Хемніцер Іван Іванович

Хемніцер Іван Іванович (5 [16] січня 1745, Єнотаєвська фортеця, Астраханська губернія — 19 [30] березня 1784, Бурнаєв, під Смірною) — російський поет і перекладач, дипломат; викладач Санкт-Петербурзького Гірничого училища. Член Академії Російської (1784). Генеральний консул у Смирні (1782—1784).

Хемніцер Іван Іванович
Народився	5 (16) січня 1745[1][2] або 1745[3] Єнотаєвка, Астраханська губернія, Російська імперія[2][4][1]
Помер	19 (30) березня 1784[1][2] Ізмір, Анатолія, Османська імперія[2][4]
Країна	Російська імперія
Діяльність	мовознавець, байкар, перекладач, поет, гірничий інженер, письменник
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Членство	Російська академія наук[2]
Медіафайли у Вікісховищі

Найбільш значний російський байкар до Івана Крилова. Збірник його байок перевидавався в кінці XVIII — першій половині XIX століття кілька десятків разів.

Займався з батьком арифметикою, латинською та німецькою мовами. У віці шести років почав вчитися в синтаксичному класі школи пастора Нейбауера в Астрахані. Російською мовою, арифметикою і геометрією займався, беручи приватні уроки. З малих років відрізнявся талантом і великою старанністю. З 1755 року жив з матір'ю в Санкт-Петербурзі, займався зі шкільним учителем; в 1756 році, коли в столицю переїхав і батько, Іван Хемніцер став жити як пансіонер і брати уроки у вчителя латинської мови в лікарському училищі.

Всупереч волі батька 27 червня [8 липня] 1757 року в віці 12 років, записався солдатом в Нотебурзький піхотний полк. Брав участь в Семирічній війні.
12 [23] травня 1762 року був призначений ад'ютантом до генерал-майора графа Федора Андрійовича Остермана, 1 [12] січня 1766 року одержав звання поручика, в 1769 році перебував в якості кур'єра при головнокомандуючому армією (генерал-аншеф князь Олександр Михайлович Голіцин).

Вийшовши у відставку, Хемніцер пішов на службу в гірниче відомство (Берг-колегію).
Хемніцер був серед членів вченого зібрання Гірничого училища, займався перекладами праць з гірничої справи, поклавши початок виробленню спеціальної російської термінології в цій галузі. Він вів заняття з французької та німецької мов.

У 1782 році був призначений генеральним консулом в Смирні (сучасна назва — Ізмір). Помер в Смирні 20 [31] березня 1784 (за іншими даними — 19 [30] березня 1784).