Цюрупа Павло Андрійович

Павло Андрійович Цюрупа народився 18 серпня 1927 року. Випускник Одеського інституту інженерів морського флоту.

Трудову діяльність розпочав у Чорноморському морському пароплавстві у якості заступника керівника пароплавства. У ті часи відповідав за берегову інфраструктуру усього півдня Радянського Союзу[1], зокрема, Туапсе, Сочі, Поті, Батумі[2]. Також керував та відповідав за роботу морських портів на Азовському та Чорному морі. На той час пароплавство швидко розвивалося: кількість флоту швидко збільшувалася, будувалися та розвивалися порти, будувалися заводи, помешкання, клуби тощо.

У 1962 році був обраний депутатом Одеської міської ради та годом його було обрано головою виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих. У свої 35 років, моряк розробив у місті велику будівельну індустрію. За роки його управління містом поліпшилася газифікація, поліпшилося забезпечення міста питною водою, було укріплено узбережжя, озеленено вулиці та морські схили, було закладено нові парки та сквери, а також мікрорайони.[1] Зокрема, почалася забудова Аркадії та Селища Котовського[2]. Намагався змінити методи керівництва містом, але так і не зміг. Саме через це він через два роки подав у відставку.

Через кілька місяців після відставки повернувся до ЧМП. Згодом його було звільнено з посад члена виконавчого комітету міської ради. Згодом, Цюрупа поступив на факультет економістів-міжнародників Академії зовнішньої торгівлі СРСР. Міністерство морського флоту СРСР рекомендувало Павла Андрійовича на навчання, для роботи в ООН, у департамент, який мав займався розвитком промисловості у країнах третього світу. Однак, пост, який мав зайняти Цюрупа було віддано Югославії. Але міністерство відправила Павла в Єгипет, який на той час знаходився, майже, у стані війни. Там Павло Андрійович провів три роки.

У 1974 році Цюрупа повернувся до Одеси, до ЧМП. Під його керівництвом було засновано контейнерне виробництво в Іллічівську (нині — Чорноморськ). А вже у 1978 році його було командировано у Сполучені Штати Америки, де Павло Андрійович здобув посаду голови представництва морських представництв країни, а також заступником голови «Amtorg Trading Corporation». СРСР на той час були необхідні великі поставки зерна, які Цюрупа мав забезпечувати, але через ввід радянських військ в Афганістан американці оголосили бойкот «країні Рад». Однак, Павлу Андрійовичу вдалося домовитися про поставки зерна. Саме через це Цюрупа отримав звання почесного громадянина міст Нового Орлеана, Чикаго, а також звання почесного капітану порту Нового Орлеану.

У 1982 році Цюрупа знову повернувся в Одесу, де очолив Всесоюзний інститут підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів Міністерства морського флоту. А через п'ять років пішов на пенсію.[1]

У 1984 році захистив дисертацію на здобуття науковго ступеня кандидата економічних наук.

Рішенням Одеської міської ради від 15 липня 2005 року Павлу Андрійовичу було присвоєно звання «Почесного громадянина Одеси».[2]

П. А. Цюрупа помер 30 грудня 2010 року в м. Одеса.

• Ордени Трудового Червоного Прапора (2), Дружби народів.
• Медалі.
• Почесне звання «Заслужений працівник транспорту України»
• Премія Ради МІністрів СРСР.

• Павел Андреевич Цюрупа. misto.odessa.ua (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 2 травня 2014.
• Книги Павла Цюрупи на сайті biblus.ru (рос.)
• Герой ушедшего времени/ Вячеслав  Слисарчук // http://vslisarchuk.od.ua/ru/content/geroy-ushedshego-vremeni

• Цюрупа Павел Андреевич // Одеський національний морський університет. — Київ : Логос Україна, 2010. (рос.)