Хорвати у США

За даними перепису населення 1990 року, про своє хорватське походження або місце народження в Хорватії заявили понад 544 270 американців.[5] 2012 року у США, згідно з уточненими даними перепису 2010 р., проживало 414 714 американських громадян хорватського походження[1] Це число включає всіх людей, пов'язаних зі Сполученими Штатами, які заявляють про своє хорватське коріння: як тих, які народилися у цій державі, так і натуралізованих громадян, а також осіб із подвійним громадянством, які ототожнюють себе з обома країнами чи культурами. Державне управління з питань хорватів за кордоном, що діє в Хорватії, підрахувало, що в Сполучених Штатах проживає до 1,2 млн хорватів та їхніх нащадків.[2]

За даними 2006—2010 років, штати з найбільшою часткою хорватських американців такі:[6]

• Пенсільванія (50 995)
• Каліфорнія (45 537)
• Іллінойс (44 065)
• Огайо (41 430)
• Нью-Йорк (26 607)
• Мічиган (20 547)
• Флорида (16 360)
• Вісконсін (15 775)
• Індіана (13 306)
• Вашингтон (13 268)
• Нью-Джерсі (13 154)

Група хорватських чоловіків у клубі міста Джолієт (Іллінойс), близько 1900 р.

Першу значну еміграцію хорватів було відзначено 1715 року.[12] У той час близько 1200 хорватських протестантів, чиї предки покинули Австрійську імперію після невдалих хорватсько-словенських селянських повстань 1573 року та антиреформаційного едикту 1598 року прибули в американську колонію Джорджія. Вони оселилися в долині річки Саванна.[12] Ці поселенці запровадили вирощування шовкопряда у Джорджії. Громада процвітала протягом 150 років, поки її не торкнулася громадянська війна в США.[13]

1683 року хорват-єзуїт на ім'я Іван Раткай (Juan Ratkay) заснував місію на північному заході Нової Іспанії. 1746 року інший єзуїт Фердинанд Коншак (Consago Gonzales) накреслив першу достеменну карту Нижньої Каліфорнії. Починаючи з 1783 року, хорватський місіонер Джозеф Кундек допомагав у розбудові кількох міст середнього заходу, в числі яких Фердинанд і Джаспер, що в окрузі Дюбойс штату Індіана. У 1830 роках різні групи в Австрійській імперії надсилали в Америку фінансову допомогу на підтримку місіонерської діяльності.[13]

Район Кроейшен Плейс у нейборгуді Сан-Педро міста Лос-Анджелес.

Чимало хорватських емігрантів ранньої хвилі оселилися в Новому Орлеані[12] де працювали торгівцями, ремісниками чи рибалками. До 1860-х років у Новому Орлеані налічувалося близько шестисот хорватських родин. Кілька сімей назавжди оселилися в Алабамі. Під час Громадянської війни близько трьох тисяч хорватів проживали на Півдні, переважно в Луїзіані, Алабамі та Міссісіпі. Сотні з них пішли добровольцями в Армію Конфедерації і ВМС Конфедерації. Після поразки Конфедерації 1865 року багато хорватів, які служили в її військах, переїхали на Захід.[13]

Значна еміграція з території теперішньої Хорватії розгортається з кінця 1890-х і початку 1900-х років, досягаючи свого піку приблизно в 1910 році, коли чимало хорватів, більшість із яких римо-католики, почали емігрувати до Сполучених Штатів. Багато з них були економічними емігрантами, тоді як інші вважали себе політичними біженцями.[14][15]

Як і інші іммігранти того часу, вони мігрували у пошуках працевлаштування. Багато з них, переважно парубки, але часто й заміжні жінки зі своїми сім'ями чи без них, селилися в невеличких містах у Пенсільванії та Нью-Йорку, стаючи шахтарями чи сталеварами. Чимало з них також оселялися в робітничих селищах і в сільськогосподарських районах штатів Середнього Заходу, таких як Вісконсин, Міннесота, Індіана, Іллінойс і Айова. Для більшості одинаків перебування було лише тимчасовим. Заощадивши достатньо грошей, багато хорватських чоловіків поверталися в Хорватію. Проте ті, хто вирішив залишитися, осіли там назавжди.[12][14][16]

За порівняно короткий проміжок часу хорватів можна було знайти по всій території Сполучених Штатів від Нью-Йорка до Каліфорнії, від Нового Орлеана до Міннеаполіса-Сент-Пола.[14] Від часів Великого переселення народів 1890—1914 років і подальшого початку Першої світової війни до загального спаду еміграції в 1924 році хорвати та інші південні й західні слов'яни і представники інших груп, пік напливу яких припав на той час, посіли помітний слід в історії гірничодобувної промисловості на Залізному хребті Міннесоти; приблизно так само відбувалося в Міннесоті та більшій частині Вісконсина із галузями, пов'язаними з лісовим господарством. Відомим хорватським американцем із Залізного хребта був 34-й і 36-й губернатор штату Руді Перпіч, який представляв Партію демократів/фермерів-лейбористів; він перебував на посаді з 29 грудня 1976 року по 4 січня 1979 року та з 3 січня 1983 року по 7 січня 1991 року, завдяки чому став губернатором з найдовшим строком повноважень в історії штату. В непублічний період життя Перпіч був стоматологом, а після відходу з посади в 1991 році допомагав посткомуністичному уряду Хорватії. Він народився 27 червня 1928 року в Карсон-Лейк (тепер частина Гіббінга), що в штаті Міннесота, і помер від раку 21 вересня 1995 року в Міннетонці.

Після Другої світової війни почала прибувати нова хвиля хорватських іммігрантів. Це здебільшого були політичні біженці, включаючи дітей-сиріт, чиї батьки загинули під час війни, окремих осіб і сімей, які тікали від комуністичної влади Югославії.[14] Більшість цих хорватів оселилася у впорядкованих хорватських колоніях, часто серед родичів і друзів. Починаючи з 1965 року, в Америці спостерігався новий наплив хорватів.[14] Поступово ця нова хвиля іммігрантів вступала в хорватські католицькі парафії та організації, незабаром перетворюючись на сучасних носіїв хорватської культури та традицій у Сполучених Штатах. Наразі лиш невелика кількість хорватів продовжує емігрувати — здебільшого ті, у кого є родичі в Америці, які вже добpе устаткувалися.[15]

Хорватські емігранти також оселилися в Техасі, Оклахомі та Міссурі (особливо в Канзас-Сіті і Сент-Луїсі).[17] Розвинута хорватська громада існує в Мобілі (Алабама),[18] подібна спільнота є і в Пуебло (Колорадо).[19]

У Польщі існувала етнічна група під назвою Білі хорвати, яка значною мірою емігрувала до США. Група зосереджувалася навколо Кракова і, ймовірно, покинула Польщу через утиски з боку нацистів і сталіністів. Цікаво, що, за американськими документами, з початку ХХ ст. з області навколо Кракова було близько 100 000 емігрантів, які називали себе «бєлохорватами» (на польський лад).[20]

• Іван Мештрович — скульптор
• Івана Миличевич — акторка
• Горан Вішнич — актор
• Джо Манганьєлло — актор
• Даян Віст — акторка
• Златко Балокович — скрипаль
• Зинка Миланова — оперна співачка
• Томо Миличевич — гітарист
• Марті Пейч — піаніст, композитор
• Девід Пейч — музикант, композитор
• Террі Гарт — астронавт
• Пол Модрич — біохімік
• Піт Вісклоскі — депутат Палати представників (демократ)
• Джон Кейсік — губернатор Огайо (республіканець)
• Ентоні Маглиця — підприємець, винахідник
• Тоні Кукоч — баскетболіст
• Роджер Маріс — баскетболіст
• Кевін Макгейл — баскетболіст
• Джон Гавлічек — баскетболіст
• Пет Мілетич — чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв
• Марк Павелич — хокеїст
• Крістіан Пулишич — футболіст
• Руді Том'янович — баскетболіст, тренер
• Вільям Феллер — математик
• Томіслав Сунич — політолог, соціолог
• Йозо Томашевич — історик

• Croatia and Croatians — книжки про хорватів в Америці (англ.)
• Bibliography about Croatian Americans — статті про хорватів в Америці (англ.)