Хусто Хосе де Уркіса
Ху́сто Хосе́ де Уркі́са-і-Гарсі́я (ісп. Justo José de Urquiza y García; 18 жовтня 1801 — 11 квітня 1870) — аргентинський генерал і політик, який займав посаду президента Аргентинської конфедерації з 1854 до 1860 року.
Хусто Хосе де Уркіса Justo José de Urquiza | |
---|---|
ісп. Justo José de Urquiza | |
| |
Президент Аргентинської Конфедерації | |
5 березня 1854 — 5 березня 1860 | |
Попередник | Вісенте Лопес-і-Планес |
Наступник | Сантьяго Деркі |
Губернатор Ентре-Ріоса | |
1 травня 1868 — 11 квітня 1870 | |
Попередник | Хосе Марія Домінгес |
Наступник | Рікардо Лопес Хордан |
Губернатор Ентре-Ріоса | |
1 травня 1860 — 1 травня 1864 | |
Наступник | Хосе Марія Домінгес |
Губернатор Ентре-Ріоса | |
7 квітня 1842 — 11 вересня 1852 | |
Попередник | Франсіско Діонісіо Альварес |
Губернатор Ентре-Ріоса | |
1 — 29 січня 1842 | |
Попередник | Вісенте Сапата |
Наступник | Педро Пабло Сегі |
Губернатор Буенос-Айреса | |
26 липня — 4 вересня 1852 | |
Попередник | Вісенте Лопес-і-Планес |
Наступник | Хосе Мігель Галан |
Народився |
18 жовтня 1801[1][2][…] Ентре-Ріос, Аргентина |
Помер |
11 квітня 1870[1][2][3] (68 років) Сан-Хосе, Аргентина |
Відомий як | політик, військовослужбовець |
Країна | Аргентина |
Освіта | Colegio Nacional de Buenos Airesd |
Політична партія | федералістська |
Батько | José Narcisco de Urquizad[4] |
Мати | Maria Cándida Garciad[4] |
У шлюбі з |
Сегунда Кальвенто де Уркіса Долорес Коста де Уркіса Крус Лопес Хордан де Уркіса |
Діти | Ana de Urquizad[4] |
Професія | військовик |
Біографія
Займав посаду губернатора провінції Ентре-Ріос за часів врядування Хуана Мануеля де Росаса, який був губернатором Буенос-Айреса з повноваженнями, делегованими іншими провінціями. Росас неодноразово просив відставки у інших губернаторів, але це було лише політичним кроком: він розумів, що ці прохання відхилятимуться. Проте, у 1851 році Уркіса, занепокоєний економічними й політичними утисками з боку Буенос-Айреса, відкликав повноваження Росаса щодо провінції Ентре Ріос. Після цього Уркіса відновив торгівлю, оминаючи порт Буенос-Айреса. Потім він звернувся до Росаса з пропозицією розробки конституції, ідею якої останній неодноразово відкидав, відкинув і цього разу. За підтримки бразильських та уругвайських лібералів Уркіса створив «Велику Армію», за допомогою якої змусив Мануеля Орібе зняти тривалу облогу з Монтевідео у жовтні 1851 року. 3 лютого 1852 року у битві під Касеросом був змушений здатись і Росас. Провінції, які до цього продовжували підтримувати останнього, перейшли на бік Уркіса й підтримали проект створення Національної конституції.
У травні 1852 року Уркіса став тимчасовим правителем Аргентинської Конфедерації. У 1853 році Конституційна асамблея прийняла конституцію, що базувалась, в основному, на ідеях Хуана Батісти Альберді. Відповідно до нової конституції Уркіса вступив у посаду президента у березні 1854 року.
Упродовж його врядування були стабілізовані міжнародні відносини, запропоновано систему загальної освіти, розпочато будівництво залізниці. Однак його праця з національної консолідації зустріла спротив з боку деяких провінцій, зокрема Буенос-Айреса, яка вийшла зі складу конфедерації. Відкрите протистояння спалахнуло у 1859 році. Уркіса розбив провінційні сили під командуванням Бартоломе Мітре у жовтні 1859 року у битві під Сепедою, після чого Буенос-Айрес погодився повернутись до складу конфедерації.
Поправки до конституції, запропоновані Буенос-Айресом, були прийняті у 1860 році, але мир тривав недовго, й нове протистояння вилилось у громадянську війну. Уркіса зустрівся з армією Буенос-Айреса, яку знову очолив Мітре, у вересні 1861 році. Битва була нерішучою, але Уркіса був змушений піти з поля бою, віддавши перемогу опонентові. Після цього він виїхав до палацу Сан-Хосе, своєї резиденції в Ентре Ріосі, звідки управляв країною, допоки не був убитий у віці 69 років (разом зі своїми синами Хусто і Вальдіно) прибічниками його політичного супротивника й дисидента Рікардо Лопеса Хордана.
Примітки
- SNAC — 2010.
- Encyclopædia Britannica
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713