Кашгар

Кашгар або Каши (уйгурська: قەشقەر, кит. 喀什; Піньінь:Kāshí),[1] — місто в Сіньцзяні у Китаї, площа 294.21 км², населення 351,874 (2003).[2].

Кашгар
喀什 ئاقسۇ
Кашгар
Основні дані
39°27′00″ пн. ш. 75°58′59″ сх. д.
Країна  КНР
Регіон Сіньцзян-Уйгурський автономний район
Адмінцентр Q11073138?
Столиця для Yettishard, Shule Kingdomd і Kashgar Khanated
Поділ
  • Q11073138?, Q10882671?, Q10919846?, Q11062891?, Q10877639?, Q10932231?, Duolaite Bage Xiangd, Haohan Xiangd, Seman Xiangd, Q14125666?, Pahataikeli Xiangd, Baishikeranmu Xiangd, Q40462701?, Q40462755?, Q40462820?, Q40462876?, Q14125962?, Yéngiöstengd, Q14126018?
    • Площа 294.21 км²
    Населення 351874 (2003)
    Висота НРМ 1270 ± 1 м
    Міста-побратими Малакка
    Телефонний код (+86) 998
    Часовий пояс UTC+8
    Номери автомобілів 新Q
    GeoNames 1280849
    OSM r2748425 ·R
    Поштові індекси 844000
    Міська влада
    Вебсайт xjks.gov.cn
    Мапа
    Кашгар
    Кашгар (Китайська Народна Республіка)
    Кашгар
    Кашгар (Сіньцзян-Уйгурський автономний район)
     Кашгар у Вікісховищі

    Географія

    Кашгар розташований на заході пустелі Такла-Макан біля підніжжя гір Тянь-Шань на висоті 1290 м над рівнем моря, у точці з'єднання шляхів від долини Аму-Дар'ї, від Коканду і Самарканду, Алма-Ати, Аксуі Хотану, останні два, з'єднують Китай і Пакистан. Кашгар був відомий від дуже ранніх часів як політичний і комерційний центр.

    Кашгарська оаза — місце, де сходяться північний і південний шлях з Китаю навколо Такла-Макану. А також шляхи з Ташкургану, який в давнину вів з Гандхари, а також з сучасного Пакистану і Джелалабаду у східному Афганістані.

    За 200 км на захід від сучасного міста, біля кордону з Киргизстаном, головний маршрут Великого Шовкового шляху перетинає Алайську долину з якої прямує легкий шлях на південний захід до міста Балх і на південний захід до Фергани. Сьогоденна дорога прямує через Торугартський перевал.

    Клімат
    Клімат Кашгара (1971−2000)
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Середній максимум, °C 0,3 5,1 13,5 22,2 26,4 30,2 32,1 30,7 26,5 19,8 10,6 1,9 18,3
    Середній мінімум, °C −10,2 −6,2 1,7 8,6 12,9 16,1 18,6 17,2 11,9 4,7 −1,9 −7,7 5,5
    Норма опадів, мм 2.1 5.7 6.7 5.2 8.5 7.7 9.1 7.9 5.3 2.5 1.6 1.7 64.0
    Годин сонячного сяйва 154,9 160,1 184,5 213,7 255,6 304,3 312,2 287,5 259,4 239,9 196,2 158,0
    Днів з опадами 2,2 2,1 2,3 1,6 2,9 3,5 3,7 3,7 2,5 1,1 0,6 1,7
    Вологість повітря, % 67 58 48 40 41 41 43 49 53 56 61 70 52.0
    Джерело: China Meteorological Administration[3]

    Населення

    На 1998 рік міське населення Кашгара становило 311,141 осіб, з них 81% уйгурів, і 18% ханьців[4]. Проте вже за переписом 2010 року населення збільшилося до 506,640[5]

    Історія

    У Середньовіччі Кашгар був важливим перехрестям на Півночі Великого шовкового шляху.

    Найраніша згадка про Кашгар — китайського посланця Династії Хань, що подорожував Північним Шовковим шляхом, щоб дослідити землі на заході.[6].

    Інша рання згадка про Кашгар йде від Династії Хань (також відомої, як Західна Династія Хань), коли китайці завоювали Хунну (Hsiung-nu), Хотан, Кашгар, і низку держав, Таримського басейну, аж до передгір'я Тянь-Шаню. Це сталося в 76 до Р. Х.

    Вірогідно Кашгар не був відомий на Заході в цей час, але Птолемей згадує Скіфію біля Гімалаїв, як 'Kasia Regio', можливо експонуючи ім'я звідти як Кашгар і Кашгарія (часто застосовується для позначення району).

    До приходу ісламу люди краю сповідували зороастризм та буддизм.

    У Ханьшу, яка перекриває період між 125 до Р. Х. і 23 від Р.Х, записано, що Кашгар мав 1510 родин, 18647 мешканців і 2000 осіб, здатних носити зброю. За часів Хоу Ханьшу (між 25 до 170), населення збільшилось до 21000 родин і мало 30000 чоловіків, здатних носити зброю.

    Перший європеєць, котрий побував в Кашгарі в 1273 році, Марко Поло (у спогадах називав це місто Кашкар - Cascar), встановив тут велику кількість вірян несторіанців.

    Господарство

    Транспорт

    Попри те що Кашгар розташований на крайньому заході Китаю транспортна розв'язка вельми зручна. Кашгарський аеропорт має рейси до Урумчі і Ісламабаду, Пакистан.[7]. Південний Сіньцзянський відділ Ланьчжоу-Синьцзянської залізниці досяг Кашгару у грудні 1999,[8][9] тим самим заснувавши найзахіднішу станцію у Китаї.[9] Проводиться проектування для з'єднання залізниці з Пакистаном, а також спорудження залізниці до міста Ош у Киргизстані..[10] Каракорумське шосе з'єднує Ісламабад з Кашгаром через Хунджерабський перевал, існує регулярне автобусне сполучення з Пакистаном. Зв'язок з Киргизстаном відбувається через Торугартський та Іркештамський перевали. З літа 2007, щоденний автобусний зв'язок з Бішкеком[11]. Через Кашгар також прямують Китайські національні шосе G314 і G315.

    Галерея
    • Мечеть Ід Ках
    • Мавзолей Аппака Ходжі
    • Мечеть поруч з мавзолеєм Аппаку Ходжі

    Посилання
    1. Also spelled Cascar in older books, e.g. René Grousset, The Empire of the Steppes: A History of Central Asia, ISBN 0-8135-1304-9, p. 360.]
    2. Profile of Kashgar. Архів оригіналу за 5 вересня 2008. Процитовано 5 серпня 2008.
    3. (Chinese). China Meteorological Administration. July 2011 https://web.archive.org/web/20130921055035/http://old-cdc.cma.gov.cn/shuju/search1.jsp?dsid=SURF_CLI_CHN_MUL_MMON_19712000_CES&tpcat=SURF&type=table&pageid=3. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 6 березня 2010. Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
    4. Stanley W. Toops (15 березня 2004). The Demography of Xinjiang. У S. Frederick Starr. Xinjiang: China's Muslim Borderland. Routledge. с. 256–257. ISBN 978-0765613189.
    5. KĀSHÍ SHÌ (County-level City). City Population.
    6. Silk Road, North China, C.Michael Hogan, the Megalithic Portal, ed. A. Burnham
    7. Xinjiang Airport Authority. Архів оригіналу за 21 листопада 2008. Процитовано 12 грудня 2008.
    8. Issue 21 – Analysis – Fear and Loathing split Xinjiang’s would-be Las Vegas. Архів оригіналу за 3 жовтня 2006. Процитовано 12 грудня 2008.
    9. China Rail Map
    10. Kyrgyzstan Daily Digest
    11. Bus schedule posted in Bishkek's Western Bust Terminal. Seen in September 2007.

    Джерела
    • Boulger, Demetrius Charles The Life of Yakoob Beg, Athalik Ghazi and Badaulet, Ameer of Kashgar (London: W.H. Allen & Co.) 1878
    • Gordon, T. E. 1876. The Roof of the World: Being the Narrative of a Journey over the high plateau of Tibet to the Russian Frontier and the Oxus sources on Pamir. Edinburgh. Edmonston and Douglas. Reprint: Ch'eng Wen Publishing Company. Taipei. 1971.
    • Hill, John E. 2004. The Peoples of the West from the Weilüe 魏略 by Yu Huan 魚豢: A Third Century Chinese Account Composed between 239 and 265 CE. Draft annotated English translation.
    • Hulsewé, A. F. P. and Loewe, M. A. N. 1979. China in Central Asia: The Early Stage 125 BC — AD 23: an annotated translation of chapters 61 and 96 of the History of the Former Han Dynasty. E. J. Brill, Leiden.
    • Kim, Hodong Holy war in China. The Muslim Rebellion and State in Chinese Central Asia, 1864—1877 (Stanford University Press) 2004
    • Puri, B. N. Buddhism in Central Asia, Motilal Banarsidass Publishers Private Limited, Delhi, 1987. (2000 reprint).
    • Shaw, Robert. 1871. Visits to High Tartary, Yarkand and Kashgar. Reprint with introduction by Peter Hopkirk, Oxford University Press, 1984. ISBN 0-19-583830-0.
    • Stein, Aurel M. 1907. Ancient Khotan: Detailed report of archaeological explorations in Chinese Turkestan, 2 vols. Clarendon Press. Oxford.
    • Stein, Aurel M. 1921. Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and westernmost China, 5 vols. London & Oxford. Clarendon Press. Reprint: Delhi. Motilal Banarsidass. 1980.
    • Yu, Taishan. 2004. A History of the Relationships between the Western and Eastern Han, Wei, Jin, Northern and Southern Dynasties and the Western Regions. Sino-Platonic Papers No. 131 March, 2004. Dept. of East Asian Languages and Civilizations, University of Pennsylvania.
    • D'Arcy Brown, Liam (2003). Green Dragon, Sombre Warrior: travels to China's extremes. London: John Murray. ISBN 0-7195-6038-1
    • Thubron, Colin (2007). Shadow of the Silk Road. New York: HarperCollins. ISBN 978-0-06-123172-8
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.