Хазан Павло Вікторович

Павло Хазан — автор наукових праць в галузі екології, енергетики, економіки та статистики, поетичної збірки «С-moll» (До-мінор) (2010), автор та учасник міжнародного музичного альбому «Source» (Фрайбург, 1995) та документальної стрічки «Коли ударять дзвони…» про екологічну катастрофу в Україні, співавтор обласних екологічних стратегій та програм. Автор пісень на власні вірші[4], а також на вірші Шарля Бодлера, Ліни Костенко, Миколи Вороного, Клавдії Фролової та інших.

З 1991 учасник екологічного руху, брав участь у міжнародних кампаніях  Friends of the Earth Europe Towards the Sustainable Europe, Sustainable Use Resources in Europe, Energy Alternatives for Sustainable Europe. У 1994 р. заснував «Молодіжну екологічну лігу Придніпров'я»[6][7].

1996—2015 — займався дослідженнями в галузі сталого розвитку, відновлюваних джерел енергії, екологічного моніторингу, математичного моделювання, розробкою програм управління відходами в Інституті екології Національної академії наук України[8]. Був експертом у проектах з питань енергетики та зеленої економіки у співпраці з British Council та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit[9][10]. Керував громадськими кампаніями, в тому числі проти розповсюдження сланцевого газу (газу ущільнених пісковиків) в Україні у співпраці з Milieudefensie та Friends of the Earth[11][12][13].Виступав з критикою на адресу компанії Shell щодо небезпечного проекту видобутку такого газу на Юзівській площі[14][15][16][17].

2000—2002 — помічник-консультант народного депутата України (Партія Зелених України), брав участь у робочій групі Верховної ради України з біологічної безпеки.

2003—2008 — член ради міжнародної організації «Північний альянс за сталий розвиток».  Брав участь у роботі Комісії зі сталого розвитку ООН. Займався розробкою і впровадженням міжнародних конвенцій, зокрема електронних інструментів Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції)[18][19][20].

2007—2011 — організатор громадських кампаній щодо закриття звалища на Ігрені та проти незаконної забудови на Лоц-Кам'янці у Дніпрі[21][22][23].

2009—2010 — заступник голови Партії Зелених України[24].

2010—2012 — український представник у Європейській партії зелених (European Green Party), брав участь у підготовці програмних документів у співпраці з групою The Greens/EFA у Європейському парламенті[25][26][27][28].

2012 — учасник Конференції з питань сталого розвитку ООН (Earth Summit 2012) в Ріо-де-Жанейро, Бразилія.

2013—2015 — член виконавчого комітету Friends of the Earth Europe, брав участь у розробці пропозицій до Європейської комісії щодо сталого розвитку, відновлюваної енергетики, біологічної безпеки та проблем зміни клімату[29][30].

2013—2014 — один з організаторів Євромайдану у Дніпрі, Штабу національного захисту Дніпропетровської області. Учасник Революції гідності в Києві. 26 січня 2014 року під час протестів біля Дніпропетровської ОДА отримав поранення очей[31][32].

2014—2015 — радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Брав участь в організації добровольчих батальйонів[33].

2014—2016 — голова правління благодійної організації «Фонд оборони країни»[34]. У червні 2015 фонд відвідав американський сенатор Джон МакКейн[35][36].

З 2015 — депутат Дніпропетровської обласної ради, член комісії з питань екології та енергозбереження[37][38]. Співавтор Дніпропетровської обласної комплексної програми екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016—2025 роки, Стратегії енергозбереження, енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії Дніпропетровської області на 2018—2035 роки[39]. Документи  базуються на принципах Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, Кіотського протоколу та Паризької угоди. Важливою метою стратегії є повна відмова від викопного палива[40]. Співавтор концепції екологічного моніторингу Дніпропетровської області, ініціатор створення «Центру екологічного моніторингу» Дніпропетровської обласної ради, керівник наукового та інженерного напрямків центру. Система моніторингу стала практичною реалізацією принципів Оргуської конвенції[41][42].

Ветеран Російсько-української війни, брав участь у АТО (2014—2015, 2017—2018) та в Операції об'єднаних сил (2018—2020). Пішов добровольцем через військкомат Соборного району Дніпра, у цьому ж військкоматі добровольцем у 1941 році був відправлений на війну його дідусь Борис Хазан[43][44][45].

• Орден «За заслуги» III ст (2014)[46]
• Нагрудний знак «Війська зв'язку Збройних сил України» (2016)
• Відзнака 3-го окремого танковго батальйону «Звіробій»
• Відзнака командувача Об'єднаних сил «Козацький хрест» І ст[47]
• Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу ЗСУ «За заслуги перед збройними силами України»
• Відзнака Начальника Генерального штабу ЗСУ — нагрудний знак «Учасник АТО»
• Нагрудний знак Міністерства оборони України «Знак пошани»
• Почесний знак Національної гвардії України «За співпрацю»

• сестра — українська волонтерка, громадська діячка, продюсерка Наталія Хазан
• батько — український учений, політик, літератор Віктор Хазан
• мати — хiрург-стоматолог Алла Дейнега
• бабуся — український літературознавець і критик; професор, завідувач кафедри української літератури Дніпропетровського університету Клавдія Фролова
• дідусь — ветеран Другої світової війни, музикант, вчитель фізики та астрономії Борис Хазан[48][49]

• Російсько-українська війна
• Дніпропетровська обласна рада

• Офіційний сайт
• «Своя війна»: Майор Павло Хазан про зв'язок та системи управління військами в ЗСУ