Хуан I (король Арагону)

Походив з Барселонської династії. Син Педро IV, короля Арагону, Валенсії і Майорки, та Леонори Сицилійської. У 1351 році отримав титул герцога Жирони. 1352 року призначається спадкоємцем трону. Здобув гарну освіту.

Мав схильність до складання віршів. Водночас став затятим франкофілом. У 1363 році призначають генерал-лейтенантом королівства. В подальшому брав участь у війнах проти Кастилії. У 1373 році оженився з представницею роду Арманьяк. Після смерті останньої 1378 року, через 2 роки одружився з Іоландою де Бар проти волі свого батька, який хотів, щоб він одружився з Марією, принцесою Сицилії.

У 1387 році після смерті батька стає королем. Спочатку запроторив мачуху Сибілу де Фортія до в'язниці, але під тиском кардинала Педро де Луна вимушений звільнити її.

Змінив політику батька, уклавши союз з Францією. Водночас намагався встановити мир з усіма сусідами. У 1388 році уклав договір з Кастилією, яким підтвердив усі попередні домовленості батька. Водночас продовжував підтримувати антипапу Климента VII.

У 1389 році зазнав нападу Жана III, графа Арманьяка, який намагався захопити Жирону. Втім у 1390 році арагонські війська на чолі з інфантом Мартином завдали поразки ворогові. Водночас в цей час втратив герцогства Афінське та Неопатрія. Тоді ж почалося нове повстання на Сардинії, в результаті чого арагонські володіння на цьому острові значно скоротилися.

У 1391 році почалося повстання на Сицилії. Ворохобники закликали на сицилійський трон Людовика II, короля Неаполя. Але арагонцям вдалося придушити ці заворушення. У 1392 році сприяв шлюбу й коронації свого брата Мартина з Марією Сицилійською.

У 1393 році заснував Барселонську консисторію (літературну академію). Помер у 1396 році внаслідок падіння з коня. Владу успадкував його брат Мартин.