Хронологія жінок у математиці

350—370 до 415 рр. — роки життя Гіпатії, грецького філософа-неоплатоніста в Єгипті, яка була першою добре задокументованою жінкою у математиці.[1]

1748 р.: італійський математик Марія Ґаетана Аньєзі опублікувала першу книгу, в якій обговорювала і диференційне, і інтегральне числення, під назвою «Instituzioni analitiche ad uso della gioventù italiana».[2]

1750 р.: італійський математик Марія Ґаетана Аньєзі призначається папою Бенедиктом XIV професором математики, природної філософії та фізики в Болонському університеті, ставши першою жінкою-професором математики в історії.

1759 р.: переклад і коментар французького математика Емілі дю Шатле до праці Ісаака Ньютона «Principia Mathematica» був опублікований посмертно; він все ще вважається стандартним французьким перекладом.[3]

1827 р. : теорема французького математика Софі Жермен, відома як «Теорема Жермен», була опубліковану у виносці книги математика Адрієна-Марі Ленджер.[4][5] У цій теоремі Жермен довела, що якщо x, y і z — цілі числа, і якщо x ⁵   +   y ⁵   =   z ^5, тоді або x, або y, або z повинні ділитися на 5. Теорема Жермен була важливим кроком в доказі останньої теореми Ферма для випадку, коли n дорівнює 5.

1829 р.: відбувся перший громадський іспит американської дівчини з геометрії.[6]

1874 р.: російський математик Софія Ковалевська стала першою жінкою в сучасній Європі, яка здобула доктор математичних наук, який вона здобула в Геттінгенському університеті у Німеччині.[7]

1880 р. Шарлотта Анґас Скотт з Британії отримала спеціальний дозвіл на складання іспиту Кембриджського математичного тріпосу, оскільки жінкам зазвичай не дозволяли складати іспит. Вона стала восьмою на Тріпосі серед усіх студентів, які брали участь, але через свою стать, титул «восьмого бійця», висока честь, офіційно дістався студенту-чоловікові.[8] Однак на церемонії, після того, як було оголошено сьомого «бійця», усі студенти в аудиторії кричали її ім'я. Оскільки вона не змогла взяти участь у церемонії нагородження, Скотт відсвяткувала її досягнення на обіді в Гіртон-коледжі, де були аплодисменти, а також на спеціальній вечірній церемонії, де студенти заспівали «Побачити героя, що перемагає», і вона отримала оду, написану співробітниками, і була увінчана лаврами.

1886 р.: Вініфред Едґертон Меррілл стала першою американкою, яка отримала ступінь доктора математики, яку вона заробила в Колумбійському університеті.[9]

1888 р.: Вершина Ковалевської, одна із короткого списку відомих прикладів інтегрального руху жорсткого тіла, була відкрита Софією Ковалевською.[10][11]

1889 р.: Софія Ковалевська стала першою жінкою — професором в Північній Європі, в Стокгольмському університеті.[7][12]

1890 р.: Британка Філіпа Фосетт стала першою жінкою, яка отримала найкращий бал на іспиті Кембриджського математичного трипосу.[13][14]

1913 р.: американський математик Мільдред Сандерсон опублікувала в своїй дисертації теорему про модульні інваріанти. У ньому зазначається: «Будь-якому модульному інваріанту i системи форм під будь-якою групою G лінійних перетворень з коефіцієнтами у GF[pn] відповідає формальний інваріант I під G такий, що I = i для всіх наборів значень у поле коефіцієнтів системи форм». Вона була першою аспіранткою Леонарда Діксона; він згодом писав про її докторську дисертацію: «Цей документ є надзвичайно важливим внеском у цю сферу роботи; його значення частково полягає в тому, що він встановлює відповідність між модульними та формальними інваріантами. Його основна теорема вже часто цитується через її фундаментальний характер. Її доказ — чудова математика.» Е. Т. Белл писав: «Один внесок міс Сандерсон (1913 р.) в модульні інваріанти компетентні судді оцінили як одну з класичних праць предмету».[15]

1918 р.: німецький математик Еммі Нетер опублікувала (першу) теорему Нотера, де говориться, що будь-яка похідна симетрія дії фізичної системи має відповідний закон збереження.[16]

1927 р.: американський математик Анна Вілер стала першою жінкою, яка виступила з лекцією в Колоквіумі Американського математичного товариства .[17]

1930 р.: Сесілія Крейгер стала першою жінкою, яка здобула ступінь доктора математики в Канаді, в університеті Торонто .[18]

1930-ті роки: британський математик Мері Картрайт довела свою теорему, тепер відому як теорема Картрайт, яка дає оцінку максимального модуля аналітичної функції, який приймає однакове значення не більше p разів в одиничному диску. Для доведення теореми вона застосувала новий підхід, застосувавши методику, запроваджену Ларсом Альфорсом для конформних відображень.[19]

1943 р.: Євфемія Хейнс стала першою афро-американською жінкою, яка здобула ступінь доктора наук з математики, яку вона отримала у Католицькому університеті.[20]

1949 р.: американський математик Гертруда Мері Кокс стала першою жінкою, обраною у Міжнародний статистичний інститут.[21]

1956 р.: американський математик Гладіс Вест розпочала збір даних із супутників у Відділі Далегрен Центру військово-морського озброєння. Її розрахунки безпосередньо вплинули на розвиток точних GPS-систем.[22]

1962 р.: американський математик Міна Різ стала першою жінкою, яка виграла нагороду Юе-Джин Гун та доктора Чарльза Ю. Ху за Видатніі послуги з математики, що є найпрестижнішою нагородою Математичної асоціації Америки.[17]

1964 р.: Мері Картрайт стала першою жінкою, яка отримала медаль Сильвестра Лондонського королівського товариства, яка видається кожні три роки з 1901 року за заохочення до математичних досліджень, без огляду на національність.[17]

1966: американський математик та професор фізики Мері Л. Боас опублікувала підручник «Математичні методи у фізичних науках», які широко використовувались в коледжах і станом на 1999 рік.[23][24]

1968 р.: Мері Картрайт стала першою жінкою, яка здобула медаль де Моргана, найвищу нагороду Лондонського математичного товариства.[17]

1970: американський математик Міна Різ стала першою жінкою — президентом Американської асоціації сприяння розвитку науки.[25]

1971 р.: американський математик Мері Еллен Рудін побудувала перший простір Даукера.[26][27]

1971 р.: була заснована Асоціація жінок у математиці (AWM). Це професійне товариство, метою якого є заохочення жінок та дівчат до навчання та активної кар'єри в галузі математичних наук, а також сприяння рівним можливостям та рівним ставленням до жінок та дівчат у математичних науках. Вона зареєстрований в штаті Массачусетс, США.[28]

1971 р.: Спільний комітет з питань жінок у математичних науках (JCW) був заснований як комітет Американського математичного товариства (AMS). Зараз це об'єднаний комітет із семи математичних та статистичних товариств, який працює над визначенням механізмів розширення можливостей жінок з математичних та статистичних науках, рекомендує дії керівним органам товариств-членів на підтримку цих можливостей та документує його рекомендації шляхом представлення даних.[29]

1973 р.: Американський математик Джин Тейлор опублікувала дисертацію на тему «Правильність сингулярного набору двовимірних площинних ланцюгів, що мінімізують плоскі ланцюги, модуль 3 в R3», який розв'язав давню проблему щодо довжини та плавності кривих потрійних функцій мильної плівки.[30]

1974 р.: Американський математик Джоан Бірман опублікувала книгу «Braids, Links, and Mapping Class Groups». Це стало стандартним вступом, і багато сучасних дослідників вивчали цю тему через неї.[31]

1975—1977 рр.: Американський математик-любитель Марджорі Райс, яка не здобула формальної підготовки з математики поза школою, відкрила три нові типи теселюючих п'ятикутників, і понад шістдесят різних теселяцій п'ятикутників.[32]

1975 р.: американський математик Джулія Робінсон стала першою жінкою-математиком, обраною до Національної академії наук.[33]

1979 р.: Мері Еллен Рудін стала першою жінкою, яка читала лекції імені Ерла Реймонда Гедріка; ці лекції були створені Математичною асоціацією Америки в 1952 році, щоб представити Асоціації лекторів відомої майстерності як експозитора математики, «який представить серію щонайбільше трьох лекцій, доступних значній частині тих, хто викладає математику в коледжах.»[17]

1979 р.: американський математик Дороті Льюїс Бернштейн стала першою жінкою-президентом Математичної асоціації Америки.[34]

1981 р.: канадсько-американський математик Кетлін Моравец стала першою жінкою-математиком, яка прочитала лекцію імені Джосайї Вілларда Гіббса; ці лекції мають напівпопулярний характер і читаються за запрошенням, і зазвичай присвячені математиці або її застосуванню.[17][35]

1981 р.: американський математик Доріс Шаттшнайдер стала першою жінкою-редактором журналу «Математика».[36][37]

1983 р.: Джулія Робінсон стала першою жінкою-президентом Американського математичного товариства.[33]

1983 р.: Джулія Робінсон стала першою жінкою-математиком, яка отримала стипендію Мак-Артура.[17]

1988 р.: Доріс Шаттшнайдер стала першою жінкою, яка читала рамкові лекції імені Дж. Сазерленда, які читаються на літньому засіданні математичної асоціації Америки.[17]

1992 р.: американський математик Глорія Гілмер стала першою жінкою, яка читала основну лекцію Національної асоціації математиків (це була адреса Кокса — Талбота).[38]

1995 р.: Американський математик Маргарет Райт стала першою жінкою-президентом Товариства промислової та прикладної математики .[17]

1995 р.: Ізраїльсько-канадський математик Лея Едельштайн-Кешет стала першою жінкою-президентом Товариства математичної біології.[39]

1996 р.: Джоан Бірман стала першою жінкою, яка отримала премію Шовента, яку щорічно присуджує Математична асоціація Америки автору видатної викладної статті на математичну тему членом асоціації.[17]

1996 р.: Іоана Думітріу, студентка Нью-Йоркського університету з Румунії, стала першою жінкою, яка отримала стипендію Путнама .[40] Стипендіати Путнама — п'ять кращих за балами (або шість, у разі однакових балів) учасників математичного змагання Вільяма Лоуелла Путнама.[41][42]

1998 р.: Мелані Вуд стала першою американкою, яка потрапила у команду США на Міжнародну олімпіаду з математики. Вона завоювала срібні медалі на Міжнародних математичних олімпіадах 1998 та 1999 років.[43]

2002 р.: Сьюзан Хоусон стала першою жінкою, яка виграла премію Адамса, яка щорічно присуджується Кембриджським університетом британському математику у віці до 40 років.[17]

2002 р.: Мелані Вуд стала першою американкою та другою жінкою в цілому, яка була названа стипендіатом Путнама.[44][45][46]

2004 р.: Мелані Вуд стала першою жінкою, яка здобула премію Франка та Бренні Морган за видатні дослідження математики студентом. Це щорічна нагорода, яка вручається студентам магістратури в США, Канаді чи Мексиці, які демонструють чудові математичні дослідження.[46]

2004 р.: Американка Елісон Міллер стала першою в світі жінкою, яка виборола золоту медаль Міжнародної олімпіади з математики, перебуваючи в команді США.[47]

2006 р.: польсько-канадський математик Ніколь Томчак-Єгерман стала першою жінкою, яка отримала приз CRM-Fields-PIMS, що визнає виняткові досягнення в математичних науках.[17][48]

2006 р.: Штефані Петерміхль, німецький математичний аналітик, яка тоді працювала у Університеті штату Техас в Остіні, стала першою жінкою, яка виграла премію Салема, щорічну премію для молодих математиків, що виконали велику роботу в сфері інтересів Рафаеля Салема, насамперед серії Фур'є та суміжних областей аналізу.[49][17] Вона поділила премію з Артуром Авілою.[50][49]

2012 р.: Латвійський математик Дайна Тайминя стала першою жінкою, яка виграла книжкову премію Ейлера, яка щорічно присуджується автору чи авторам видатної книги про математику, за її книгу «Пригоди плетіння гачком з гіперболічними площинами» (англ. Crocheting Adventures with Hyperbolic Planes).[17][51]

2012 р.: створено Робочий комітет жінок у математиці Китайського математичного товариства (WCWM-CMS); це національна неприбуткова академічна організація, в якій жінки-математики, які займаються дослідженнями, викладанням та застосуванням математики, можуть ділитися своїми науковими дослідженнями шляхом академічних обмінів як у Китаї, так і за кордоном.[52].

2014 р.: Мар'ям Мірзахані стала першою жінкою, а також першим громадянином Ірану, яка була нагороджена Медаллю Філдса, яку їй було присвоєно за «її видатний внесок у динаміку та геометрію Ріманових поверхонь та їх модульних просторів».[53][54] Вона поділила премію з Мартіном Гайрером, Манджулем Бхаргавою та Артуром Авілою.[55] Це приз присуджується двом, трьом або чотирьом математикам не більше 40-річного віку на кожному Міжнародному конгресі Міжнародного математичного союзу, і часто розглядається як найбільше визнання, яке математик може отримати.[56][57]

2016 р.: Французький математик Клер Вуазен отримала золоту медаль CNRS, найвищу нагороду за наукові дослідження у Франції.[58]

2019 р.: американський математик Карен Уленбек стала першою жінкою, яка отримала премію Абеля, при цьому комітет із нагородження послався на «фундаментальний вплив її роботи на аналіз, геометрію та математичну фізику».[59][60]