Черкашина Оксана Леонідівна

Оксана Черкашина (7 травня, 1988, Харків, Україна) — українська акторка театру та кіно. Найкраща акторка 2020 року за версією премії Кіноколо[1][2][3][4][5][6][7]за роль в фільмі Наталі Ворожбит «Погані дороги», прем‘єра якого відбулася на Венеційському фестивалі, в секції Film Critics Week. Як театральна акторка працює в київському театрі на Лівому березі Дніпра[8][9], а також як запрошена акторка в театрі Повшехний[10] та TR Warszawa в Варшаві. В 2019 році виграла найголовніші театральні нагороди в Польщі, зокрема  другий приз за Кращу жіночу роль фестивалю Божественна Комедія в Кракові[11][12][13] та Головну акторську нагороду Всепольського конкурсу сучасного мистецтва[14][15][16] Також увійшла в список 50-ти найсміливіших жінок в Польщі, разом з Агнєшкою Голланд та Ольгою Токарчук, за версією видання «Wysokie obcasy»[17].

Оксана Черкашина
Ім'я при народженні Оксана Леонідівна Черкашина
Народилася 7 травня 1988(1988-05-07) (33 роки)
Харків, Українська РСР
Громадянство  Україна
Діяльність акторка театру і кіно, перформерка
Нагороди та премії
Кіноколо
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Акторка народилася в м. Харкові в родині інженерів[джерело не вказане 404 дні]. В 2005 році закінчила СЗШ № 17 з поглибленим вивченням англійської мови[18], а також музичну школу № 6 ім. М. Лисенка по класу фортепіано[джерело не вказане 404 дні].. В юнацтві Оксана була акторкою дитячого театру «Каламбур»[джерело не вказане 404 дні]., де відбувся її перший вихід на сцену в ролі імператриці Катерини ІІ в «Вечорах на хуторі близько Диканьки» М. В. Гоголя[джерело не вказане 404 дні]..

В 2010 році[джерело не вказане 404 дні]., одразу після закінчення навчання в Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського (спеціальність акторка драматичного театру та кіно, магістр, курс народного артиста України Юрія Головіна), Оксана була запрошена в трупу Харківського державного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка[джерело не вказане 404 дні]..

З 2013 року — акторка популярного харківського театру «Прекрасні квіти», а також учасниця багатьох європейських театральних резиденцій та копродукції в Польщі, Німеччині[19][20], Італії, Греції та Росії, як перформерка та режисерка.

З 2014 року — тренерка, режисерка і лекторка в школі акторської майстерності «Тісто»[21].

В 2016 році Оксана взяла участь у польсько-українському проекті «Мапи страху. Мапи ідентичності»[22], кураторка Йоанна Віховська. Після цього, переломного на думку Оксани, проекту, впродовж декількох років вона стала учасницею численних незалежних проектів в співпраці з Польським Театральним Інститутом в Варшаві, Ґете-інститутом в Україні, USAID, British Council та УКФ. Серед них такі відомі вистави, як «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду»[23][24][25], реж. Роза Саркісян та Агнєшка Блонська, «ДПЮ»[26][27][28] та «Ресторан Україна»[29][30], драматург Дмитро Левицький, «Психоз 4.48»[31], реж. Роза Саркісян.

В 2019 році Оксана переїжджає в Київ і стає акторкою Київського академічного театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра[32].

З 2018—2019рр запрошена акторка в театрі ім. Ванди Сємашкової (Ряшів), вистава «Левів не віддамо»[33][34][35][36][37]а також запрошена акторка в театрі Повшехни (Teatr Powszechny), Варшава.

Фільмографія
Рік Назва Режисер Роль Примітки
2015 Девахан Алеся Білецька Жінка Україна
2016 Марія Магдалена Ігор Чекачков Марія Україна
2020 Погані дороги Наталя Ворожбит Медичка Україна
2020 Клондайк Марина Ер Горбач Іра Україна-Туреччина
2021 Синдром Гамлета Ельвіра Нєвєра та Пьотр Россоловський Оксана Німеччина-Польща-Україна
2021 Приборкання норовливої Катажина Шингєра Соломія Польща

Вистави

Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка[джерело не вказане 404 дні]

  • 2010 «Бука», за мотивами «Бурлака» Іван Карпенко-Карого, реж. Олександр Ковшун, роль Дівчина
  • 2010 «Віолончель» Є.Шинкаренко, реж. Степан Пасічник, роль Служниця
  • 2010 « Кирпатий Мефістофель», реж Степан Пасічник, Соня
  • 2011 «Повернення» за мотивами оповідань В. Набокова, реж О. Ковшун, роль Дружина Чорба
  • 2011 «Оркестр» Жан Ануй, реж Олег Русов, роль Сюзанна Делісіас
  • 2011 «Сон в літню ніч» В. Шекспір, реж Андрій Бакіров, роль Фея
  • 2011 «Веселі Пригоди Піфа», Барбара Чижова, реж О. Ковшун, тітонька Агата
  • 2011 «Білосніжна і сім гномів», Шарлота Перо, реж О. Русов, роль Білосніжка
  • 2011 «Украдене щастя» Іван Франко, реж. І. Борис
  • 2012 Мина Мазайло М Куліш реж Олександр Біляцький, роль Рина
  • 2012 Вітри Березоля, автор і режисер Степан Пасічник
  • 2012 «Шельменко-Денщик», Г.Квітка-Основ'ненко, Василь Василько, роль Гостя (прем'єра 1942 рік 4 березня) вистава-раритет/реконструкція
  • 2012 Акторська гримерка Куніо Сімідзу, реж Оксана Стеценко, Акторка Д
  • 2013 «Кіт у чоботях Шарлота Перо», реж О. Русов, Принцесса
  • 2013 «З тобою і без тебе», за п'єсою Дівчатник на кладовищі, Айвен Менделєєву, реж О. Русов, роль Вдова
  • 2013 «Лев Гурич Синичка або Бенефіс Дебютантки», реж О. Аркадін-Школьник, балет
  • 2013 «Безіменна зірка», Михай Себастиан, реж О Стеценко, роль Мона.              

Театр Прекрасні квіти[джерело не вказане 404 дні]

  • 2014 « Червоний», колективна режисура, акторка і авторка вистави
  • 2014 «Стіна», театралізований перформанс, колективна режисура, акторка і авторка вистави
  • 2014 «На заході», театралізований перформанс, колективна режисура, акторка і авторка вистави
  • 2015 «Дракула», реж Артем Вусик, роль Люсі
  • 2016 «Секс2005», колективна режисура, акторка і авторка вистави
  • 2016 «Секретні коди», вистава-концерт, реж. Катерина Леонова
  • 2016 «365», вистава створена в співпраці з Харківський Національним театром Опери та Балету ім Лисенка, реж. Армен Калоян, Артем Вусик, Ігор Ключник                                                                                                      

Незалежні театральні проєкти

  • 2016 «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду», польсько-українська копродукція, реалізована в рамах проекту «Мапи страху-мапи ідентичності», реж. Роза Саркісян, Аґнєшка Блонська[38][39]
  • 2017 «ДПЮ» вистава створена в співпраці ГО Лінія Згоди і театру Прекрасні Квіти, за фінансовою підтримкою USAID, авторка концепту, акторка, колективна режисура, драматург Дмитро Левицький, кураторки Ольга Ладія-Щербакова, Наталія Пальчик[40]
  • 2017 «Ресторан Україна», колективна режисура, акторка, драматург Дмитро Левицький, вистава створена в рамках проекту «Beshtechen», за фінансової підтримки Гете-Інституту в Україні
  • 2018 «Психоз 4.48», Сара Кейн, реж Роза Саркісян, вистава-переможець конкурсу британської драми в Україні « Taking the stage», театр Актор, Київ[41][42][43][44]

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

  • 2019 Погані дороги, Наталя Ворожбит, реж Тамара Трунова, Театр на Лівому березі Дніпра, Київ[45][46][47][48]
  • 2019 «Гарантія два роки», реж. Тамара Трунова, Театр на Лівому березі Дніпра[49][50]
  • 2020 «Vino», реж. Євген Корняк, Театра на Дівому березі Дніпра[51]                                                                              

Міжнародна співпраця

  • 2018 « Lwòw nie oddamy», театр ім Ванди Семашкової в Ряшеві, реж. Катажина Шингера, роль Справжня українка[52]
  • 2014 «Wygrajmy Pokoj», театр Брама, Голеньов, реж Даніель Яцевіч[джерело не вказане 404 дні]
  • 2013 «Метаморфози» Овідій, Astragali Teatro, Teatro tsi Zachinthos, Італія і Греція, реж. Фабіо Толлєді[джерело не вказане 404 дні]
  • 2016 «Canto del ombré» реж Дмитро Мєлкін, Москва, вистава, реалізована в рамках 10 Міжнародної літньої театральної школи, союзу театральних діячів РФ.[джерело не вказане 404 дні]    
  • 2019 «Diabły», Театр Повшехни, Варшава[53][54][55]
  • 2020 «H-Effect», за підтримки УКФ, міжнародна співпраця Польща-Німеччина-Україна, реж. Роза Саркісян [джерело не вказане 404 дні]                                                                          

Інші проекти (пластичні, танцювальні, поетичні) вистави[джерело не вказане 404 дні]

  • 2014 «Вона. Війна» реж Олег Драч, центр сучасного мистецтва ім Леся Курбаса, Київ
  • 2013 «Сестри» автор і режисерка Інна Міщенко, незалежний театр Апарте, Харків
  • 2012 Загублені у вулицях, вистава за текстами С Жадана, реж І Кобзар, театр-студія Вінора
  • 2011 Наш Кобзар вистава за текстами Т Шевченка, реж І Кобзар, театр-студія Вінора
  • 2015 UNION, хореографічна вистава, хор. Юлія Чурсіна

Визнання і нагороди
  • Гран-прі IV Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Романа Черкашина
  • Гран-прі Всеукраїнського конкурсу професійних читців ім. Леся Українка
  • Іменна стипендія  ім Леся Курбаса Харківської державної адміністрації та харківської обласної ради в галузі культури та мистецтва "за значні досягнення в творчій діяльності, високий професіоналізм, Особистий внесок у відродження й розвиток культурних надбань Харківщини, 2012—2013
  • Переможниця конкурсу «Taking the stage», 2018 вистава «Психоз 4.48», режисерка Р. Саркісян
  • Найкраща акторка сезону 2018/2019 за версією польських театральних критиків[56]
  • Всепольський конкурс сучасного мистецтва, Головна акторська нагорода, Варшава, 2019
  • Фестиваль Boska Komedia, Друга аторська нагорода за найкращу жіночу роль, 2019
  • Найкращий акторський ансамбль сезону 2019/2020 за версією польських театральних критиків, «Diabły», Театр Повшехний[57]
  • Найкраща акторка Київського тижню критики, нагорода «Кіноколо», 2020

Посилання

Примітки
  1. "Плохие дороги" Ворожбит взяли три награды "Кіноколо". Нове українське кіно (ru-RU). 22 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  2. «Погані дороги»: неизвестно куда они приведут. Your Art (uk-UA). Процитовано 28 листопада 2020.
  3. Zaxid.net. Українські кінокритики назвали найкращі вітчизняні фільми року. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 28 листопада 2020.
  4. telekritika (23 жовтня 2020). Объявлены лауреаты третьей национальной кинопремии «Киноколо». Telekritika (ru-RU). Процитовано 28 листопада 2020.
  5. Оголошено переможців премії "Кіноколо". Фільм року – "Атлантида". LIGA (укр.). 23 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  6. Які українські фільми визнали найкращими? Знає Кіноколо. Шпальта (укр.). 23 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  7. Кінокритики назвали найкращий український фільм 2020 року. Amazing Ukraine - Дивовижна Україна (укр.). 28 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  8. Оксана Черкашина. Киевский академический театр драмы и комедии на левом берегу Днепра (укр.). Процитовано 27 листопада 2020.
  9. Міністерство культури України :: Результати конкурсу на заміщення вакантної посади артиста драми в ТВЗК "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра". 195.78.68.75. Процитовано 30 листопада 2020.
  10. Diabły - Teatr Powszechny. www.powszechny.com. Процитовано 28 листопада 2020.
  11. Oksana Czerkaszyna z nagrodą aktorską MFT Boska Komedia! | Aktualności. teatr-rzeszow.pl. Процитовано 28 листопада 2020.
  12. Teatr im. Wandy Siemaszkowej z sukcesem na znaczącym Festiwalu!. Rzeszów24.pl | Praca Rzeszów ogłoszenia, noclegi, nieruchomości, firmy, mieszkania — hotele, noclegi, ogłoszenia, firmy rzeszów (англ.). Процитовано 28 листопада 2020.
  13. Wyborcza.pl. rzeszow.wyborcza.pl. Процитовано 28 листопада 2020.
  14. 25. Ogólnopolski Konkurs na Wystawienie Polskiej Sztuki Współczesnej rozstrzygnięty MKiDN - 2019 (пол.). Процитовано 28 листопада 2020.
  15. Redakcja (29 червня 2019). Aktorzy spektaklu „Lwów nie oddamy” z "Siemaszki" zwycięzcami Ogólnopolskiego Konkursu na Wystawienie Polskiej Sztuki Współczesnej!. Rzeszów Nasze Miasto (pl-PL). Процитовано 28 листопада 2020.
  16. Spektakl Teatru im. Wandy Siemaszkowej z ogólnopolską nagrodą!. Rzeszów24.pl | Praca Rzeszów ogłoszenia, noclegi, nieruchomości, firmy, mieszkania — hotele, noclegi, ogłoszenia, firmy rzeszów (англ.). Процитовано 28 листопада 2020.
  17. Gazeta.ua (14 лютого 2020). За виставу слово "Бандера" почула більше, ніж за все життя. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 27 листопада 2020.
  18. Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 17 Харківської міської ради Харківської області - Медалісти школи. sch17.klasna.com. Процитовано 20 травня 2021.
  19. From personal experience: how one becomes part of Germany's theater environment over a month’s time. culturebridges.eu. Процитовано 28 листопада 2020.
  20. euukrainecoop (22 березня 2019). EU provides grant to study work of German theaters. EU in UKRAINE (англ.). Процитовано 28 листопада 2020.
  21. Школа актерского мастерства «Тесто» (ru-RU). Процитовано 28 листопада 2020.
  22. Парад сміливців. Збруч (укр.). 10 червня 2016. Процитовано 28 листопада 2020.
  23. «Мій дід копав...»: хаос пам’яті ⋆ Korydor | журнал про сучасну культуру. Korydor | журнал про сучасну культуру. 29 березня 2017. Процитовано 28 листопада 2020.
  24. Кінець удавання: мапи ідентичності українського (а)театру :: Teatre :: современный театр в Украине. teatre.ua. Процитовано 28 листопада 2020.
  25. Перший перегляд українських театрів ДесантUA. Polskie Radio dla Zagranicy. Процитовано 28 листопада 2020.
  26. Вистава «ДПЮ» допомагає знайти діалог між цивільними і військовими (рос.). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 листопада 2020.
  27. "ДПЮ": война за пять простых уроков. LB.ua. Процитовано 28 листопада 2020.
  28. Голос Харькова о войне. Театр «Прекрасные цветы» впервые заговорит на сцене в спектакле «ДПЮ» – Новости Весь Харьков. Городской Портал Весь Харьков (рос.). Процитовано 28 листопада 2020.
  29. «Дай, сколько можешь»: харьковские актёры рассказывают о коррупции. www.mediaport.ua (рос.). Процитовано 28 листопада 2020.
  30. «Ресторан Украина» на мариупольском Гогольфесте :: Мариуполь - Театр :: Новостной портал Мариуполя. mariupol.tv (рос.). Процитовано 28 листопада 2020.
  31. Sorom, shame, wstyd / Teatr / dwutygodnik.com. www.dwutygodnik.com (пол.). Процитовано 28 листопада 2020.
  32. Міністерство культури України :: Результати конкурсу на заміщення вакантної посади артиста драми в ТВЗК "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра". mincult.kmu.gov.ua. Процитовано 20 травня 2021.
  33. Lwów nie oddamy – Mirosław Wlekły (амер.). Процитовано 28 листопада 2020.
  34. thomas.domagala. W paszczy lwów – o spektaklu Katarzyny Szyngiery “Lwów nie oddamy” z Teatru im. Wandy Siemaszkowej w Rzeszowie - DOMAGALAsieKULTURY. domagalasiekultury.pl (pl-PL). Процитовано 28 листопада 2020.
  35. Lwów nie oddamy. www.dziennikteatralny.pl. Процитовано 28 листопада 2020.
  36. 54. KONTRAPUNKT - Lwów nie oddamy. KIWIPortal (пол.). Процитовано 28 листопада 2020.
  37. Festiwal Boska Komedia. boskakomedia.pl. Процитовано 28 листопада 2020.
  38. Десант незгодних. Збруч (укр.). 17 січня 2018. Процитовано 27 листопада 2020.
  39. Кінець удавання: мапи ідентичності українського (а)театру :: Teatre :: современный театр в Украине. teatre.ua. Процитовано 27 листопада 2020.
  40. "ДПЮ": война за пять простых уроков. LB.ua. Процитовано 27 листопада 2020.
  41. Sorom, shame, wstyd / Teatr / dwutygodnik.com. www.dwutygodnik.com (пол.). Процитовано 27 листопада 2020.
  42. Эти длинные ноги Черкашиной в спектакле «Психоз в 4:48». YABL (укр.). Процитовано 27 листопада 2020.
  43. Психоз, каліки, кицюня: сім "лютих" прем'єр. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 27 листопада 2020.
  44. роза саркісян: А. Гайшенець. Смерть, сексуальність, божевілля, кетчуп. роза саркісян. Процитовано 5 грудня 2020.
  45. Долго тянется эта дорога. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 27 листопада 2020.
  46. Скетчи на фоне войны: спектакль «Плохие дороги». YABL (укр.). Процитовано 27 листопада 2020.
  47. Война и любовь на фоне ковра. Театральная премьера. www.ukrinform.ru (рос.). Процитовано 27 листопада 2020.
  48. Вистава «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра | Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. knpu.gov.ua. Процитовано 27 листопада 2020.
  49. Сны в стихах. Kyiv Daily (ru-RU). 2 жовтня 2019. Процитовано 28 листопада 2020.
  50. «Гарантія два роки»: пошуки щастя. ilkiv-viktoria.blogspot.com. Процитовано 28 листопада 2020.
  51. VIÑO. Киевский академический театр драмы и комедии на левом берегу Днепра (укр.). Процитовано 27 листопада 2020.
  52. Оксана Черкашина: Театр повинен порушувати незручні теми. Culture.pl (рос.). Процитовано 31 травня 2021.
  53. Kyzioł, Aneta (20200107T145100+0100). Nowy spektakl Błońskiej, czyli lekcja wychowania seksualnego. www.polityka.pl (пол.). Процитовано 28 листопада 2020.
  54. Daj boże skandal. teatralny.pl. Процитовано 28 листопада 2020.
  55. Kawula, Malgorzata (16 січня 2020). „Diabły” reż. Agnieszka Błońska – co dziś jest złem?. Kultura na co dzień (pl-PL). Процитовано 28 листопада 2020.
  56. www.raijn.pl, Raijn Interactive. Najlepszy, najlepsza, najlepsi w sezonie 2018/2019. Teatr. Процитовано 28 листопада 2020.
  57. studio@alfabravo.pl, ALFA BRAVO. Najlepszy, najlepsza, najlepsi w sezonie 2019/2020 | e-teatr.pl. Teatr w Polsce — polski wortal teatralny (pl-PL). Процитовано 28 листопада 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.