Цай Мінлян
Цай Мінлян (кит. 蔡明亮, піньїнь: Cài Míngliàng 蔡明亮, піньїнь Cài Míngliàng, нар.. 27 жовтня 1957) — тайванський кінорежисер, видатний представник тайванського кінематографа, володар премій нихки престижних європейських кінофестивалів, зокрема «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю (головна нагорода).
Цай Мінлян | |
---|---|
蔡明亮 | |
Дата народження | 27 жовтня 1957[1][2] (64 роки) |
Місце народження | Кучинг, Малайзія |
Громадянство |
Республіка Китай Малайзія[3] |
Alma mater | Університет китайської культуриd |
Професія | кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, кінематографіст |
Кар'єра | 1989 - наші дні |
Нагороди | |
IMDb | ID 0874633 |
Цай Мінлян у Вікісховищі |
Біографія
Народився 27 жовтня 1957 року в Малайзії, у місті Кучінг. У віці 20 років приїхав на Тайвань . У 1982 році закінчив факультет драматургії і кінематографа Китайського культурного університету Тайваню, після чого працював продюсером, сценаристом і телережисером в Гонконзі. Зі слів самого режиссера «я не почуваю що належу до Тайваню або Малайзії. Можна сказати що я можу піти куди завгодно, але я ніколи не почуваю себе приналежним до чогось».
Протягом 1989—1991 років зняв декілька телефільмів.
Перший кінофільм — Повстанці Неонового Бога — Цай Мінлян зняв у 1992 році. Сім'я з цього фільму, та персонаж Сяо-Кан з'являться ще в декількох його фільмах — Річка, А у вас котра година?, Норовлива хмара, Обличчя.
Після фільму Бродячі пси 2013 року зробив перерву в ігровому кіно. Знімав експериментальну серію коротко- та середньометражок «Ходок», яка почалась з однойменного фільму.
Повернувся до ігрового кіно у 2020 році з фільмом «Дні».
Улюблені фільми Цая Мінляна
- «400 ударів»
- «Затемнення»
- «Страх з'їдає душу»
- «Прощавай, готель „Дракон“»
- «Мушетт»
- «Ніч мисливця»
- «Єдиний син»
- «Страсті Жанни д'Арк»
- «Вісна в містечку»
- «Схід сонця»
- «Затемнення»
- «Страх з'їдає душу»
- «Прощавай, готель „Дракон“»
- «Мушетт»
- «Ніч мисливця»
- «Єдиний син»
- «Страсті Жанни д'Арк»
- «Вісна в містечку»
- «Схід сонця»
Нагороди
Серед досягнень Цая «Золотий лев» за фільм Хай живе любов на Венеційському кінофестивалі 1994 року, Приз Великого журі — Срібний лев за фільм Бродячі пси на Венеційському кінофестивалі 2013 року, " Срібний ведмідь " (спеціальний приз журі) 1998 року за фільм Річка на Берлінському кінофестивалі, премія ФІПРЕССІ на Каннському кінофестивалі за фільм Діра, а також «Срібний ведмідь» як кращому режисерові на Берлінале-2005 за стрічку Норовлива хмара.
Фільмографія
Художні фільми
- 1992 — Повстанці неонового бога / Rebels of the Neon God
- 1994 — Хай живе любов / Vive L'Amour
- 1997 — Річка / The River
- 1998 — Діра / The Hole
- 2001 — А у вас котра година? / What Time Is It There?
- 2003 — Прощай, готель «Дракон» / Goodbye, Dragon Inn
- 2005 — Норовлива хмара / The Wayward Cloud
- 2006 — Не хочу спати одна / I Do not Want to Sleep Alone
- 2007 — У кожного своє кіно / Chacun son cinéma — епізод «Це сон»
- 2009 — Обличчя / Visage
- 2013 — Бродячі пси / Jiaoyou
- 2014 — Подорож на Захід / Xi You
- 2015 — Afternoon / 那日下午
- 2018 — Your Face
- 2020 — Дні / Rizi
Короткометражні та середньометражні фільми
- 2001 — A Conversation with God
- 2002 — The Skywalk Is Gone
- 2003 — Moonlight in the River
- 2004 — My Stinking Kid
- 2007 — Це Сон / It's a Dream
- 2008 — Sleeping in Dark Water
- 2009 — Madame Butterfly
- 2012 — Ходок / Walker
- 2012 — No Form
- 2012 — Sleepwalk
- 2012 — Diamond Sutra
- 2013 — Walking on Water
- 2015 — No No Sleep
- 2015 — Xiao Kang
- 2016 — Autumn Days
- 2017 — The Deserted (VR)
- 2018 — Sand
- 2018 — Light
Телевізійні фільми
- 1989 — Endless Love
- 1989 — The Happy Weaver
- 1989 — Far Away
- 1989 — All Corners of the World
- 1989 — Li Hsiang's Love Line
- 1989 — My Name is Mary
- 1990 — Ah-Hsiung's First Love
- 1991 — Give Me a Home
- 1991 — Boys
- 1991 — Hsio Yueh's Dowry
- 1995 — My New Friends
Див. також
- Кінематограф Тайваню
Примітки
- SNAC — 2010.
- The Fine Art Archive — 2003.
- Museum of Modern Art online collection
Посилання
- Цай Мін-лян: Сни про щось більше
- Цай Мінлян на сайті IMDb (англ.)
- А. Плахов «Все тече» (стаття з книги «Режисери справжнього»)
- Антон Долин (5 вересня 2013). Капуста не для королей. Культура > Кино. Газета.Ru. Процитовано 7 вересня 2013.
- Антон Долин (18 вересня 2013). Персона COLTA. Цай Мин Лянь: «Хочу заняться чем-нибудь еще». Кино. Colta.ru. Процитовано 19 вересня 2013.