Халат

Перша згадка. Батьківщиною халату вважають Середню Азію. Там, аж до початку 19 століття халат вважали урочистим, почесним, поважним одягом виключно для чоловіків із заможних родин. Характерним є те, що сучасні жителі Сходу до сьогодні зберегли у своєму серці шанобливе ставлення до халату. Утім, якраз у халатом прийнято було називати не домашній одяг, а верхній, тому прототипу сучасного домашнього зручного одягу ви не знайдете у манускриптах давньої історії.[1]

Той перший, винайдений невідомим майстром халат був вільного крою, з широкими рукавами, прикрашеними національною вишивкою, та поясом. Як правило, шили такі халати з дорогого шовку, відбірної шерсті, замші, декорували складними візерунками та ручною вишивкою. Зазвичай, саме халат визначав матеріальний статус і положення у суспільстві свого власника. Природною була закономірність: чим величніший халат, тим багатший його власник. Також існував звичай дарувати халати. Такий подарунок вважали дуже коштовним.

Середньовіччя. Минали роки, халат також змінювався. Змінював свою довжину й форму, фасон і крій. У середні віки у халаті приймали гостей і навіть ходили на прийоми до коронованих осіб. Більше того, у деяких країнах існували навіть закони, які визначали колір, фасон, матеріал і навіть довжину халатів, у яких можна було з'явитися при дворі.

Халат у Європі. Халат прибув до Європи морем, з Туреччини, й лише на початку 17 століття. Відтоді популярними стали турецькі халати з бавовни, прикрашені вертикальною смужкою. Утім, вдягали їх як і раніше в Азії, за деяким винятком, тільки чоловіки. Особливістю європейської моди на халати стало те, що вони втратили ритуальне значення й звання «почесної сукні».[2]

Тут халат став лише втіленням вільного способу життя та відпочинку. У 18 столітті з'явилися навіть приказки про ледарів, пов'язані з халатом, їх звинувачували у «халатному ставленні до роботи».

«Нитки добрі та кравець слабуватий: виходить і не сорочка, і не халат»

«Яке полотно, такий і халат»

«Халат того — хто його вдягнув, кінь того — хто на нього стрибнув»

«До дірявого халата золота латка»

Утім, вже до кінця 19 сторіччя Європа знову захопилася культурою Сходу. На багато років першу модну сходинку в інтер'єрах будинків, у дизайні меблів, одягу та коштовностей посіла східна тематика. Халати знову почали шити за споконвічною східною традицією — з широкими рукавами, прикрашали їх вишитими золотом гілками дерев та вишитими квітами.

Халат на Русі. У слов'янські країни халат вперше потрапив з Європи, був завезений одним із руських купців. Дивно, але й тут він став одним із видів улюбленого домашнього одягу, передусім аристократів та князівської знаті. Про халат часто згадували у літописах.

Халат у сучасному світі. 20 і 21 століття диктує свою моду на халати. Зараз халат це не тільки улюблений домашній одяг у багатьох родинах різних куточків світу, а й професійне вбрання (лікарі, працівники металургійних підприємств, кухарі тощо). Халат вільно носять як вдома, так і на вулиці. Дизайнери світу високої моди на основі халата створюють моделі для світських раутів.

За призначенням. Халати поділяються на домашні, банні, робочі, спортивні.

За сезонами. Існують халати зимові, міжсезонні (весна-осінь) та літні.

За матеріалом. Халати виготовляють як з натуральних (бавовна, льон, бамбук, віскоза, модал), так і з синтетичних тканин (мікрофібра, поліестер). Частіше зустрічаються вироби з поєднання натуральної та синтетичної нитки в одному полотні у різному відсотковому співвідношенні.[4]

За типом тканини. Халати можуть бути

• вафельні (100 % бавовна);
• велюрові (бавовна з додаванням поліестеру);
• махрові (з різних матеріалів — бавовни, мікрофібри, бамбуку);
• трикотажні (бавовна або віскоза з додаванням лайкри);
• шерстяні (шерсть натуральна з додаванням поліестеру, лайкри);
• шовкові (шовкова нитка).

За формою плетення тканини. Халати бувають

• фланелеві (середньої густоти плетіння, як правило, бавовни або шерсті);
• бавовняні (террі) вирізняються необрізаними петлями з лицьової та виворітної сторін;
• велюрові — мають махровий виворітний бік (бавовна з не зрізаними петлями) та гладеньке «лице» (бавовна зі зрізаними петлями);
• вафельні (піке) — названі так через особливе комірчасте плетення тканини, яке зовні нагадує «вафлі». Матеріал — бавовна.

За стилем комірця. Халати поділяють на моделі з комірцем, шалеподібіні моделі ті кімоно з каптуром.

У Туреччині навіть сьогодні з повагою ставляться до халата. Більше того, існує традиція, за якою подарувати халат вважається вчинком, який символізує повагу й довіру. Халатами обмінюються майбутні родичі під час обряду заручин. У Туреччині навіть халат підносять як хабар, і як подяку за послугу. А от хлопчики-підлітки обмінюються халатами, у знак обіцянки вірної дружби на довгі роки.

• «Не приймай почесних гостей у розірваному халаті!» (Козьма Прутков)
• «Халат лікаря без кишень — це халатне ставлення до грошей» (Ашон Надаян)
• «У кухню ввійшла в рожевому ранковому халаті з розпущеною косою і склянкою в руках Ольга» (Ірина Вільде)
• «Вирішив одягнути шлафрок, старовинний дідівський шлафрок, шовковий, густо прострочений зверху до низу» (Ю. Бедзик).

• Stewart Gordon, «Robes of Honour: Khilat in Pre-Colonial and Colonial India». Oxford University Press, 2003

• 
  Чоловік у халаті і з кальяном (фотографія С. М. Прокудіна-Горського).
• 
  Туркменська жінка (фотографія С. М. Прокудіна-Горського).

• Халат лабораторний
• Халатність
• Медичний одяг
• Пеньюар
• «Парад білих халатів»