Христо Калфов
Христо Калфов (болг. Христо Димов Калфов; нар. 28 жовтня 1883, Калофер — пом. 1 лютого 1945, Софія) — болгарський офіцер і політик.
| Христо Калфов | |
|---|---|
| болг. Христо Димов Калфов | |
 | |
| Народився |
23 жовтня 1883 Калофер |
| Помер |
1 лютого 1945 (61 рік) Софія |
| Поховання | братська могила |
| Громадянство |
 Болгарія |
| Національність | болгари |
| Діяльність | офіцер, політик |
| Alma mater | Національний військовий університет Васила Левскі |
| Знання мов | болгарська |
| Учасник | Перша Балканська війна і Друга Балканська війна |
| Членство | Q12270453?, Q12270454?, Q12270458? і XXV Regular National Assemblyd |
| Посада | Список міністрів закордонних справ Болгарії і голова Народних зборів Болгаріїd |
| Військове звання | полковник |
| Партія | Демократичний союз |
| Нагороди |
 |
Біографія
Народився 28 жовтня 1883 року в Калофері. У 1903 році закінчив Війське училище в Софії, а в 1911 — Туринську військову академію. Після повернення до Болгарії деякий час служив у 4-му артилерійському полку та школі резервних офіцерів. Під час Балканської війни був офіцером, що виконував особисті доручення головнокомандуючого короля Фердінанда I. Був вчителем майбутнього короля Бориса III, а з 1918 року його флігель-ад'ютантом. У період з лютого 1921 по вересень 1922 знову був флігель-ад'ютантом короля.
У вересні 1922 року Христо Калфов був звільнений з армії у званні полковника. Брав участь в підготовці перевороту, а після його реалізації став міністром закордонних справ в уряді Александра Цанкова.
Після державного перевороту в 1944 році був засуджений до смерті Народним судом і страчений 1 лютого 1945 року. У 1996 був посмертно реабілітований рішенням № 243 Верховного суду.
Військові звання
- Підпоручник (1903)
- Поручник (1906)
- Капітан (1910)
- Майор (1 березня 1916)
- Підполковник (1918)
- Полковник (22 вересня 1922)
Нагороди
- Військовий орден «За хоробрість» ІV ступеня 1 класу (1919)
Джерела
- Руменин, Румен. Офицерският корпус в България 1878—1944 г.. Т. 2. София, Издателство на Министерството на отбраната «Св. Георги Победоносец», 1996. с. 64.
- Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. ISBN 978-954-430-603-8 / ISBN 978-954-509-191-9.
- Съветниците на цар Борис III. София, 1993. с. 7.