Хосе Пердомо

У дорослому футболі дебютував 1983 року виступами за команду «Пеньяроль», в якій провів шість сезонів, був основним гравцем команди і став дворазовим чемпіоном Уругваю у 1985 та 1986 роках, а у жовтні 1987 року Пердомо зіграв у всіх трьох матчах фіналу Кубка Лібертадорес проти колумбійської «Америки» (Калі), допомігши команді виграти звання найсильнішої команди континенту. Він також зіграв у матчі Міжконтинентального кубка 1987 року проти португальського «Порту», але тут його команда програла 1:2 і не здобула трофей[1].

Влітку 1989 року Пердомо уклав контракт з італійським «Дженоа». Генуезький клуб саме після тривалої перерви повернувся до Серії А і керівництво клубу вирішило підсилитись уругвайськими гравцями, так окрім Хосе у команді тоді ж з'явились і його співвітчизники Карлос Агілера і Рубен Пас[2]. Втім Пердомо не показував впевненої гри і став відомий тим, що перед міським дербі з «Сампдорією» тренер суперників Вуядин Бошков сказав: «Якщо я відв'яжу свого собаку, він зіграє краще за Пердомо»[3][4][5][6].

Загалом провівши за «Дженоа» 25 матчів у рамках Серії А, уругваєць по завершенні сезону покинув «грифонів» і надалі грав за англійський «Ковентрі Сіті» та іспанський «Реал Бетіс», але і в цих командах закріпитись не зумів. Тим не менш у складі другого 1 березня 1991 року уругваєць запам'ятався тим, що в іспанській Прімері в принциповому Севільському дербі з «Севільєю» Пердомо на 79-й хвилині забив гол, втім його команда програла 2:3.

Схема «Голу землетрусу», забитого Хосе Пердомо

У 1991 році півзахисник перейшов до аргентинського клубу «Хімнасія і Есгріма». 5 квітня 1992 року, у гостьовому матчі з «Естудіантесом» у рамках Клаусури, він на 54-й хвилині забив гол зі штрафного удару з 35 метрів, який отримав назву «Гол землетрусу» (Gol del terremoto). Ця подія викликала небувалий захват у шанувальників «Хімнасії», їх стрибки під час святкування гола стали причиною поштовху силою понад шість балів за шкалою Ріхтера, зафіксованого Відділом сейсмографічної інформації департаменту погоди в Астрономічній обсерваторії Ла-Плати. За Пердомо після цього закріпилося прізвисько Terremoto (укр. землетрус)[7].

Згодом з 1992 по 1994 рік Пердомо знову грав у складі «Пеньярол», вигравши чемпіонат країни двічі поспіль у 2003 та 2004 роках, а завершив ігрову кар'єру у команді «Басаньєс», за яку виступав протягом 1995 року. Після закінчення футбольної кар'єри став тренером.

Пердомо залучався до складу молодіжної збірної Уругваю, з якою брав участь у молодіжному чемпіонаті світу 1983 року у Мексиці, де зіграв у 3 іграх і став чвертьфіналістом турніру.

19 червня 1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю у товариській грі проти збірної Колумбії (1:2), а вже наступного місяця Пердомо був включений до заявки збірної на розіграш Кубка Америки 1987 року в Аргентині. На турнірі він зіграв у півфіналі з Аргентиною та у фіналі з Чилі (Уругвай як чинний чемпіон стартував з півфіналу). У вирішальному поєдинку Пердомо був вилучений на 88-й хвилині, втім уругвайці все-одно змогли здобути того року титул континентального чемпіона[8].

Згодом у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, де провів два матчі першого етапу з Чилі та Аргентиною, а також усі три гри збірної у фінальному етапі з Парагваєм, Аргентиною та Бразилією і разом з командою здобув «срібло»[9], а також чемпіонату світу 1990 року в Італії. На «мундіалі» Хосе Пердомо виходив у стартовому складі у всіх чотирьох матчах своєї команди на турнірі: групового етапу з Іспанією, Бельгією і Південною Кореєю та 1/8 фіналу з Італією.

Програний матч з італійцями став для Пердомо останнім у збірній. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 4 роки, провів у її формі 27 матчів, забивши 2 голи[10].