Церква святого Миколая (Теребовля)

Церква святого Миколая — парафія і храм греко-католицької громади Теребовлянського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в місті Теребовля Тернопільського району Тернопільської області. Пам'ятка архітектури національного значення.

Церква святого Миколая
Оборонна церква Святого Миколи з дзвіницею
49°18′00″ пн. ш. 25°41′23″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування  Україна, Теребовля
Належність УГКЦ
Адреса вул. Шевченка, 2
Епонім Миколай Чудотворець
Присвячення Миколай Чудотворець
Церква святого Миколая (Теребовля) (Україна)

Історія церкви

До 1946 року парафія належала до Української Греко-Католицької Церкви. Її відновлено в лоні УГКЦ у 1990 році.

Перша згадка про храм датується 1614 роком.

Церква зазнавала руйнувань під час татарських нападів 1672, 1675 та 1687 років.

У 1734 році проведено реконструкцію церкви за кошти пароха о. Атонія Римбали, за пожертви міщан та з благословення митрополита Атанасія Шептицького.

18 серпня 1784 року львівський єпископ Петро Білянський освятив перебудовану церкву.[1]

У 1946—1989 роках парафія діяла підпільно. В місті залишишся сестри-монахині Севастяна (Марія Смілка), Оксана (Марія Засійбіда), Сельвестра (Анна Засійбіда).

Офіційно у 1946—1990 роках парафія і храм належали до РПЦ. У 1990 році вони відновили свою діяльність в лоні УГКЦ.

З 3 березня 2009 року в церкві ведеться «Золота книга тверезості»[2]

Єпископські візитації парафії провели: у 1993, 1997, 2000 роках — владика Михаїл Сабрига, у 2003, 2005, 2008, 2011 роках — владика Василій Семенюк.

У храмі зберігаються: копія Чудотворної ікони Теребовлянської Матері Божої та мощі святого Миколая.

Храм має відпустове місце на надвечір'я у Різдво Івана Хрестителя (7 липня), у надвечір'я і в день святого Миколая (19 грудня).

Діють припарафіяльні братства: Матері Божої Неустанної Помочі, «Апостольство молитви», Святої Покрови, Марійська і Вівтарна дружини, УМХ.

У власности парафії є проборство і недільна школа (дім колишньої захоронки).

Парохи
  • владика Яків Тимчук,
  • о. Ярослав Тимчук,
  • о. Василь Величковський,
  • о. Полікарп Панчишин,
  • о. Пахомій Борис,
  • о. Севастян Вайтович,
  • о. Іван Баринюк,
  • о. Михайло Коржинський,
  • о. Йосип Ридель,
  • о. Маркіян Когут,
  • о. Петро Козак,
  • о. Михайло Хрипа,
  • о. Стефан Захарків,
  • о. Віталій Дудкевич, ЧСВВ,
  • о. Віталій Дудкевич,
  • о. Ярослав Табака,
  • о. митрат Іван Сивак (з 1993),
  • о. Михайло Ярема (з 16 листопада 2011, сотрудник).

Примітки
  1. Пиндус Б. Білянський Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 58. — ISBN 978-966-528-318-8.
  2. Реєстр книг тверезості. Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 29 червня 2012.

Джерела

Література
  • Ґерета І. Теребовля: шлях через віки. Історико-краєзнавчий нарис / Ігор Ґерета / Худож. Оформл. В. Струтинського. — Львів: Каменяр, 1997 . — 127 с.;
  • Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с.
  • Baliński M., Lipinski T. Syarożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana. — T. II. — Cz??? 2. — Warszswa : Nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — 1431+VIII s. (пол.)
  • Czołowski Al., Janusz B. Przeszłość i zabytki województwa Tarnopolskiego. — Tarnopol : Nakładem Powiatowej Organizacji Narodowej, 1926. — 199 s. (пол.)
  • Trembowla // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 459. (пол.) — S. 459–468. (пол.)
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — C. 84. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.