Хорхе Масвідаль

Дебютував у змішаних єдиноборствах на професійному рівні в травні 2003 року, відправивши свого суперника в нокаут у першому ж раунді. Починав бійцівську кар'єру в Форт-Лодердейлі в місцевому невеликому промоушені Absolute Fighting Championship, де отримав в загальній складності сім перемог і завоював вакантний титул чемпіона в напівсередній ваговій категорії. Першої в кар'єрі поразки зазнав у квітні 2005 року — одноголосним рішенням суддів від бразильця Рафаеля Асунсана[2].

В період 2006-2007 років виграв три поєдинки в організації BodogFIGHT. У 2008 році досить успішно бився в Японії в досить великому промоушені World Victory Road, де програв бразильцю Родрігу Дамму, але потім в резервних боях гран-прі легкої ваги переміг Раяна Шульца і Пан Тхе Хена.

У 2009 році Масвідаль приєднався до новоствореної американської організації Bellator і успішно виступив на першому її турнірі. Брав участь у розіграші першого гран-прі Bellator у легкій вазі, але зумів дійти тут тільки до стадії півфіналів — у поєдинку з Тобі Імадою попався в зворотний «трикутник» і, не бажаючи здаватися, втратив свідомість, у результаті чого була зафіксована технічна здача. Згодом порталами Sherdog і MMA Junkie цей больовий прийом був визнаний кращим прийомом року[3].

Ще з 2007 року Масвідаль періодично виступав на турнірах Strikeforce, в 2011 році він почав співпрацювати з цією організацією більш активно і незабаром отримав право оскаржити титул чемпіона в легкій вазі, який на той момент належав Гілберту Мелендесу. Чемпіонське протистояння між ними тривало усі відведені п'ять раундів, у підсумку судді одноголосно віддали перемогу Мелендесу, зберігши за ним чемпіонський пояс[4][5].

Продовжуючи виступати в Strikeforce, в 2012 році роздільним рішенням переміг Джастіна Уїлкокса, після чого йому в суперники пропонували Боббі Гріна і Пет Хілі — ці бої в підсумку так і не відбулися, оскільки сама організація припинила своє існування, а всі найсильніші бійці перейшли звідти в більш великий промоушен Ultimate Fighting Championship.

Хорхе Масвідаль перебував на ексклюзивному контракті UFC протягом кількох наступних років, зустрічаючись тут з найсильнішими бійцями світу легкої і напівсередньої вагових категорій. Так, в 2013 році він вийшов у октагон проти росіянина Рустама Хабілова і, хоч і програв йому одноголосним рішенням, заробив бонус за кращий бій вечора[6].

У липні 2015 року відправив у нокаут бразильця Сезара Феррейру та був нагороджений призом за найкращий виступ вечора[7].

Ще один бонус за найкращий виступ вечора отримав у січні 2017 року в поєдинку з Дональдом Серроне, що завершився технічним нокаутом у другому раунді. Тим не менш, решту року провів не дуже вдало, пішли поразки рішеннями від Деміана Майї і Стівена Томпсона[8][9].

16 березня 2019 року на турнірі UFC Fight Night: Till vs. Masvidal в Лондоні Масвідаль зустрівся з Дарреном Тіллем, молодим топовим проспектом напівсередньої ваги UFC, який на момент бою мав 17 перемог і лише одну поразку здачею від чемпіона Тайрона Вудлі в бою за титул. Тілл вважався фаворитом у цьому бою, однак, у другому раунді бою Масвідаль на стрибку завдав потужний бічний удар рукою в голову Тілла, тим самим відправивши того в глибокий нокаут і здобувши перемогу над британцем на очах шокованих співвітчизників. Для Тілла це була перша поразка нокаутом за всю кар'єру. Таким яскравим поверненням Масвідаль знову привернув до себе увагу світу MMA.

Наступний бій Масвідаля відбувся 6 липня 2019 року на турнірі UFC 239, де його суперником став непереможений американський боєць Бен Аскрен. На момент бою професійний рекорд Аскрена складався з 19 перемог і жодної поразки. Багато аналітиків вважали Аскрена безумовним фаворитом в цьому бою ще й з тієї причини, що Аскрен є першокласним борцем і кожен з його боїв проходив переважно на землі, в той час як Масвідаль в даному аспекті значно поступається своєму опонентові. Майбутнє протистояння також загострювалося особистою неприязню між бійцями, в рамках якої Аскрен часто висміював бійцівські навички Масвідаля, ставлячи під сумнів здатність останнього протистояти його навичкам боротьби, а Масвідаль у свою чергу, обіцяв жорстоко розправитися з Аскреном в октагоні. Так чи інакше, вже в перші секунди бою Масвідаль стрімко побіг на свого суперника і завдав Аскрену нищівний удар коліном у стрибку в голову, тим самим відправивши його в глибокий нокаут. Масвідаль добив в обличчя тіло Аскрена і здобув перемогу нокаутом за 5 секунд першого раунду, тим самим встановивши новий рекорд як найшвидший нокаут в історії UFC. Для Бена Аскрена це стало найпершою і гіркою поразкою за всю кар'єру, в той час як Масвідаль знову повернувся на топові позиції рейтингу бійців напівсереднього дивізіону.

Після перемоги Нейта Діаза, над Ентоні Петтісом, в рамках турніру UFC 241, Нейт оголосив, що тільки що провів захист титулу "Baddest Mother Fucker" який сам і придумав. Відразу ж після цього, Нейт викликав на наступний поєдинок Хорхе Масвідаля, позитивно оцінив його поєдинок з Беном Аскреном і назвав його "справжнім гангстером".[10] За словами Нейта, Хорхе один з небагатьох, з ким йому було б цікаво битися.

Навколо цієї заяви піднявся великий ажіотаж і Дейна Вайт оголосив, що планує організувати цей бій, а нагородою переможцю в ньому стане новий пояс BMF.("Пояс самого небезпечного ублюдка у грі").[11][12] Хорхе, що дружив з Дуейном "Скелею" Джонсоном, попросив актора вручити переможцю бою заснований пояс.[13] [14]

Цей бій став головною подією UFC 244. У перерві між третім і четвертим раундом, після розсічення яке завдав Хорхе Нейту, бій був зупинений за рішенням лікаря. Масвідаль став володарем пояса "Baddest Mother Fucker".[15]