Цивільний Корпус «Азов»

Офіційно утворений Цивільний Корпус «Азов» був наприкінці весни 2015 року, і вже влітку організація розгорнула широку суспільну діяльність: брала участь у допомозі в ліквідації надзвичайних ситуацій на Київщини, організувала дитячий табір «Азовець» в Пущі-Водиці, проводила громадсько-політичні курси за програмою школи Націократії в Карпатах.

Восени осередки ЦК розгорнули спортивну кампанію «Сильна Нація» по містах України.

На початку жовтня 2015 року організація долучилася до проведення «Блокади Криму»[2]. Лідер кримського осередку ЦК «Азов» Станіслав Краснов визнав свою причетність до підриву опор ЛЕП в кінці листопада 2015 року[3]. За півроку, у ніч проти 28 лютого 2016, Служба безпеки України затримала Краснова: його звинувачено у незаконному зберіганні зброї, а також у колаборації зі спецслубами Російської Федерації[4][5][6]. При цьому провід Цивільного Корпусу та командування полку «Азов» офіційно та неофіційно відмовилися допомагати затриманому активісту.

У грудні 2015 ЦК «Азов» відкрив пам'ятник Святославу Хороброму в Маріуполі[7]. Станом на початок 2016-го офіційне рішення-дозвіл від міськради на встановлення пам'ятника не було прийнято. Урочисте відкриття відбулося 20 грудня 2015 року, супроводжувалося багатотисячним маршем і ярмарком. Акція була названа «декомунізацією», адже на місці пам'ятника київському князю Святославу раніше стояв постамент Леніна[8]. Самі ж «азовці» були незадоволені проектом пам'ятника — обличчя київського князя дуже нагадувало обличчя Леніна.

19 січня 2016 в Києві особи, що представились членами ЦК «Азову», у купі з російськими неонацистами (серед них — Роман Жєлєзнов, відомий також як «Зухель»[9][10]) зробили спробу зірвати проведення акції пам'яті російського адвоката Станіслава Маркєлова й журналістки Анастасії Бабурової (вбитих у Москві 19 січня 2009)[11][12][13][14]. Загалом учасники акції були розділені на дві частини: тих, хто пішов до кінотеатру «Жовтень» та вступив у вербальну суперечку з представниками ЦК «Азов» (саме там відбувалося знімання матеріалу «Громадського телебачення»)[15] та тих, хто проводив акцію пам'яті в іншому місці. На місці розташування других спроб зриву не відбувалося, цікаво, що серед них був присутній російський опозиціонер Ілля Пономарьов — єдиний депутат Держдуми, що 2014 року проголосував проти анексії Криму[16].

21 січня, в день Соборності в Івано-Франківську активісти Цивільного корпусу «Азов» провели марш під гаслом «Пам'ятай, чужинець — тут господар українець». Передумовою для маршу став інцидент розбещення двох неповнолітніх українських дівчат 13-ма іноземцями-арабами. Метою організації було привернути увагу громадськості до проблем з поведінкою іноземців у місті.[17] Поліція намагалася покривати злочинців й дала їм можливість утекти. Однак, завдяки активістам із ЦК «Азов», які вчасно втрутилися, злочин набув чималого розголосу. Двох іноземців таки заарештували. Розгляд справи тривав 10 місяців і, зрештою, 23 листопада 2016 року двоє арабів із Йорданії отримали по 10 років ув'язнення.[18]

В лютому 2016 ЦК «Азов» провів кампанію «СтопІнтер», звинувативши працівників та власників медіа-холдингу «Інтер» в антиукраїнській риториці[19]. В Києві була заблокована будівля каналу[20].

20 травня 2016 Цивільний Корпус «Азов» провів кількатисячний марш, що за різними оцінками зібрав від 2 тисяч[21] осіб до 10[22], проти можливих виборів на Донбасі[23],[24],[25], як це було передбачено під час перемовин тристоронньої групи в Мінську. «Вимоги Нації» — перелік вимог з боку Цивільного Корпусу «Азов» до офіційної влади для проведення виборів в ОРДЛО: роззброєння сепаратистів, виведення військ РФ, відновлення українського контролю над кордоном, вибори[26].

Президент України розцінив цей марш як заклик до зриву Мінських домовленостей, і зазначив, що державна політика за час його президентства буде спрямована на замирення. «Ще раз наголошую, це абсолютно чітка позиція — військового шляху до повернення Донбасу не існує», — заявив глава держави у день проведення маршу під час засідання Ради національної безпеки і оборони України[27]. Основною ж ідеєю маршу, на думку експертів, була демонстрація сили[28].

2-3 липня під егідою ЦК «Азов» була проведена науково-практична конференція присвячена перспективам Балто-Чорноморського союзу[29][30]. У заході брали участь активісти та прихильники багатьох Європейських правих рухів та партій. Цей захід продемонстрував зовнішньополітичні погляди активістів, а саме — пропоновану альтернативу Європейському союзу[31].

З початку липня осередки Цивільного Корпусу вирушили в «агітаційний тур» по областях[32][33]. У рамках «туру» активісти ЦК проводять ознайомлення місцевого населення з діяльністю організації та пропонують вступати до її лав. Ведеться активне створення районних осередків у кожній області.

14 липня у Києві близько 30 представників ЦК «Азов» заблокували редакцію інформаційного агентства «ГолосUA» з метою не допустити проведення прес-конференції лідера українських комуністів Петра Симоненка. Темою конференції мала стати «Влада задіяла репресії щодо лідерів і активістів КПУ», проте, як повідомили самі «азовці», Симоненко так і не прийшов. Цікавий факт, що поліція «азовцям» не перешкоджала[34][35].

8 вересня у Києві, в районі Святошин, бійці ЦК «Азов» штурмували незаконну — за їхніми словами — забудову «Київміськбуду»[36][37]. Поліція стояла поряд і ніяк не реагувала[38]. Пізніше з'явилось повідомлення про затримання трьох членів ЦК «Азов», в тому числі керівника київської філії Сергія Філімонова[39]. Наступного дня Філімонова відпустили: його «взяли на поруки» депутати Верховної Ради Олег Петренко та Андрій Білецький.

14 жовтня 2016 року в місті Києві відбувся І партійний з'їзд, де ЦК «Азов» оголосив про створення політичної партії «Національний корпус». Рішення про створення ухвалили на з'їзді в Києві. «Нацкорпус» створено шляхом перейменування політичних партій «Громадянський рух „Чесні справи“» і «Патріот України». Лідером партії терміном на 4 роки обрано народного депутата Верховної Ради України та командира полку «Азов» Андрія Білецького[40].

Партійний з'їзд супроводжувався багатотисячним Маршем Нації, де до азовців приєдналися представники «Правого сектору» та громадської організації C14. За найскромнішими оцінками, марш зібрав щонайменше 10 тисяч осіб, організатори повідомили про більше ніж 15 тисяч.[41] Деякі вітчизняні ЗМІ не погодилися з такою цифрою. Згідно з їхніми підрахунками, марш зібрав не більше ніж 2 тисячі осіб. У той самий час, камери спостереження на центральних площах показували зовсім інше.[42]

6 листопада у Львові активісти ЦК «Азов» разом з представниками «Правого сектору» та «C14» заблокували соціальний центр «Цитадель», що належить лівим націоналістам з «Автономного опору»[43][44][45]. Свої дії ЦК «Азов» пояснив необхідністю «запобігти провокаційному „Маршу Волі“» (запланованому на 7 листопада), а ініціаторів маршу «Автономний опір» назвав «лівоекстремістами» і «ліворадикалами», а їхню діяльність — «антиукраїнською» й «антидержавною»[46]. Нападники вибили двері на воротах до «Цитаделі», але до двору не зайшли. Після приїзду поліції нападники пішли: ніхто з них не був затриманий[43].