Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Білогорща)

Святиня збудована у 1911- 1913 роках з ініціативи настоятеля парафії о. Губерта Вегмана коштом місцевих влади та вірян на Білогорщі філіальну неоготичну муровану святиню. Посвячена каплиця 13 червня 1919 році під титулом Святого Антонія з Падуї. У 1937 році парафіяльний костел відновлений та розбудований, придбано новий неоготичний вівтар та інше костельне майном, того ж року став парафіяльним костелом до складу якого увійшло село Рудне. Греко-католицьке населення Білогорщі до початку Другої світової війни належало до парафії церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього[1] у Рудному, а римо-католики — до парафії костелу Святої Катерини у Зимній Воді. У 1943 році німецька влада реквізувала три дзвони, придбані ще 1934 року. 13 вересня 1945 року настоятель парафії о. Чеслав Тузінкевич разом із більшістю вірян римо-католиків виїхала до Польщі, на їх місце до Білогорщі прибули переселенці із Закерзоння. Костел було зачинено, а в 1960-х розібране церковне приладдя. На початку 1990-х він був перетворений на православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (УАПЦ)[2].

Церква розміщена в мікрорайоні Львова Білогорща, який до 1978 року був окремим селом, заснованим 1423 року на землях, подарованих Львову ще 1356 року. Білогорща залишалась у власності міста до початку ХХ століття. Головний фасад і вхід влаштовані з півдня, на північі від храму знаходиться ліс. Храм споруджено в стилі «провінційної неоготики» з високою шпилястою вежею над входом. Після набуття Україною Незалежності храм перебудували, колишній шпилі на вежі замінили на бані, також набудували невеликі бані внизу спільного даху[3].

• о. Йосип Стегній(1990- 1998) • о. Стефан Сороківський (1998- 2006) • о. Юрій Затварський (з 2006)

http://gradleva.com/?info=1150