Хакерська етика

Хакерська етика — термін, що описує цінності та філософію, загальноприйняті в спільноті хакерів. Ключовими пунктами етики хакерів є доступ до інформації, свобода її поширення та вдосконалення якості життя за допомогою цієї інформації.

Історія

Культура хакерів та відповідна філософія зародилися в Массачусетсьому технологічному інституті (МТІ) в 1950-тих та 60-тих. Термін хакерська етика вперше був використаний журналістом Стівеном Леві у його книжці 1984-го року «Хакери: Герої комп'ютерної революції». Хоча деякі принципи етики хакерів були описані в інших текстах на зразок «Computer Lib/Dream Machines» (1974) Теда Нельсона, Леві вважається першим, хто задокументував як саму філософію, так і її засновників.

Леві пояснює, що МТІ утримувало один з перших комп'ютерів IBM 704 у 1959 всередині кімнати Electronic Accounting Machinery (EAM). Ця кімната стала місцем появи хакерів, коли студенти МТІ з клубу технічного моделювання залізниці пробирались сюди після годинних спроб запрограмувати 30-тонний комп'ютер триметрової висоти.

Під словом «хак» (англ. hack) мали на увазі проект чи продукт, створений не лише з певною конструктивною ціллю, але і для того, щоб відчути задоволення від процесу участі у творенні.[1] Термін хак був запозичений зі сленгу МТІ, де це слово означало жартівливі витівки, що регулярно здійснювались студентами. Щоправда, сьогодні етику хакерів часто цитують поза контекстом та помилково прив'язують її до хаку як діяльності щодо зламу та проникнення в комп'ютерні системи, а багато джерел помилково вважають, що ця етика стосується білих капелюхів. Але те, про що писав Леві, стосується не так комп'ютерної безпеки, як ширших питань.

Хакерська етика описується як «новий спосіб життя, з філософією, етикою та мрією». Елементи хакерської етики не були відкрито обговорюваними, вони скоріше були неявно прийняті з мовчазною згодою.[2]

Рух за вільне програмне забезпечення народився на початку 80-тих з послідовників хакерської етики. Його засновник, Річард Столмен, описується Стівеном Леві як «останній справжній хакер».[3] Сучасні хакери, які залишаються вірними своїй етиці, особливо практичному імперативу, зазвичай є прихильниками вільного та відкритого ПЗ. Це пов'язано з тим, що вільне та відкрите програмне забезпечення дозволяє хакерам отримувати доступ до коду, використаного для створення програмного забезпечення, та вдосконалювати його чи використовувати в своїх проектах.

Принципи етики хакерів

Річард Столлман описував суть хакерської етики таким чином:

«Хакерська етика стосується відчуття того, що добре, а що погано, етичних ідей, що має ця спільнота людей  — що знання повинні поширюватись серед інших людей, які можуть отримати від них користь, і що важливі ресурси повинні використовуватися, а не витрачатись марно.»[4]

та уточнював, що хакінг (який означався Столлманом як грайлива здібність) та етика є двома різними поняттями:

«Те, що комусь просто подобається хакінг, ще не означає, що він має етичне зобов'язання відповідно ставитись до інших. Деякі хакери турбуються про етику, як, наприклад, я, але це не є обов'язковою ознакою хакера, це окрема якість. Хакінг не стосується перш за все етичних питань.
[…] хакінг часто приводить значне число хакерів до роздумів над певними етичними питаннями з певних сторін. Я не хочу цілком заперечувати всі зв'язки між хакінгом та поглядами на етику.»[5]

Як Леві підсумував в передмові до «Хакерів», загальні догми чи принципи хакерської етики включають:[6]

  • Необхідність ділитися з іншими
  • Відкритість
  • Децентралізація
  • Вільний доступ до комп'ютерів
  • Вдосконалення світу

На додачу до цих принципів Леві також описав хакерську етику та їх погляди в розділі 2, The Hacker Ethic:[7] Основні ідеї цього розділу:

Доступ до комп'ютерів та всього, що містить дані про те, як працює світ, повинен бути необмеженим та загальним. Завжди підкоряйтесь Практичному Імперативу!
Леві перелічує здібності хакерів до навчання та створення чогось на основі наявних ідей та систем. Він вірить, що доступ дає хакерам можливість розбирати речі на частини, ремонтувати чи вдосконалювати їх та вивчати й розуміти принципи їх роботи. Це дає їм знання для створення нових та навіть цікавіших речей.[8][9] Доступ допомагає розширенню технології.
Вся інформація повинна бути вільною
Виходячи прямо з принципу доступу, можна сказати, що інформація повинна бути вільнодоступною для отримання, виправлення, вдосконалення та перевинайдення систем. Вільний обмін інформацією загалом стимулює творчість.[10] З точки зору хакера, будь-яка система може виграти від вільного потоку інформації.[11]Ця ідея у соціальних науках відома як прозорість. Як зауважує Річард Столмен, «вільний» стосується необмеженого доступу, а не ціни.[12]
Не довіряй авторитету — пропагуй децентралізацію
Найкращий спосіб пропагувати вільний обмін інформацією — мати відкриту систему, яка не створює кордонів між хакером та інформацією чи елементом обладнання, які потрібні йому на його шляху до знань та вдосконалення.[11] Хакери вірять, що бюрократії, корпоративні, урядові чи університетські, є недосконалими системами.
Хакера потрібно судити за результатами його діяльності, а не такими званням, віком, расою, статтю чи посадою
Хакерська етика є меритократичною системою, де рангами нехтують на користь навичок. Леві виразно показує, що такі критерії як вік, стать, раса, посада та дипломи вважались недоречними в спільноті хакерів.[13] Навички хакера є остаточним визначником прийняття. Такий кодекс всередині хакерської спільноти сприяє поширенню розвиток хакінгу та розробки програмного забезпечення. Як приклад етики рівних можливостей[14] наводиться Пітер Дойч, дванадцятилітній хакер, якого прийняли в спільноту TX-0, хоча його не визнавали аспіранти не-хакери.
За допомогою комп'ютера можна творити красу й мистецтво
Хакери глибоко цінували інноваційні технології, які дозволяли програмам виконувати складні задачі за допомогою кількох інструкцій.[15] Вважалося, що код програми гарний сам по собі, якщо він був дбайливо написаний та мистецьки організований.[16] Створення програм, що займали найменший об'єм місця, майже стало змаганням серед перших хакерів.[13]
Комп'ютери можуть покращити життя
Хакери відчували, що комп'ютери збагатили їх життя, дали їхньому життю фокус та наповнили його пригодами. Хакери розглядали комп'ютери як Лампи Алладіна, які вони можуть контролювати.[17] Вони вірили, що будь-хто в суспільстві може виграти від такого досвіду і що коли кожен зможе взаємодіяти з комп'ютерами у такий спосіб, як це робили хакери, то хакерська етика пошириться суспільством і комп'ютери вдосконалять світ.[18]

Практичний Імператив

Багато принципів та догм етики хакерів направлені до спільної мети: Практичного Імперативу. Як Леві описує в розділі 2, «Хакери вірять, що суттєві знання про системи й про світ можна отримати, розбираючи речі на частини, спостерігаючи за їх роботою та використовуючи ці знання, щоб створювати більш нові та цікаві речі.»[19]

Застосування Практичного Імперативу вимагає вільного доступу, відкритої інформації та поширення знань. Для справжнього хакера мета — обійти обмеження Практичного Імперативу — виправдовує засоби. Коли ці принципи відсутні, хакери намагаються їх обійти. Наприклад, коли комп'ютери в МТІ захищались фізичними замками чи програмами логіну, хакери систематично їх обходили, щоб мати доступ до машин. Хакери допускали «навмисну сліпоту» в погоні за досконалістю.[10]

Ця поведінка не була шкідливою за природою: хакери МТІ не намагались завдати шкоди системам чи їх користувачам (хоча випадкові жарти іноді здійснювались з допомогою комп'ютерних систем). Це глибоко контрастує з сучасним, уявленням хакера, спровокованим мас-медіа, який зламує комп'ютерні системи, щоб вкрасти інформацію чи здійснити кібер-вандалізм.

«Справжні хакери» Леві

Леві ідентифікував кількох «справжніх хакерів», які значно вплинули на хакерську етику. Деякими з добре відомих «справжніх хакерів» є:

  • Джон Маккарті: Співзасновник Лабораторії штучного інтелекту МТІ та Стенфорської лабораторії штучного інтелекту
  • Біл Госпер: Математик та хакер
  • Річард Грінблатт: Програміст та ранній розробник LISP машин
  • Річард Столмен: Програміст та громадський діяч, який добре відомий завдяки GNU, Emacs та руху за вільне програмне забезпечення

Леві також ідентифікує «хакерів заліза» («друге покоління» з центром переважно в Кремнієвій долині) та «хакерів ігор» («третє покоління»). Всі три покоління хакерів, згідно з Леві, втілювали принципи хакерської етики. Деякими з хакерів «другого покоління» були:

  • Стів Возняк: Один з засновників Apple Computer
  • Боб Марш: Розробник комп'ютера Sol-20
  • Фред Мур: Громадський діяч та засновник Homebrew Computer Club
  • Стів Домпіер: Член Homebrew Computer Club та хакер, який працював з Altair 8800
  • Лі Фелсенштейн: Хакер заліза та співзасновник проекту Community Memory та Homebrew Computer Club; розробник комп'ютера Sol-20
  • Джон Драпер: Легендарна особистість в світі програмування. Він написав EasyWriter, перший текстовий процесор.

До діячів «третього покоління» Леві відніс:

  • Джона Харріса: Одного з перших програмістів, найнятих компанією On-Line Systems (яка пізніше стала Sierra Entertainment)
  • Кен Вільямс: Разом з дружиною Робертою, заснував On-Line Systems після роботи в IBM

Порівняння з етикою «кракерів»

Стівен Мізрач, який ідентифікує себе як дослідника кіберантропології,[20] порівняв «Стару етику хакерів» Леві, з «Новою етикою хакерів», яка переважає в спільноті спеціалістів з комп'ютерної безпеки. В своєму есе, названому «Чи є етика для хакерів 90-тих?» він робить контроверсійне твердження, що «Нова етика хакерів» поступово розвинулась з старої, хоча й пережила радикальний зсув.[21] Проте, незважаючи на те, що природа хакерської діяльності змінилась через доступність нових технологій (наприклад, поширення персональних комп'ютерів чи соціальну пов'язаність інтернету), аспекти етики хакерів, особливо ті, що стосуються доступу, спільного використання та спільноти, — залишились незмінними.

Інші описи

В 2001-му фінський філософ Пекка Хіманен пропагував хакерську етику на противагу Протестантській етиці праці. На думку Хіманена, етика хакерів більш тісно пов'язана з етикою чеснот, яку знаходимо в записах Платона та Аристотеля. Хіманен пояснює ці ідеї в книжці The Hacker Ethic and the Spirit of the Information Age з прологом від Лінуса Торвальдса та епілогом Мануеля Кастельса.

В цьому маніфесті автори пишуть про етику хакерів, яка обертається навколо пристрасті, важкої праці, творчості та задоволення від створення програмного забезпечення. І Хіманен, і Торвальдс надихались ідеєю Сампо з фінської міфології. Сампо, як описується в сазі Калевала, був магічним артефактом, створеним Ільмаріненом, богом ковалів, що приносив щастя своєму власнику. Ніхто не знав, чим він міг бути насправді. Пропонувались різні варіанти: вісь світу чи світове дерево, компас чи астролябія, скриня зі скарбами, Візантійський монетний штамп, декоративний щит Вендельського періоду, християнська реліквія тощо. Записувач саги Калевала Леннрот вважав її «ручним млинком» певного роду, який робив борошно, сіль та золото з чистого повітря.

Див. також

Зноски
  1. Hackers. ст 9
  2. Hackers. ст. 26
  3. Заголовок та вміст до епілогу книжки Hackers: Heroes of the Computer Revolution
  4. MEME 2.04 (1996)
  5. The Hacker Community and Ethics: An Interview with Richard M. Stallman, 2002
  6. Hackers, page ix.
  7. Hackers, сторінки 26–36.
  8. Hackers, ст. 226
  9. Hackers, ст 3-36
  10. Hackers. ст 27
  11. Hackers. ст 28
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2009. Процитовано 6 травня 2013.
  13. Hackers, ст 3–36
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 6 травня 2013.
  15. Hackers. ст 31
  16. Hackers. ст 30–31
  17. Hackers. ст. 33
  18. Hackers. ст. 36
  19. Hackers, ст. 27–36.
  20. CyberAnthropology. Fiu.edu. Процитовано 1 липня 2011.
  21. Old and New Hacker Ethics. Fiu.edu. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 1 липня 2011.

Література
  • Weinberg, Gerald M. (1998, 2001). The psychology of computer programming (вид. Silver anniversary). New York, NY: Dorset House Publ. ISBN 978-0-932633-42-2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.