Хімедзі
Хіме́джі (яп. 【姫路市】, ひめじし, [çimed͡ʒi ʃi]; англ. Himeji) — центральне місто Японії, розташоване в південно-західній частині острова Хонсю на узбережжі Внутрішнього моря в префектурі Хьоґо регіону Кінкі. Статус міста з 1 квітня 1889 року. Площа Хімеджі становить 534,44 км²[1] Відоме замком Хімеджі — Національним скарбом Японії та Світової спадщини ЮНЕСКО (1993). Також — Хімедзі (від рос. Химэдзи).
Хімеджі 姫路市 | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Основні дані | |||||||||||||
34°49′ пн. ш. 134°41′ сх. д. | |||||||||||||
Країна | Японія Японія | ||||||||||||
Регіон | (Кінкі) Кансай | ||||||||||||
Столиця для | Himeji Domaind і Shikama Prefectured | ||||||||||||
Межує з
| |||||||||||||
Засновано | 1 березня 1946 | ||||||||||||
Площа | 534,44 км² | ||||||||||||
Населення | 534 649 осіб (2014) | ||||||||||||
· густота | 1000,39 осіб/км² осіб/км² | ||||||||||||
Географічна зона | Harima Plaind | ||||||||||||
Водойма | Харімське море, Senba Riverd, Q11645973? | ||||||||||||
Міста-побратими | Шарлеруа (1965), Куритиба, Тотторі, Мацумото, Фінікс, Аделаїда, Тайюань, Чханвон, Тойота | ||||||||||||
Телефонний код | (+81) 0792 | ||||||||||||
Часовий пояс | UTC+9 | ||||||||||||
Цифр. ідентифікатор | 28201-4 | ||||||||||||
GeoNames | 1862627 | ||||||||||||
OSM | r900269 ·R | ||||||||||||
Поштові індекси | 670-8501 | ||||||||||||
Міська влада | |||||||||||||
mayor of Himejid | Hideyasu Kiyomotod | ||||||||||||
Вебсайт | city.himeji.hyogo.jp | ||||||||||||
Мапа | |||||||||||||
Хімеджі Хімеджі (Японія) | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Хімеджі у Вікісховищі |
Історія
У VIII столітті поселення Хімеджі було центром провінції Харіма. В середньовіччі на базі поселення виник замок Хімеджі, яким володіли самурайські роди Акамацу, Кодера, Курода. У 1580–1582 роках замок і призамко містечко було тимчасовою резиденцією об'єднувача Японії Тойотомі Хідейоші, який капітально перебудував їх[2]. Після битви при Секіґахарі 1600 року магнат Ікеда Терумаса отримав у нагороду провінцію Харіма, де заснував великий уділ Хімеджі. Він розбудував містечко й надав замку сучасного вигляду.
До 1871 року Хімеджі було адміністративним центром однойменної префектури (пізніше: префектура Шікама). 1876 року ця префектура приєднали до префектури Хьоґо. 1889 року отримало статус міста. Після великого замлетрусу 1923 року японський уряд навіть планував перенести столицю держави з Токіо до Хімеджі.
Під час Другої світової війни, 3 липня 1945 року, о 4:23 ранку, місто зазнало нищівного авіаційного нальоту американської авіації. Під час нальоту нападники скинули 767 т запалювальних бомб, що призвело до знищення 63,3% житлового фонду міста.[3]
27 березня 2006 року до складу міста Хімеджі увійшли такі населені пункти, як Ясутомі, Кодера, Ієшіма, Юмесакі.
Визначні місця
Найвизначанішою пам'яткою міста є Замок Хімеджі, занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Більше, ніж 400-літній замок зберігся в первозданному вигляді, назважаючи на нищівні бомбардування міста під час Другої світової війни, потужний землетрус 1995 року та численні тайфуни.[4][5][6]
Інші пам'ятки міста:
- Монастир Енкьо
- Гора Сеппіко,
- Центральний парк Хімеджі (парк сафарі)
- Ботанічний сад Тегараяма в Хімеджі (частина Центрального парку),
- Сад Коко.
Промисловість
Хімеджі є важливим промисловим центром країни (машинобудування, нафтопереробні підприємства). Неподалік від Хімеджі розташований великий металургійний комбінат.
Міста-побратими
Примітки
- Площа за даними сайту Geospatial Information Authority of Japan] (яп.) з урахуванням змін, опублікованих 1 жовтня 2011 року.
- Хімеджі, замок // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа… С. 832.
- 21st Bomber Command Tactical Mission Report 247, 250, Ocr
- A hilltop white heron 400 years old. The Daily Yomiuri. Процитовано 5 липня 2010.
- Himeji Castle starts its renovation in April. Official Tourism Guide for Japan Travel. Архів оригіналу за березень 24, 2011. Процитовано 1 липня 2010.
- Himeji Castle. Japan Atlas. Процитовано 5 липня 2010.
Бібліографія
- Хімеджі, замок // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5. — C. 832–833.