Фінал чемпіонату світу з футболу 1978
Фінал чемпіонату світу з футболу 1978 відбувся 25 червня 1978 року на стадіоні «Монументаль», у Буенос-Айресі. Аргентина перемогла Нідерланди з рахунком 3–1.
| Фінал чемпіонату світу 1978 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Турнір | Чемпіонат світу 1978 | ||||||
| |||||||
| Дата | 25 червня 1978 | ||||||
| Стадіон | «Монументаль», Буенос-Айрес | ||||||
| Арбітр | Серджо Гонелла (Італія) | ||||||
| Глядачі | 71 483 | ||||||
← 1974 1982 → | |||||||
Таким чином нідерландська команда стала першою в історії, що поступилася у двох фіналах світових футбольних першостей поспіль, причому в обох випадках її суперниками по фіналах і, відповідно, чемпіонами світу були команди-господарі фінальних частин чемпіонату[1].
Аргентинці ще до початку гри чинили психологічний тиск на суперників. Зокрема вони добилися заміни голового арбітра фінальної гри, висловивши недовіру Абрагаму Кляйну з Ізраїля, який мав її обслуговувати. Безпосердньо перед початком матчу аргентинські футболісти з'явилися на полі із п'ятихвилинною затримкою, змусивши суперників себе чекати, після чого піддали сумнівам правомірність участі у грі Рене ван де Керкгофа, який мав загіпсований зап'ясток.
Деталі матчу
Передматчеві хитрощі аргентинців та психологічний тиск заповнених їх уболівальниками трибун далися взнаки у дебюті матчу — нідерландці діяли нервово, раз-по-раз невиправдано порушуючи правила. Утім згодом їм вдалося вгамувати емоції, перевести гру у спокійніше русло і почати турбувати воротаря аргентинців, зокрема використовуючи свою перевагу у зрості. Зокрема двічі близьким до взяття воріт був Джонні Реп, першому удару головою від якого бракувало точності, а в другому епізоді господарів турніру виручив воротар Фільйоль.
Утім відкрити рахунок гри вдалося все ж аргентинцям, у складі яких учергове виблискував Маріо Кемпес. Наприкінці першого тайму йому вдався прорив поміж двох захисників, який він завершив влучним ударом під воротарем європейської команди. Другий тайм проходив здебільшого в атаках нідерландців, чия наполегливість нарешті була винагороджена на 82-ій хвилині, коли перевагу у грі головою реалізував Дік Наннінга, замкнувши навіс з правого флангу від Рене ван де Керкгофа. У додані до основного часу гри хвилини збірна Нідерландів була близькою до перемоги, проте удар Ренсенбрінка поцілив у стійку воріт.
Долю матчу і чемпіонського титулу було вирішено у додатковий час зустрічі. На 105-ій хвилині черговий швидкісний прохід вдався Маріо Кемпесу, голкіпер Ян Йонгблуд відбив його перший удар, проте сам Кемпес виявився спритнішим за двох нідерландських захисників і відзначився з добивання. А на 116-ій хвилині питання про долю матчу зняв Даніель Бертоні, забивши третій гол аргентинців, знову в результаті швидкого проходу і вдалого відскоку[1].
          Аргентина
|
     Нідерланди
|
|
 |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
