Януш Богдан

Богда́н Я́нуш (псевдонім Василь Карпович; 23 січня 1887, Львів 5 листопада 1930, там само)[1] — український та польський археолог, етнолог, мистецтвознавець, публіцист, консерватор пам'яток старовини у Львівському воєводстві (19211930) і редактор журналу «Wiadomości Konserwatorskie».

Богдан Януш
Народився 23 січня 1887(1887-01-23)
Львів[1]
Помер 5 листопада 1930(1930-11-05) (43 роки)
Львів
·вогнепальне поранення
Поховання
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польща
Національність українець
Діяльність історик, мистецтвознавець, археолог
Галузь археологія
Батько Михайло
Мати Ангеліна
У шлюбі з Ядвіґа з Рудомінів

Життєпис

Богдан Януш народився 23 січня 1887 року у Львові. Походив з багатодітної родини гімназійного вчителя Михайла Януша, яка жила дуже бідно. Після смерті батька Богдана виховувала мама Ангеліна з старшими сестрами.

Вся освіта Богдана Януша обмежувалася семирічним курсом української гімназії в приміщені Народного Дому у Львові. Мав намір скласти «матуру» екстерном. Заробляти на життя почав зі шкільних років, тому не зміг навчатись в університеті. Відвідував приватні виклади професора Карела Гадачека у Львівському університеті.

1907 року працював в музеї Шевченка у Львові. Надалі на прожиття заробляв «пером». Напередодні першої світової війни редактор польськомовного часопису «Kurjer Lwowski». У 1911 році мешкав на вул. Лещинського, 8 (нині вулиця Братів Міхновських), у березні 1912 року вже мешкав на вул. Кордецького, 17 (нині вул. Олени Степанівни).

1923 року був призначений консерватором праісторичних пам'яток Львівського округу.

1924 року власним коштом почав видавати місячник «пол. Wiadomości Konserwatorskie», а у 1925 році припинив — через брак коштів.

У 1928 році певний час був керівником «Музею Покуття» в Станиславові. У другій половині 1929 року через фінансову скруту втратив меблі, бібліотеку[3]. Школярем проводив дослідження цвинтаря в Кукізові[4].

У 19211925 роках був співробітником Музею НТШ й ініціатором Кружка любителів Львова. Член Спілки митців-декораторів у Перемишлі.[5]

Досліджував історію й архітектуру церков на території княжого Львова: святого Миколая, святого Онуфрія, святої П'ятниці, зруйнованої 1776 року церкви святого Теодора, а також вірменської катедри.

Розвідки українською мовою містив під псевдонімом Василь Карпович у журналі «Стара Україна» (19241925). Досліджував дерев'яне будівництво на околицях Львова, вірменські і волоські пам'ятки Львова та Тернопільщини, зокрема, Przeszłość і zabytki województwa Tarnopolskiego, 1926 — одну з перших сумлінних регіональних монографій Польщі[4], та ін.). 1929 року на засіданні Політехнічного товариства у Львові прочитав доповідь «Костельна архітектура львівського середньовіччя»[6].

Через нерозв'язні, на його думку, проблеми, застрелився 5 листопада 1930 року у Львові[3]. Був похований на Личаківському цвинтарі, поле 13[7]. Через одну могилу у 1915 році був похований відомий історик Франц Ковалишин (пол. Franciszek Kowaliszyn). Обидві могили втрачені, на похованні Богдана Януша співробітниками музею «Личаківський цвинтар» встановлено пам'ятний знак[8].

Вшанування

1993 року на честь Богдана Януша названо вулицю у Львові в місцевості Підзамче[9].

Родина

Дружина Ядвіґа з вірменської родини Рудоміновичів (пол. Jadwiga Rudominówna).

Праці

Автор кількох збірок матеріалів до археологічної карти Східної Галичини:

  • «Z pradziejów ziemi Lwowskiej» (1913).
  • «Zdobnictwo ludowe w okolicach Lwowa» (1913).
  • «Kultura przedhistorycana Podola galicyjskiego» (1914/1919)[3].
  • «Człowiek przedhistoryczny» (1914).
  • «Zabytki przedhistoryczne Galicyi wschodniej» (1918)
  • «Karaici w Polsce» (Kr., 1927).
  • «Zabytki monumentalnej architektury Lwowa» (Lw., 1928)[4]
  • «Bibliografia Ormian w Polsce» (не видана)[4].

Див. також

Примітки

  1. Фотокопія свідоцтва про хрещення Януша Богдана. histmag.org. Процитовано 4 січня 2022.
  2. Личаківський некрополь — С. 197.
  3. Helena Burchard. Janusz Bohdan, pseud. Wasyl Karpowicz (ok. 1888—1930)… — S. 587. (пол.)
  4. Helena Burchard Janusz Bohdan, pseud. Wasyl Karpowicz (ok. 1888—1930)… — S. 588. (пол.)
  5. Betlej A. Kościół parafialny p. w. Wszystkich Świętych w Strzałkowicach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 1997. — Т. 5. — S. 282. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-47-5. (пол.)
  6. Sprawozdanie Wydziału Głównego Polskiego Towarzystwa Politechnicznego za rok 1929 // Czasopismo Techniczne. — № 5. — 1930. — S. 91. (пол.)
  7. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 202. — ISBN 966-8955-00-5.
  8. Ковалишин Франц Ксаверій. lviv-lychakiv.ukrain.travel. Личаківський некрополь. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 29 жовтня 2014.
  9. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 71, 76, 100. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.