Фірсов Афанасій Осипович

Народився у квітні 1883 р. у м. Бердянську в багатодітній родині купця Йосипа Фірсова (на жаль, точної дати народження встановити немає змоги, місяць народження вперше був вказаний у роботі Є. Г. Горбурова «Історії для історії», 2015 р., на основі документів Державного архіву Миколаївської області). Батько мав декілька магазинів, володів вісьмома будинками. Він хотів, щоб Афанасій продовжив його справу. Але той, закінчивши залізничне училище, вирішив отримати вищу технічну освіту.

А. Й. Фірсов закінчив вищу технічну школу у Мітвайді (Німеччина) та політехнічний інститут у Цюріху (Швейцарія). Спеціалізацією були дизелі. Отримавши вищу освіту, він для того щоб отримати відповідний досвід, пішов працювати простим складальником на завод «Зульцер». Згодом його перевели на конструкторську роботу.

Коли розпочалася Перша світова війна, А. Й. Фірсову запропонували залишитися у Швейцарії. Керівництво заводу гарантувало йому отримання громадянства та високу заробітну плату. Але він разом із дружиною, двома синами та донькою вирішив повернутися на батьківщину. Був прийнятий на Коломенський машинобудівний завод, де розпочав роботу над створенням дизелів для підводних човнів.

Після подій жовтня 1917 р. А. Й. Фірсов протягом п’яти років працював начальником губернського управління професійної освіти, потім ще п’ять років – до квітня 1927 р. –головним механіком заводу «Червона Етна» у Нижньому Новгороді. На початку червня 1927 р. переїхав до Миколаєва, де розпочав роботу на Миколаївських державних заводах імені Андре Марті.

24 червня 1927 р. він був прийнятий на посаду помічника головного інженера та завідувача дизельним будівництвом заводу з окладом 450 рублів на місяць. Проживав у готелі заводу А. Марті за адресою: вул. Московська, 57.

З 24 лютого 1928 р. був призначений головним інженером з дизельного будівництва. 30 серпня 1929 р. звільнився за власним бажанням. Приводом до цього кроку стало «Обвинительное заключение по делу о контрреволюционной вредительской группе на Николаевских объединенных судостроительных заводах имени Андре Марти». По справі Миколаївського окружного відділу ГПУ проходило 17 осіб, залучені до слідства та передані до суду були справи на 10 осіб, в тому числі й на А. Й. Фірсова. На жаль він підпав під кампанію «чисток», оскільки свого часу навчався за кордоном. Всім були пред’явлені безглузді звинувачення. Стосовно Фірсова у справі записано наступне:

«...прибыл на завод для развития работ по выпуску судовых дизелей мощностью 1400 сил фирмы «Зульцер». Является участником контрреволюционной вредительской группы на Николаевских государственных судо­строительных заводах имени А. Марти, зная о том, что дизеля «Зульцер» можно начать работой и выпускать с имеющимся ин­струментом, настаивал на том, что для выпуска их необходимо заказать инструмент за границей, благодаря чему к выпуску ди­зелей приступлено не было».

Також йому висувалися й інші дивні звинувачення, але А. Й. Фірсов у ході слідства винним себе не визнав. Всі ці події сприяли його звільненню та переїзду до Ленінграду, де він був запрошений на роботу на завод «Русский дизель».

У 1930 р. Фірсова було арештовано та засуджено на 5 років таборів.

Гостра нестача кваліфікованих кадрів в країні сприяла тому, що 18 вересня 1931 р. засіданням комісії ОГПУ Фірсову був замінений термін покарання на роботу в одній із «шарашек» у Москві. Саме там він почав займатися проблемами танкобудівництва, а згодом був направлений до Харкова на завод ім. Комінтерну, що в той час був центром танкобудівництва у СРСР.

6 грудня 1931 р. А. Й. Фірсов очолив спеціальне конструкторське бюро машинобудівництва - секретне танкове КБ. Він знаходився під цілодобовим наглядом ОГПУ. Жив при заводі один. Родина залишилася у Ленінграді.

Під керівництвом А. Й. Фірсова були створені танки БТ-5 та БТ-7.

У 1935 р. ХПЗ передав танк БТ-7 у серійне виробництво. Завод нагородили орденом Леніна.

За словами К. Челпана, головного конструктора КБ, саме А. Й. Фірсов зробив величезний внесок у створення нового дизельного мотора танку.

У 1936 р. А. Й. Фірсова звинуватили у нанесенні шкоди через несправність у коробках передач танків БТ-7. Він був відсторонений від керівництва КБ. Однак, у виробництво пішла конструкція мотору, що була розроблена іншим фахівцем, але саме під керівництвом А. Й. Фірсова.

Афанасій Йосипович у цей період продовжує проєктувати установку вогнемета та димових приладів на танк, особисто зустрічає та вводить в курс справ нового керівника КБ М. І. Кошкіна. Але «миколаївська справа» відіграла свою негативну рокову роль у його долі, і 15 березня 1937 р. А. Й. Фірсова було заарештовано, а 10 грудня 1937 р. розстріляно.

У 1956 р. він був реабілітований «за відсутністю складу злочину».

Старший син Ігор з перших днів війни пішов добровольцем на фронт і загинув. Донька Ольга, за фахом альпіністка, у 1941 р. маскувала шпиль Ленінградського Адміралтейства, рятуючи від нальотів німецької авіації, була нагороджена декількома орденами. Син Олег став інженером-дизельником, головним конструктором суднобудівного заводу у Ленінграді, був лауреатом державної премії СРСР.

• Почесна Грамота Центрального Виконавчого Комітету СРСР (1935);
• орден Червоного Прапора (1935).

У 1980 р. на екранах з’явився художній фільм «Головний конструктор», кінорежисера В. Семакова, що зробив М. Кошкина єдиним творцем танка Т-34. Навіть після повної реабілітації ім’я А. Й. Фірсова залишалося у забутті до кінця 80-х рр. XX ст. У 1988 р. газеті «Правда» вийшла стаття «Без них нельзя» під авторством Л. М. Васильєвої. В цій публікації вона вперше підняла на поверхню більшість забутих призвіщ людей, дотичних до створення легендарного танка, а також розповіла про біографію та внесок Афанасія Фірсова. Л. М. Васильєва однією із перших окреслила роль А.Й. Фірсова у створенні танку та в історії танкобудівництва взагалі.

М. О. Кучеренко, радянський інженер-конструктор, який також вважається один із творців танка Т-34, сказав про Афанасія Фірсова наступне:

«С него все начиналось. Без него бы ничего не было».

В незалежній Україні біографію А.Й. Фірсова досліджував Є. Г. Горбуров.

1. Держархів Миколаївської області, фр. 5859, оп. 2, д. 6136, 103 арк.

2. Горбуров, Е. Г. Николаевский след в истории создания танка Т-34 / Е. Г. Горбуров, Е. К. Горбуров // Истории для истории : (кн. вторая) : очерки об истор. событиях, о Николаев. земле и ее людях / Е. Г. Горбуров, Е. К. Горбуров. – Николаев, 2015. – С. 47–59 : ил.

3. Васильева, Л. Без них нельзя / Л. Васильева // Правда. – 1988. – 6 нояб. (№311). – С. 6.

4. Горбуров, Е. Николаевский след в истории создания Т-34 / Е. Горбуров, К. Горбуров // Вечерний Николаев. – 2014. – 21 янв. (№7). – С. 3.

5. Горбуров, Е. Г. Танк Т-34 : Николаевский след / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров // Имена. – 2014. – № 56. – С. 34–37.

6. Горбуров, Є. Г. Творці легендарного Т-34: фальсифікація чи героїзація? // Дзеркало тижня. – 2019. – 30 берез. –5 квіт. (№12). – С. 16.

• Конструктор из Бердянска научил танки летать и был одним из разработчиков легендарного Т-34

• ТАНК Т-34: Николаевский след

• Знамениті земляки