважаючи на кілька перебудов, кам'яниця зберегла елементи стилю, сходову клітку та планування першої половини XIX століття. Ріг будинку від площі Галицької зрізаний, на рівні другого поверху у ніші встановлена фігурка Архангела Михаїла.

Навпроти цієї кам'яниці на самій площі при вулиці Валовій стояли три невеличкі будинки під конскрипційними номерами 408, 410, 411. Ці будинки розібрали близько 1890 року. До того часу на площі, де тепер стоїть пам'ятник королю Данилові, був Галицький базар, який у 1892 році перенесли на територію саду за колишнім палацом Бєльських і Коморовських. Будівничий львівських парків Арнольд Рьорінґ заклав у 1893 році на колишній торговиці сквер, довкола якого почали виростати нові кам'яниці.

Монументальні будівлі № 7 та № 9 спорудили на вулиці Валовій у 1909—1911 років на замовлення доктора Теодора Баллабана й Товариства взаємного кредиту за проєктами Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського у стилі модної тоді раціональної сецесії. Їхні фасади прикрашають масивні рельєфні постаті роботи Зиґмунта Курчинського. Нещодавно будинки перекрили блискучою оцинкованою бляхою, після чого ці сірі споруди стали ще похмурішими. З ними контрастує постсецесійно-неоготична кам'яниця № 11, збудована у 1909—1910 роках за проєктом Артура Шлеєна для Сабіни Фрідлер. Середньовічні лицарі на фасаді тримають геральдичні щити з гербами Королівського столичного міста Львова та королівства Галичини і Володимирії.

Ще 1888 року за проєктом Вінцентія Кузневича збудували кам'яницю з круглою наріжною банею для москвофільського Товариства імені М. Качковського на розі площі Галицької № 6 і вул. Валової № 14, на першому поверсі якої нині поштове відділення.

Сусідня кам'яниця № 7 на Галицькій площі була споруджена в 1902 році. Хоча тоді до Львова вже прийшла мода на сецесію, архітектор чеського походження Карел Боублік спроектував будинок в історичному стилі з елементами маньєризму та бароко. Його фасади вдало доповнюють фронтон костелу Св. Андрія отців Бернардинів (тепер Чину Святого Василія Великого). При площі Галицькій, 7 до 1934 року перебувала кав'ярня «Центральна», в якій збирались на початку XX століття поети «Молодої музи». Раніше на цьому місці стояла так звана «Бойківська кам'яниця», де мешкали бойки, які привозили свої товари на Галицький базар. У цьому домі знаходили тимчасовий притулок вихідці з Бойківщини, які прибували до Львова на навчання. Зупинявся тут також Іван Франко.

Навпроти пам'ятника королю Данилові, з іншого боку Галицької площі, стоїть фонтан «Кульбаба». До війни його прикрашала скульптура Світезянки (німфи озера Світязь, героїні поеми Адама Міцкевича), яку у 1880 році створив Тадеуш Блотницький. У XVI—XVIII століттях на цьому місці стояв невеликий дерев'яний костел Воздвиження Чесного Хреста. Цей дерев'яний костелик горів при облогах Львова, а у спокійніші часи завжди відбудовувався. Остаточно костел розібрали наприкінці XVIII століття разом з міськими укріпленнями. У червні 2019 року проведений демонтаж чаші фонтану «Кульбаба», для подальшого будівництва на його місці, так званого, «сухого» фонтану, за аналогом фонтану, що розташований за кількадесят метрів від цього місця, на площі Митній[3].

За костелом у XVIII столітті збудували палац Бесядецьких, який нині має адресу — площа Галицька, 10. Вперше мурований палац на цьому місці спорудив у 1730-х роках доктор медицини, райця міста Львова Карло Ґарані. Після смерті доктора його нащадки продали садибу коронному ловчому (мисливцеві) Антонові Бєльському, який доручив перебудувати палац французькому капітанові П'єру Ріко де Тіррґею. Перебудову завершили до 1760 року, але вже у 1780 році Бєльський здійснює реставрацію палацу за проектом архітектора П'єра Дені Ґібо і наступного року продає палац. Потім палацом володіли представники родин Винницьких, Мнішеків, Потоцьких, Коморовських, Бесядецьких. Палац використовувався не лише як резиденція. Деякий час тут містилась пошта, а з 1839 року у великій залі проводились контракти. Одне з приміщень палацу використовували як каплицю для православної громади міста. Наприкінці XIX століття палац перейшов у власність міста і в ньому розмістилась торгово-промислова палата.

Нинішній вигляд палацу був наданий будівлі під час реставрації 1935 року, після якої планувалося створити тут музей. Донедавна в палаці містилась Львівська обласна бібліотека імені Я. Галана. Нині його господарем став ЛНУ ім. Івана Франка, який зайнявся капітальною реставрацією споруди.

До Галицької площі належать дві вузьких кам'яниці №№ 12 та 13, за якими починається вулиця Князя Романа, що колись була продовженням вулиці Галицької. Будинок № 12 з трьома вікнами на поверхах неначе перенесли з Львівського ринку. Сусідню кам'яницю (№ 13) капітально перебудували у 1930-х роках. Раніше ця кам'яниця мала № 12-А (ще один спосіб оминути нещасливе число 13) і належав відомому фотографу Давиду Мазуру, який у 1911 році переніс сюди свій фотосалон з вулиці Пекарської, 11. На четвертому поверсі кам'яниці розташовувалося засклене, неначе оранжерея, ательє для фотографування при натуральному верхньому освітленні.

Між будинками № 14 та № 15 починається вулиця Нижанківського. До 1963 року її ділянка при площі Галицькій вважався окремою вулицею, яка називалася Кривою. Тепер колишня Крива, затиснена між високим мурами. З цієї вузької вулички-щілини (завширшки 3,5 м) можна через бічну браму зайти на подвір'я кам'яниці при площі Галицькій, 15. У цьому дворі за радянських часів спорудили котельню з високим металевим комином. Щоби потрапити до неї, треба спуститися сходами з рожевого теребовлянського каменю. На кожній сходинці можна побачити ще не затерті літери єврейського письма. Для сходів використано плити з могил єврейського цвинтаря. Комуністична влада не поступалася німецькій окупаційній владі у справі вандалізму. Плити з мацев та хрести зі стрілецьких могил у 1950—1970 роках часто використовували для мощення доріг, мурування сходів та фундаментів. Під час німецької окупації Львова в будинку містилися Дирекція Кримінальної поліції[4].

Сама кам'яниця № 15 при площі Галицькій на розі Академічної (тепер проспекту Шевченка) споруджена у 1872 році для Галицького акціонерного іпотечного банку за проєктом Філіпа Покутинського. Це один з перших у Львові зразків неоренесансу, який став досить поширеним в оздоблені львівських кам'яниць у 1870—1890-х років. На розі кам'яниці до середини 1990-х років був вхід до касового залу кінотеатру «Україна», тоді одного з найпрестижніших у Львові. У теперішній час цей будинок асоціюється з розташованим тут до 2007 року Галицьким центром кіномистецтва[5]. Також тут міститься головний офіс ТРК «Люкс».

Пам'ятник Данилу Галицькому

У 2001 році на площі встановили кінний пам'ятник королю Данилу, який створили скульптори Василь Ярич та Роман Романович, архітектор Ярема Чурилик. Пам'ятник заввишки 10 метрів виконаний із граніту та бронзи. Король Данило сидить на коні без корони, яка, разом з тризубом, прикріплена до постаменту під копитами. На чотири сторони світу споглядають маскарони левів в кутах постаменту та грифони на сідлі вершника. Обличчям король звернений до давнього Галицького шляху — нині вул. Галицька та Князя Романа[6].

  • Світлини забудови площі Галицької
  • Будинок № 12 на площі Галицькій
  • Будинок № 15 на площі Галицькій
  • Будинки площі Галицької у Львові
  • Площа Галицька

Примітки
  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 5 серпня 2021.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 8 лютого 2021.
  3. Під час демонтажу фонтану «Кульбаба», археологи знайшли мури давнього храму. fortpost.lviv.ua. ФорПост. 16 червня 2019. Процитовано 8 лютого 2021.
  4. Тарас Мартиненко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: кримінальна поліція. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 лютого 2021.
  5. Ігор Котлобулатов. Проєкт «Міський медіаархів»: площа Галицька. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 лютого 2021.
  6. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Галицька — пам'ятник королю Данилові Галицькому. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 лютого 2021.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.