Чайка Варвара Пилипівна

Народилася 17 грудня 1897 року у селі Перекіп на Харківщині в родині хліборобів. Три сестри Чайки — Меланія, Ганна, Варвара — мали прекрасні голоси, чудово співали.

Закінчила Перекопську церковно-парафіяльну школу. Далі було навчання в студії при харківському театрі «Муссурі»[2], Харківському музично-драматичному інституті. Учениця Івана Юхименка[3]. У 1930-х роках виступала у театрах Харкова і Херсона.

З 1939 року — актриса Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка. Під час війни, з 1941 по 1943 роки жила у Перекопі. Чоловік — Ісаак Георгійович Рапопорт (театральний адміністратор) — розстріляний у Бабиному Яру. З 1945 знову працює у театрі ім. Івана Франка.

Знімалася у кіно, удостоєна звання заслуженої артистки УРСР.

Після смерті чоловіка жила самотньо, дітей не мала. Пристарілу актрису доглядала її племінниця — донька рідного брата Василя — вчителька Лариса Василівна Тихонова, яка проживає в селі Шишаки на Полтавщині та сестра Ганна Пилипівна Соколова. Померла під Києвом, у Пущі Водиці 27 червня 1976 року.

• «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (аматорський гурток на Харківщині)[1]
• 1920 — «За двома зайцями» Михайла Старицького (Харків) — Химка (грала разом із Панасом Саксаганським — Голохвостим)[1]
• «Затоплений дзвін» Ґергарта Гауптмана (Харківська драматична студія) — Відьма[1]

Київський український драматичний театр ім. Івана Франка

• «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці…» Михайла Старицького; реж. Гнат Юра — Вустя Шураіха[1]
• «В степах України»
• «Украдене щастя»
• «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого
• «Сто тисяч»
• «Свіччинє весілля»

Аудіовистава

• 1962 — «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого — «Театр перед мікрофоном». Ролі виконували: Гнат Юра, Варвара Чайка, Ольга Кусенко, Сергій Олексієнко, Валентина Святенко, Олексій Омельчук, Микола Панасьєв, Семен Лихогоденко, Ігор Мурашко.

• 1939 — «Сорочинський ярмарок» — Хівря (перший український кольоровий фільм)
• 1946 — «Центр нападу» — епізод
• 1952 — «В степах України» (фільм-спектакль) — Параска, дружина Галушки
• 1952 — «Украдене щастя» (фільм-спектакль) — сусідка перша
• 1953 — «Мартин Боруля» (фільм-спектакль) — Палажка
• 1953 — «Доля Марини» — Ївга Степанівна Деркач
• 1956 — «Кривавий світанок» — баба
• 1956 — «Павло Корчагін» — тітка на станції
• 1956 — «Суєта» (фільм-спектакль) — Тетяна
• 1957 — «Гори, моя зоре» — дружина шахтаря
• 1957 — «Штепсель одружує Тарапуньку» — матір Галі
• 1958 — «Перший парубок» — мати Одарки
• 1958 — «Сто тисяч» (фільм-спектакль) — Параська
• 1962 — «Свіччинє весілля» (фільм-спектакль) — епізод
• 1962 — «Серед добрих людей» — Мотря, тітка Роми
• 1965 — «Немає невідомих солдатів» — санітарка
• 1967 — «Ця тверда земля» — гостя

Відомостей про життя відомої акторки вкрай мало. Досліджував біографію Варвари Чайки Іван Максимович Лисенко опублікував коротку статтю про неї у Валківській енциклопедії. Він же передав Валківському краєзнавчому музею унікальну світлину про приїзд Варвари на свою малу батьківщину, у село Перекіп.

Збором інформації про життя і творчість Варвари Чайки займається письменник і журналіст Олег Вергеліс: «я почав збирати крихти матеріалів про одну легендарну актрису франківської трупи. До речі, саме читачі мене і попросили зробити текст про актрису, інформації про яку дуже мало, а вона колись була улюбленою партнеркою Гната Юри, Дмитра Мілютенка, Юрія Шумського. Це актриса Варвара Пилипівна Чайка. Загугліть її їм'я та прізвище — й одразу згадаєте це виразне народне обличчя з українських кінокартин та фільмів-вистав 1950-х років»[7]. Основну інформацію вдалося почерпнути у спілкуванні із Тетяною Дмитрівною Болгарською, близькою родичкою актриси, знаменитим українським театральным педагогом[1].

• Чайка (Рубашка) Варвара Пилипівна / Іван Лисенко // Валківська енциклопедія. — К.: Рада, 2000. — с. 365
• Варвара Чайка megogo.net
• Варвара Чайка. Акторка toopics.com