Хатки (Тернопільський район)

Хатки́ село Великоберезовицької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване в центрі району.

село Хатки
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Великоберезовицька селищна громада
Код КАТОТТГ UA61040070130050204
Основні дані
Засноване 1848
Населення 39
Територія 0.378 км²
Густота населення 134.92 осіб/км²
Поштовий індекс 47732
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°27′26″ пн. ш. 25°32′13″ сх. д.
Відстань до
районного центру
16 км
Місцева влада
Адреса ради 47731, с. Велика Лука
Карта
Хатки
Хатки
Мапа

 Хатки у Вікісховищі

Населення — 39 осіб (2014).

Назва

У 19 - на початку 20 століття також зустрічалася назва Хатки-Лучанські.

Географія

Хатки розташовані за 13 кілометрів на південь від міста Тернополя та 6 кілометрів від найближчої залізничної станції Ходачків Великий (Козівський район). Площа села становить 0,4 квадратних кілометрів. Кількість дворів становить 48.

У селі є одна єдина вулиця - Радянська[1].

Історія

Село Хатки засноване як присілок Великої Луки у 1848 році.

Хатками (халупками) найменували поселення найманих робітників на території поміщицьких маєтків.

У 1880 році на хуторі було 7 будинків. У кінці 19–середині 20 століття населений пункт часто називали Хатки Лучанські.

Діяли товариство «Просвіта» та кооператива "Надія".

У 19341939 роках разом із селом Велика Лука належало до ґміни Микулинці (нині смт Микулинці Теребовлянського району) Тернопільського повіту Тернопільського воєводства Другої Речі Посполитої.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули Андрій Беца, Петро Мендюк, Михайло Слив’яний, Олексій Чеканда. Пропав безвісти Григорій Брикайло.

Симпатики ОУН, репресовані уродженці села – Іван Жукевич і Микола Залипський; підрайоновий провідник ОУН Ольга Гайсон (Канцер; 1921 р. н.).

У січні 1945 р. більшовики пограбували місцеве населення. 26 вересня 1948 р. в селі створили станицю (12 осіб) “істрєбітєльного батальйону” (“стрибків”).

До 2020 року було підпорядковане Великолуцькій сільраді. Відтак увійшло до складу Великоберезовицької селищної громади.

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
2001 51
2007 42 −17.6%
2014 39 −7.1%

У 2014 році населення села становило 39 осіб (51 осіб у 2001). Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 76 осіб, з яких 35 чоловіків та 41 жінка[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 48 осіб[3]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[4].

Релігія

Є капличка.

Культура

У селі працює клуб.

Економіка

У селі працює ПМП “Песа”.

Місцеві земельні паї орендують ТОВ “Стимул” і ПАП “Агропрод-сервіс”.

Охорона здоров'я

У селі працює фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятки

У селі є каплиця святої Трійці, що походить з першої половини 20 століття. Реконструйована 1989 року.

Є “фіґура” при в’їзді у село, споруджена на початку 20 століття.

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.