Церква великомученика Димитрія Солунського (Київ, Жуляни)
Це́рква великому́ченика Дими́трія Солу́нського — православна церква у селищі Жуляни міста Києва. Після приєднання Жулян до Києва стала найстарішою дерев'яною церквою міста. Конфесійно належить до РПЦ Московської патріархії, благочинння західного округу Київської митрополії РПЦ. Престольне свято — великомученика Димитрія Солунського (26 жовтня (8 листопада)). Настоятель храму — єпископ Васильківський Микола (Почтовий), священиком — ієрей Георгій Габорець.
| Церква великомученика Димитрія Солунського | |
|---|---|
 | |
| 50°23′34″ пн. ш. 30°26′18″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Початок будівництва | 1862 |
| Стиль | еклектичний, псевдоросійський |
| Належність | РПЦ |
| Адреса | Жуляни, вул. Повітрофлотська, 1 |
| Вебсайт | solunsky.com — тільки [[російська мова|російською мовою] |
  Церква великомученика Димитрія Солунського (Київ, Жуляни) (Україна) | |
| |
 Церква великомученика Димитрія Солунського у Вікісховищі | |
Історія
У 1715 році в селі Жуляни під Києвом силами монахів Софійського монастиря, якому до 1787 року належало село, було зведено храм-каплицю Димитрія Солунського. До середини XIX століття ця церква застаріла та не могла вже вміщувати усіх парафіян. У 1847 році стару дерев'яну каплицю було розібрано та того ж року за рахунок казни збудовано нову, теж дерев'яну, невелику з цибулястою банею церкву, яка, втім, о 7 годині вечора 21 червня 1859 року згоріла від блискавки.
Сучасна церква зведена у 1862 році. Вона була підпорядкована 3-му благочинному округу Київської губернії. Настоятелем церкви став протоірей Ю. Біляновський, також при церкві було 2 клірики. Парафія володіла 44 десятинами та 350 саженями землі, парафіян нараховувалося 1 082 особи, з яких 841 чоловік та 961 жінка. При церкві були споруджені будинок причту та церковно-парафіяльна школа, де навчалося 10 дітей. Парафія церкви включала Михайлівську Борщагівку та Совки.
1913 року до парафії церкви належало 2988 осіб — 1482 чоловіки та 1506 жінок, парафії підпорядковувалися село Совки із каплицею та хутір Красний Трактир. З 1904 року настоятелем був священик Стефан Пославський (1865 — ?).
Доба російського більшовизму
1936 постановою комуністичної міськради храм зачинений — нібито у зв'язку із розпадом парафії. Дзвони викрадені, ікони — частково знищені, частково врятовані парафіянами. У церкві комуністи влаштовали колгоспний склад. У серпні 1941 під час битви за Київ у вівтар церкви влучив снаряд, невдовзі, за рішенням німецької влади, службу в церкві було відновлено. 1956 московська влада знову вдруге закриває храм.
Архітектура
Дерев'яна церква хрестова у плані, однобанна, над притвором облаштована дзвіниця. Форми бані та дзвіниці еклектичні, із впливом псевдоросійського стилю. Церква є зразком традиційного народного культового будівництва.
Настоятелі
- 1850–1894 роки — протоієрей Юхим Іванович Біляновський
- 1896 рік – священник Яків Бартовський
- 1896-1903 роки – священник Іоанн Василевський
- 1904-? — священник Стефан Пославський
- 19(??) — 1956 роки — протоієрей Григорій Маркевич
- 1976–1986 — протоієрей Феодор Кобиляцький
- 1988–2008 — протоієрей Василь Вакулин
- з 2008 року — преосвященнійший Микола (Почтовий), епископ Васильківський
Святині храму
У церкві зберігають мощі великомученика Димитрія Солунського, преподобномученика Макарія Каневського, святителя Луки Кримського, преподобного Іллі Муромця, преподобної Олени Флоровської, а також дві мироточиві ікони Пресвятої Трійці та Покрова Божої Матері.
Свiтлини
Головний вхід в храм
Iконостас
Меморіальна дошка "Найстаріший дерев'яний храм Києва"
Джерела
- solunsky.com — офіційний сайт
- сайт УПЦ (МП)
- портал pravoslavie.ua
- Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія. 3DMEDIA, 2000.
Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви св. Димитрія Солунського с. Жиляни (приписні сс.* Михайлівська Борщагівка, Софійська Борщагівка, Совки, Теремки, хут. Красний Трактир) Київської сот. і п., з 1781 р. Київського пов. і нам., з 1797 р. Білогородської (за ін. даними) Петропавлівської волості Київського пов. і губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/zhyl_001.xml