Час у Китайській Народній Республіці
Територія Китайської Народної Республіки має протяжність по довготі 61°04′ або приблизно 4,1 години, але офіційно на всій території країни (включно з Гонконгом і Макао) діє єдиний поясний час UTC+8, який має назву «пекінський час» (англ. Beijing Time). Літній час не застосовують, хоча таке було в минулому.
* яскраво-жовтий — цілорічна зона UTC+8;
* блакитний — зона UTC+8 в океанах.
Поточний пекінський час: 21:12 (оновити)
На заході країни — в автономних районах Сіньцзян і Тибет — неофіційно використовують час UTC+6, який там називають часом Урумчі або сіньцзянським часом (англ. Urumqi Time, Xinjiang Time).
Історія
У давнину в Китаї не було єдиних правил обчислення часу, воно було прив'язане до астрономічних спостережень у столицях династій.
1902 року, під час правління династії Цин, митна служба прийняла як стандарт час на меридіані 120° східної довготи. 1912 року центральна обсерваторія Пекіна розділила країну на 5 часових поясів. Міністерство внутрішніх справ Китайської Республіки офіційно затвердило цей поділ 9 березня 1928 року. Створили наступні часові пояси:
- куньлуньскій, UTC+5:30 — східна частина Сіньцзяна і частина Тибету
- сіньцзян-тибетський, UTC+6 — Сіньцзян і Тибет
- ганьсу-сичуаньский, UTC+7 — центральний Китай
- стандартний китайський час, UTC+8 — прибережні регіони
- чанбайський, UTC+8:30 — північний схід Китаю
1949 року, після утворення КНР, стандартний китайський час перейменували в пекінський час, який став офіційно чинним на всій території країни. Пекінський час випереджає місцевий середній сонячний час в Пекіні, який розташований на 116° 24′ східної довготи, приблизно на 14 хвилин (середній полудень у Пекіні — 12:14).
Літній час у КНР застосовували протягом 1986—1991 років (дані по Пекіну)[1]. Дані по Шанхаю показують, що літній час в Китаї застосовували також у 1940—1941 роках.
2005 року на Всекитайських зборах народних представників запропонували використовувати пекінський час у східній частині Китаю, час UTC+7 в Шеньсі та UTC+6 у Сіньцзяні. Пізніше також пропонували розділити Китай на два часових пояси: UTC+8 і UTC+7 (Шеньсі, Сичуань, Чунцин, Гуйчжоу, Юньнань і західні провінції). Проте ці пропозиції навіть не поставили на голосування.
Час на заході Китаю
Сіньцзян-Уйгурський автономний район розташований на крайньому заході Китаю, внаслідок чого є двогодинна різниця у місцевому сонячному часі між Сіньцзяном і більшістю східних районів Китаю, таких як Пекін, тому в окрузі, нарівні з пекінським часом, неофіційно використовують так званий час Урумчі (UTC+6)[2][3].
Час Урумчі
Єдиний пекінський час виявився незручним для західних районів Китаю через велику розбіжність із місцевим сонячним часом. Наприклад, полудень у Кашгарі настає близько 15:00 за пекінським часом, і враховувати 3-годинне зрушення в повсякденному житті значної частини місцевого тюркомовного населення (уйгури, киргизи та ін.) було вкрай незручно. Таким чином, питання застосування офіційного часу виявилося тісно пов'язаним з етнічним розшаруванням в суспільстві і супутніми йому конфліктами. Китайці (хань) застосовують у повсякденному житті пекінський час, а уйгури — час Урумчі[4]. Однак робочий і навчальний день для китайців і уйгурів починається однаково, якщо вважати по сонячному часу, хоча у одних годинник на початку трудового дня показує, наприклад, 10:00 за пекінським часом, а у інших — 8:00 за часом Урумчі.
Місцевий неофіційний час UTC+6 в Урумчі випереджає місцевий середній сонячний час на 10 хвилин (середній полудень в Урумчі — 12:10) та є ідентичний місцевому часу в сусідніх Киргизії і Казахстані.
Оскільки час Урумчі на 2 години відстає від пекінського часу, існує велика різниця робочого графіка урядових організацій (в Пекіні) щодо Сіньцзяна та таких самих внутрішніх віддалених провінцій[2][3]. Робочий день жителів Урумчі за пекінським часом починається приблизно на 2 години пізніше, ніж у східних, прибережних районах Китаю. У розкладі роботи місцевого транспорту зазвичай вказують і пекінський час, і час Урумчі.
У Пекіні після 21:00 важко знайти, де повечеряти, бо китайці їдять близько 18:30, а потім розходяться по домівках і готуються до сну. У Сіньцзяні лягають спати ближче до півночі (за офіційним пекінським часом), а після 21:00 вечеря ще в самому розпалі. Це стає особливо помітно у міру просування на південь, де уйгури складають абсолютну більшість населення. У кашгарських готелях, наприклад, годинники виставлені по Урумчі, а Пекін зі своїм часом представлений окремим циферблатом — як Москва, Париж або Токіо[5].
Робочі графіки в Сіньцзяні
Робочий графік автономного регіонального уряду, регіональних урядових відомств і урядових організацій у більшості місць Сіньцзяна[2][3]:
- З травня до кінця вересня (літній розклад): 09:30—13:30 та 16:00—20:00 (пекінський час), 07:30—11:30 та 14:00—18:00 (час Урумчі);
- З жовтня до кінця квітня наступного року (зимовий розклад): 10:00—14:00 та 15:30—19:30 (пекінський час), 08:00—12:00 та 13:30—17:30 (час Урумчі).
Робочий графік для урядових організацій в окрузі Турфан:
- З травня до кінця вересня (літній розклад): 09:30—13:00 та 16:30—19:30 (пекінський час), 07:30—11:00 та 14:30—17:30 (час Урумчі);
- З жовтня до кінця квітня наступного року (зимовий розклад): 10:00—14:00 та 16:00—20:00 (пекінський час), 08:00—12:00 та 14:00—18:00 (час Урумчі).
Таким чином, сумарний за день робочий час влітку і взимку становить 8 годин (в окрузі Турфан влітку — 6,5 годин). Початок робочого дня влітку на 0,5 години раніше, ніж взимку. Однак муніципальні урядові організації Урумчі практикують єдиний зимовий розклад автономного регіону на весь період року[2][3] — початок робочого дня за часом Урумчі о 8:00, обід 12:00—13:30, закінчення робочого дня о 17:30.