Коломенський завод

Останній побудований заводом паровоз в центральному музеї Жовтневої залізниці

Заснований в 1863 поблизу м. Коломни. У другій половині XIX століття випускав паровози, вагони, річкові судна, локомобілі, землечерпальні снаряди. З 1866 іменувався «Заводом інженерів братів Струве». З 1871 перейшов в акціонерне товариство машинобудівного заводу Коломенського. Робітники заводу брали активну участь у революційному русі. Перший страйк на заводі спалахнув в 1886. У 1903 створена заводська підпільна організація РСДРП(б). У жовтні 1905 в Коломні створена Рада робочих депутатів, головою якої вибраний робітник заводу Д. А. Зайців, розстріляний царськими карателями в грудні 1905. В період 1906—17 робітники заводу неодноразово страйкували.

Тепловоз ТЕП60 в Ризькому музеї історії залізниці

В перші роки Радянської влади на заводі в невеликих кількостях випускалися паровози, вагони, трамваї. У 1923 було організовано виробництво тракторів. В 1925 завод випустив перший паровоз серії С в , в 1930 почав виробляти тепловози, а в 1932 спільно із заводом «Динамо» — електровози ВЛ. До початку німецько-радянської війни завод ,будував паровози, тепловози, електровози, дизелі, прохідницькі щити і тюбінги для метро, турбіни, тендери-конденсатори для паровозів. У роки війни завод забезпечував потреби фронту: ремонтував танки, будував бронепоїзди, виготовляв боєприпаси. У 1943 завод відновив випуск паровозів і дизелів. У листопаді 1953 він побудував десятитисячний паровоз. У 1956 завод почав будувати тепловози. У 1958 побудований вантажний тепловоз потужністю 2200 квт (3000 к. с.), в 1959 — перший в СРСР вантажний газотурбовоз Г1—01 потужністю 2570 квт (3500 к. с.), в 1960 — пасажирський швидкісний тепловоз ТЕП60 (потужність 2200 квт, швидкість 160 км/год). Заводом освоєні потужні дизелі для залізничного транспорту та інших галузей народного господарства. У післявоєнні роки завод розширили і реконструювали, оснастили новим верстатним устаткуванням. Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1945) і орденом Жовтневої Революції (1971).[4]

Коломенський завод має виробництво з повним замкнутим циклом. Загальна площа території виробничої зони заводу становить 124 га. Виробничий комплекс складається з металургійного, заготівельного, зварювально-складального, механоскладального виробництв. На території заводу розташовано 26 цехів основного виробництва і 13 цехів допоміжного виробництва, в тому числі - спеціалізовані цехи, дільниці виробництва продукції за новітніми технологіями. Коломенський завод має сучасну конструкторсько-технологічну та експериментально-дослідницьку бази. До складу підприємства входять великі конструкторські підрозділи по дизелебудуванню і локомотивобудуванню. На підприємстві здійснюється повна технічна підготовка виробництва, включаючи передпроектні науково-дослідні роботи, проектування, виготовлення, випробування, експериментальне доведення дослідних зразків, технологічну та організаційно-матеріальну підготовку виробництва.[5].

• магістральні пасажирські тепловози ТЕП70БС, ТЕП70;
• двосекційні вантажні тепловози 2ТЕ70;
• пасажирські електровози постійного струму ЕП2К;
• серійні двигуни типу Д49 (ЧН26/26) і типу Д42 (ЧН30/38);
• дизель-генераторні установки для АЕС;
• блочно-транспортабельні електростанції і автономні електроагрегати;
• газові двигуни;
• запасні частини.[6]

Продукція Коломенського заводу експлуатується в більш ніж 30 країнах світу, а саме в:

• Алжирі;
  

  Тепловоз ТЕП70-0368
• Франції;
  

  Тепловоз ТЕП70БС в цеху Коломенського заводу
• Іспанії;
• Німеччині;
  

  Тепловоз ТЕП80 002
• Іспанії;
• Єгипті;
• Ємені;
• Австралії;
• Україні;
• Білорусі;
• Росії;
• Польщі;
• Чехія;
• Угорщина;
• Румунії;
• Словаччині;
• Болгарії;
• Чорногорії;
• Сербії;
• Естонії;
• Литві;
• Латвії;
• Казахстані;
• Узбекистані;
• Монголії;
• Китаї;
• Сирії;
• Пакистані;
• Індії;
• Іраку;
• Ірані;
• В'єтнамі;
• Індонезії[7].

• Струве А.Є. 1863-1866
• Струве Г.Є. 1866-1882
• Струве А.Є. 1882-1898
• Антошин Н.К. 1898-1905
• Мещерський А.П. 1905-1917
• Уриваєв М.Є. 1918-1920
• Макаров І.Г. 1920-1921
• Уриваєв М.Є. 1921-1925
• Мірошин Н.Г. 1925-1929
• Березін Д.Є. 1930-1935
• Кукс С.І. 1935-1936
• Доценко І.С. 1936-1938
• Малишев В.А. 1938-1939
• Новоторцев С.Д. 1939-1940
• Коньшина С.Н. 1940
• Рубінчик Р.Е. 1940-1941
• Смеляков М.М. 1941-1942
• Бебенін Л.Н. 1942
• Гоцирідзе С.В. 1942-1943
• Андрєєв Г.Я. 1943-1946
• Яковлєв К.К. 1946-1952
• Пашин В.Н. 1952-1960
• Стрельніков В.П. 1973-1986
• Арсе Л.Д. 1986-1987
• Плотніков Б.В. 1987-1988
• Кізельштейн М.Є. 1988-1995
• Бережков В.А. 1995-2000
• Корольов О.П. 2000-2001
• Власов В.М. 2001 - 2005
• Новиков А.Д. 2005-2006
• Франц В.Н. 2007
• Карпов В.Ю. 2007-наш.час[5].

• Завод в фотографіях початку XX століття(рос.)