Християнське соціальне вчення

Християнське соціальне вчення (християнська соціальна наука, християнське суспільствознавство, християнська соціальна доктрина, християнська соціальна етика) — наука про морально-правовий порядок суспільства як передумова самореалізації людини[1]. Як теологічна етика, християнське соціальне вчення є або частиною моральної теології, або стоїть поруч із нею[2].

Вивчає соціальні та політичні відносини, структури та норми щодо загальних ідей розподільної, комутативної участі в справедливості та впливає на розробку рішень з огляду на наявний дефіцит правосуддя. Однією з їх головних цілей є формування моральних суджень про соціальний вимір, в якому живуть люди, звідси їх головне питання: «Чи справедливі інституційні структури?»[3]

У католицькій теології в основному говорять про католицьке соціальне вчення через його викладацький характер. У реформованому протестантизмі кальвіністська трудова етика домінує над принципом виконання.

Католицьке соціальне вчення

Католицьке соціальне вчення включає висловлювання Католицької Церкви щодо соціального питання та співіснування людини взагалі. Домовляється про благочестиве соціальне замовлення для забезпечення хорошого життя на основі розуму й божественного одкровення. Католицьке соціальне вчення базується на принципах особистісності, солідарності та субсидіарності, а також загального блага.

Вихідним пунктом сучасного соціального вчення стала енцикліка «Rerum Novarum» від Папи Лева XIII. З часом воно було оновлене та налагоджене. Тож Церква взяла до уваги демократію і відкрила свій горизонт для глобальних відносин. Загальна декларація прав людини була визнана в 1963 році в енцикліці миру «Pacem in Terris». А «Laudato si'» розширив предмет соціального навчання на екологічну етику.

Численні соціальні асоціації підтримують поширення католицького соціального вчення в економічній, соціальній та політичній сферах, наприклад, Федерація католицьких підприємців.

Православна соціальна доктрина

Православна соціальна доктрина набагато менш розвинена, ніж в інших конфесіях, але вийшла на перший план, зокрема, після краху комуністичного режиму. Синод єпископів Московської Патріархії опублікував у 2000 р. «Основи соціальної доктрини Російської Православної Церкви»[4]. У червні 2016 р. православні написали довгий розділ у документі Ради загального православного соціального вчення[5].

Протестантська соціальна етика

Євангельська соціальна етика не має церковного викладацького тексту в католицькому розумінні. З загальних тверджень щодо соціальних та політичних питань у євангельських християн є описовий субстрат, що випливає із загальних вірувань та тверджень, і це формуює євангельську соціальну етику, завдяки чому орієнтація на біблійну концепцію справедливості може розглядатися як спільна основа.

Однак протестантська теологія вже не вважає соціальне вчення неможливим, посилаючись на постійний ефект первородного гріха у всіх соціальних сферах. Так був покинутий і квієтизм, і союз Престолу з вівтарем. До кінця Першої світової війни протестантизм у Німеччині був суворо монархічним, у цьому сенсі політично нешкідливим, на відміну від католицтва, лише релігійні меншини зверталися до соціального питання та проблем робітничого класу.

Однак широкий рух, який офіційно не був написаний Церквою в сфері дияконії та внутрішньої місії, особливо з середини XIX століття (напр. Вічерн, 1848) мав значний вплив на соціально мислячих інтелектуалів в Німеччині та специфічну суспільно-політичну структуру в Німецькій імперії (напр. Теодор Ломан). Існували тісні особисті зв'язки, наприклад, між Євангелічним соціальним конгресом та впливовим Союзом соціальної політики.

Засновником релігійного соціалізму в Німеччині був протестантський богослов Крістоф Блюмхардт (1842—1919), а у Швейцарії Леонард Рагаз. Швейцарський богослов Карл Барт, як найважливіший новатор протестантизму у XX столітті, був студентом обох цих богословів і представляв християнський соціалізм як раціональне рішення християн для сучасного свідчення про вчення Христа. Він також вказав на схожість між біблійним проголошенням Ісуса Христа та марксизмом.

На противагу цьому Макс Вебер підкреслював у праці «Протестантська етика і дух капіталізму» вплив протестантської соціальної етики на капіталістичний соціальний лад.

Вплив на соціальну ринкову економіку

Отців католицького соціального вчення з радістю цитували в кількох політичних напрямках, наприклад Освальд фон Нел-Брейнінг. На сьогодні уявлення про соціально орієнтовану ринкову економіку наближається до вимог своєї мети[6][7].

Основи концепції соціальної ринкової економіки були створені під час нацистського режиму. Тісні зв'язки між колами Церкви та новими ліберальними концепціями (Бонхофер, Тіліке, Дітце, Лампе, Рьопке, Бьом та інші) вражають[8]. Тому справедливо можна говорити про коріння соціальної ринкової економіки в католицькому соціальному вченні та в протестантській соціальній етиці[9].

Див. також

Примітки
  1. (нім.) Johannes Messner, «Sozialethik» // Alfred Klose u. a. (Hrsg.), «Katholisches Soziallexikon», Innsbruck u. a., 1980 — ISBN 978-3-7022-1396-1, Textspalte 2673.
  2. (нім.) Andreas Lienkamp, «Systematische Einführung in die christliche Sozialethik» // F. Furger u. a. (Hrsg.), «Einführung in die Sozialethik», Münster, 1996 — S.44–45.
  3. (нім.) Arno Anzenbacher, «Christliche Sozialethik — Einführung und Prinzipien». Paderborn-München, 1998 — S.15 — ISBN 978-3-8252-8155-7
  4. (нім.) Volltext veröffentlicht auf Deutsch: «Die Grundlagen der Sozialdoktrin der Russisch-Orthodoxen Kirche mit Einführung und Kommentar», hg. von Josef Thesing und Rudolf Uertz, übersetzt von Chr. Christova, Sankt Augustin 2001.
    див. тут: Karl-Heinz Peschke, «Christliche Sozialdoktrin, russisch-orthodox» // Die neue Ordnung, Nr. 4/2004 (Jg. 58) (PDF; 285 kB) — S.312–314.
  5. (нім.) Positives Echo auf orthodoxes Konzil, orf.at, 27 Juni 2016.
  6. (нім.) Alfred Klose, Gerhard Merk, «Bleibendes und Veränderliches in der Katholischen Soziallehre», Duncker & Humblot, 1982 — ISBN 3-428-05160-2, Seite 65
  7. (нім.) Traugott Roser, «Protestantismus und Soziale Marktwirtschaft», LIT Verlag, 1998 — ISBN 3-8258-3445-X, Seite 234 w.w.N.
  8. (нім.) vgl. hierzu schon Blumenberg-Lampe, C., Das wirtschaftspolitische Programm der 'Freiburger Kreise': Entwurf einer freiheitlich-sozialen Nachkriegswirtschaft, Berlin, 1973.
  9. (нім.) Harald Jung, Soziale Marktwirtschaft und Weltliche Ordnung (= EThD 21). Berlin, 2009.

Джерела
  • (нім.) Arno Anzenbacher, «Christliche Sozialethik», UTB (Schöningh), Paderborn, 1998 — ISBN 3-8252-8155-8. («Prinzipien» — S.178–213; PDF; 374 kB)
  • (нім.) Erwin Bader, «Christliche Sozialreform. Beiträge zur Sozialphilosophie in einer veränderten Welt; mit dem Text der neuen Sozialenzyklika», Herder, Wien (u. a.) 1991 — ISBN 3-210-25108-8
  • (нім.) Albrecht Geck, «Sozialethische und sozialpolitische Ansätze in der philosophischen und theologischen Systematik Schleiermachers» // Friedrich, Martin/Friedrich, Norbert/Jähnichen, Traugott/Kaiser, Jochen-Christoph (Hrsg.), Sozialer Protestantismus im Vormärz. Bochumer Forum zur Geschichte des sozialen Protestantismus 2, Münster 2001 — 133—146.
  • (нім.) Harald Jung, «Soziale Marktwirtschaft und Weltliche Ordnung», EThD Bd. 21, Berlin 2009.
  • (нім.) Marianne Heimbach-Steins (Hrsg.), «Christliche Sozialethik». Ein Lehrbuch Band 1: Grundlagen. Pustet, Regensburg, 2004 — ISBN 3-7917-1923-8
  • (нім.) Marianne Heimbach-Steins (Hrsg.), «Christliche Sozialethik. Ein Lehrbuch». Band 2: Konkretionen. Pustet, Regensburg, 2005 — ISBN 3-7917-1924-6
  • (нім.) Friedhelm Hengsbach, Bernhard Emunds, Matthias Möhring-Hesse, Jenseits Katholischer Soziallehre. Neue Entwürfe christlicher Gesellschaftsethik. Düsseldorf, 1993.
  • (нім.) Manfred Hermanns, «Sozialethik im Wandel der Zeit». Persönlichkeiten — Forschungen — Wirkungen des Lehrstuhls für Christliche Gesellschaftslehre und des Instituts für Christliche Sozialwissenschaften der Universität Münster 1893—1997. (= Abhandlungen zur Sozialethik, hrsg. von Anton Rauscher und Lothar Roos; Bd. 49). Schöningh, Paderborn — München — Wien — Zürich, 2006 — ISBN 978-3-506-72989-7
  • (нім.) Joseph Höffner, Christliche Gesellschaftslehre. 3. Auflage der Neuausg. hrsg., bearb. und ergänzt von Lothar Roos. Erkelenz: Altius Verlag 2011, 351 S. ISBN 978-3-932483-33-2. Übersetzungen ins Span., Engl., Ital., Port., Jap., Korean., Russ., Lit., Chin., Poln., Kroat., Slow.
  • (нім.) Martin Honecker, «Grundriß der Sozialethik». de Gruyter, Berlin, 1995 — ISBN 3-11-014474-3
  • (нім.) Christoph Hübenthal, «Grundlegung der christlichen Sozialethik». (= Forum Sozialethik, hrsg. von Christoph Hübenthal und Werner Veith; Bd. 3) Aschendorff, Münster, 2006 — ISBN 3-402-00572-7
  • (нім.) Walter Kerber, «Sozialethik». Kohlhammer, Stuttgart, 1998 — ISBN 3-17-009967-1 (Grundkurs Philosophie; 13).
  • (нім.) Alfred Klose, Wolfgang Mantl, Valentin Zsifkovits (Hrsg.), «Katholisches Soziallexikon», 2. gänzl überarb. Aufl. (1. Aufl.: 1964), Tyrolia, Innsbruck, Wien (u. a.) 1980 — ISBN 3-222-11300-9
  • (нім.) Ulrich H. J. Körtner, Evangelische Sozialethik. Grundlagen und Themenfelder. 3. verbesserte Aufl. Vandenhoeck und Ruprecht, Göttingen, 2012 — ISBN 978-3-8252-2107-2
  • (нім.) Reinhard Marx, Helge Wulsdorf, «Christliche Sozialethik. Konturen-Prinzipien-Handlungsfelder». Bonifatius, Paderborn, 2002 — ISBN 3-89710-203-X
  • (нім.) Reinhard Marx, Das Kapital, Ein Plädoyer für den Menschen, Knaur, München, 2010, 320 Seiten — ISBN 978-3-426-78360-3
  • (нім.) Ursula Nothelle-Wildfeuer, Joseph Kardinal Höffner und die Christliche Gesellschaftslehre. Sein Beitrag zu ihrer Fortentwicklung (Kirche und Gesellschaft Grüne Reihe Nr. 448, hrsg. von der Katholischen Sozialwissenschaftlichen Zentralstelle). J.P. Bachem Medien, Köln, 2018 — ISBN 978-3-7616-3200-0
  • (нім.) Thorsten Philipp, «Grünzonen einer Lerngemeinschaft, Umweltschutz als Handlungs-, Wirkungs- und Erfahrungsort der Kirche». oekom Verlag, München, 2009 — ISBN 978-3-86581-177-6
  • (нім.) Arthur Rich, Wirtschaftsethik. 2 Bde. Gütersloh 2. Aufl. 1984.
  • (нім.) Josef Thesing, Rudolf Uertz (Hrsg.), «Die Grundlagen der Sozialdoktrin der Russisch-Orthodoxen Kirche». Deutsche Übersetzung mit Einführung und Kommentar, Sankt Augustin, 2001 — ISBN 3-933714-41-9
  • (нім.) Ernst Troeltsch, «Die Soziallehren der christlichen Kirchen und Gruppen», UTB-Taschenbuch (2 Bde.), Stuttgart, 1994, (Neudr. d. Ausg. Tübingen 1912) — ISBN 3-8252-1811-2
  • (нім.) Markus Vogt, Globale Nachbarschaft: christliche Sozialethik vor neuen Herausforderungen. Don-Bosco-Verlag, München 2000, ISBN 3-7698-1270-0.
  • (нім.) Markus Vogt, «Was ist „Nachhaltigkeit“?» // Kirche und Gesellschaft 338. Herausgegeben von der Kath. Sozialwissenschaftlichen Zentralstelle Mönchengladbach, Köln, 2007.
  • (нім.) Günter Wilhelms, «Christliche Sozialethik. Schöningh», Paderborn, 2010 — ISBN 978-3-506-76891-9

Посилання
Християнська соціальна етика
Католицьке соціальне вчення
Православна соціальна доктрина
Протестантська соціальна етика
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.