Чагарниця чубата

Чагарни́ця чубата[2] (Garrulax leucolophus) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії[3].

?
Чагарниця чубата

Чубата чагарниця (Сінгапур)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Leiothrichidae
Рід: Чагарниця (Garrulax)
Вид: Чагарниця чубата
Біноміальна назва
Garrulax leucolophus
(Hardwicke, 1816)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Corvus leucolophus Hardwicke, 1816
Посилання
Вікісховище: Garrulax leucolophus
Віківиди: Garrulax leucolophus
ITIS: 560184
МСОП: 22734757
NCBI: 98127

Опис

Довжина птаха становить 26–31 см, з яких на хвіст припадає 13-15 см, вага 108–131 г[4]. Голова, шия, горло і груди білі, на голові великий чуб. Потилиця сірувата. На обличчі чорна "маска". Решта тіла має коричневе забарвлення, відділене від білих грудей і шиї широкою рудуватою смугою. Хвіст темно-оливково-коричневий[5]. У самичок чуб менший, ніж в самців, спина тьмяніша, а сірий відтінок на потилиці більш помітний. У молодих птахів чуб і хвіст коротші, "маска" дещо світліша, потилиця коричнювата, а верхня частина тіла яскравіша[6]. Чубатим чагарницям притаманний гучний, різноманітний щебет[7].

Представники різних підвидів мають деяку різницю у забарвленні: у представників G. l. patkaicus спина яскравіша, каштанова, у представників G. l. belangeri нижня частина грудей також біла, і нижня частина тіла загалом світліша, у представників G. l. diardi нижня частина тіла ще більш білувата, а верхня — яскравіша.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[8]

Двоколірна чагарниця раніше вважалася підвидом чубатої чагарниці, однак була визнана окремим видом.

Поширення і екологія

Чубаті чагарниці мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі. В 1970-1980-х роках вони були інтродуковані в Малайзії і Сінгапурі[9][10]. В Малайзії їхня популяція скоротилося вніслідок вилову, однак в Сингапурі вид вкорінивіся і навіть загрожує витісненням деяким місцевим видам, які мають схожу екологічну нішу, зокрема, бурій тордині[11]. Також, вніслідок торгівлі дикими видами птахів. чубата чагарниця опинилася у США і Великій Британії, однак про дикі популяції там не повідомлялося[12].

Чубаті чагарниці живуть у вологих гірнинніх і гірських тропічних лісах, в чагарникових і бамбукових заростях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 2135 м над рівнем моря[13].

Поведінка

Чубаті чагарниці зустрічаються в зграях, які нараховують від 6 до 12 (а у деяких випадках до 40) птахів. Живляться переважно безхребетними, а також ягодами, плодами, насінням, нектаром і дрібними хребетними[14]. Шукають здобич на землі.

Сезон розмноження триває з лютого по вересень, за сезон може вилупитися кілька виводків. Чубаті чагарниці починають розмножкуватися на другому році життя. Їхні гнізда неглибокі, чашоподібні, зроблені з листя бамбуку, трави і стебел. Вони розміщується в чагарникових заростях і на деревах, на висоті від 2 до 6 м над землею. В кладці від 2 до 6 білосніжних яєць вагою 6,5 г. Інкубаційний період триває 13-17 днів, пташенята покриваються пір'ям на 14-16 день. Насиджують яйця і доглядають за пташенятами як самички, там і самці. Чубатим чагарницям притаманне колективне насиджування і колективний догляд за пташенятами[15].

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Garrulax leucolophus.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Rasmussen, Pamela C.; Anderton, John C. (2012). Birds of South Asia : the Ripley guide. Plates by Alderfer, Jonathan K. (вид. 2nd). Smithsonian National Museum of Natural History. ISBN 978-8496553859. OCLC 815838818.
  4. Jeyarajasingam, Allen (2012). A field guide to the birds of Peninsular Malaysia and Singapore (вид. 2nd). New York: Oxford University Press. ISBN 978-0199639434. OCLC 757930883.
  5. White-crested Laughingthrush (Garrulax leucolophus). www.hbw.com (англ.). Процитовано 14 жовтня 2017.
  6. Coles, Dave (2007). Management of Laughingthrushes in Captivity. ISBN 978-0951425244.
  7. Chinkangsadarn, Suwimol (2012). Singing behavior of White-crested Laughingthrush (Garrulax leucolophus). Science 19: 55–60.
  8. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 грудня 2021.
  9. Wong Soon Huat Felix (2014). The spread and relative abundance of the non-native White-crested Laughingthrush Garrulax leucolophus and Lineated Barbet Megalaima lineata in Singapore. Forktail 30: 90–95.
  10. Lim, Kim Seng; Chia, Alfred; Yong, Ding Li; Chew, Jimmy (2009). The avifauna of Singapore. Singapore: Nature Society (Singapore), Bird Group Records Committee. ISBN 9789810826710. OCLC 422855361.
  11. Yap, Charlotte A. M.; Sodhi, Navjot S. (2004). Southeast Asian invasive birds: ecology, impact and management. Ornithological Science 3 (1): 57–67. doi:10.2326/osj.3.57.
  12. Lindholm, Josef (1997). The Laughing Thrushes (Garrulax species). Journal of the American Federation of Aviculture 24.
  13. Smythies, Bertram E. (1986). The birds of Burma (вид. 3rd). Liss, Hants, England: Nimrod Press. ISBN 9780969264002. OCLC 15247151.
  14. White-crested Laughingthrush Soliciting for Food – Bird Ecology Study Group. www.besgroup.org (en-GB). Процитовано 14 жовтня 2017.
  15. Round, Philip (2006). Cooperative provisioning of nestlings in the White-crested Laughingthrush Garrulax leucolophus. Forktail 22: 138–139.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.