Чернов Михайло Олександрович

Михайло Олександрович Чернов (8 листопада 1891(18911108), село Тезіно Кінешемського повіту Костромської губернії, тепер у складі міста Вічуга Вічузького району Івановської області, Росія — розстріляний 15 березня 1938, Москва) — радянський діяч, голова виконавчого комітету Іваново-Вознесенської губернської ради РРФСР (1922—1923), голова виконавчого комітету Донецької губернської ради (1923—1925), народний комісар внутрішньої торгівлі УСРР (1925—1929), нарком землеробства СРСР (1934—1937). Член ЦК ВКП(б) (1934—1937).

Чернов Михайло Олександрович
Народився 20 листопада 1891(1891-11-20)
Вічуга, Івановська область, СРСР
Помер 15 березня 1938(1938-03-15) (46 років)
Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство Російська імперія→ СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Партія ВКП(б)

Біографія

Народився в родині робітника. З 1902 по 1906 рік навчався в духовному училищі, з 1906 по 1908 рік — в духовній семінарії. У 1911 році закінчив екстерном Костромську гімназію.

У 1909 вступив в РСДРП, меншовик. У 1916—1920 роках — соціал-демократ(меншовик)—інтернаціоналіст.

У 1911—1917 роках — вчитель, викладач робітничих курсів на Іваново-Вознесенській текстильній фабриці «Томна», репетитор.

З 1913 по 1914 рік був слухачем Мсковського міського народного університету імені Шанявського. З 1913 по 1917 рік навчався на математичному відділенні фізико-математичного факультету Московського університету (не закінчив).

У 1917—1918 роках — член управи Іваново-Вознесенської міської думи.

У 1918—1919 роках — відповідальний секретар комітету по закладах Іваново-Вознесенського політехнічного інституту, вчитель на курсах командного складу, завідувач Іваново-Вознесенського губернського відділу РСІ, завідувач агітпросвітвідділу Ярославського військового округу.

Член РКП(б) з січня 1920 року.

У 1920—1921 роках — завідувач Іваново-Вознесенського губернського відділу державного контролю, завідувач Іваново-Вознесенського губернського відділу народної освіти, редактор губернської газети.

У грудні 1921 — серпні 1922 року — відповідальний секретар Іваново-Вознесенського губернського комітету РКП(б).

У серпні 1922 — серпні 1923 року — голова виконавчого комітету Іваново-Вознесенської губернської ради.

У жовтні 1923 — 1925 року — заступник голови, голова виконавчого комітету Донецької губернської ради в місті Бахмуті.

У січні 1925 — травні 1929 року — народний комісар внутрішньої торгівлі Української СРР. Одночасно з листопада 1926 по грудень 1930 року — член колегії Народного комісаріату торгівлі СРСР.

У травні 1929 — січні 1930 року — начальник хлібофуражного відділу, у січні — серпні 1930 року — начальник садово-городньої секції Наркомату торгівлі СРСР.

У серпні — грудні 1930 року — голова Всесоюзного об'єднання хлібозаготівель «Союзхліб».

У грудні 1930 — лютому 1932 року — заступник народного комісара постачання СРСР. У лютому 1932 — квітні 1933 року — заступник голови Комітету заготівель при РНК СРСР.

У квітні 1933 — квітні 1934 року — голова Комітету по заготівлях сільськогосподарської продукції при РНК СРСР.

10 квітня 1934 — 29 жовтня 1937 року — народний комісар землеробства СРСР.

У травні 1937 року в його наркоматі прокуратурою СРСР розпочато розслідування великої справи про зрив забезпечення колгоспів насінням, Чернов був звинувачений у «відсутності контролю». 29 жовтня 1937 звільнений з посади, а 7 листопада 1937 року — заарештований органами НКВС.

У якості обвинуваченого притягнутий до процесу у справі «Антирадянського правотроцькістського блоку». В останньому слові заявив: «Я негайно ж після арешту склав зброю і дав щирі, правдиві свідчення. Я не можу заглядати своїх злочинів - вони занадто великі. Своєю подальшою роботою я постараюся загладити хоча б одну невелику частку цих тяжких злочинів». 13 березня 1938 року засуджений до смертної кари, 15 березня 1938 року розстріляний. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

4 лютого 1988 року посмертно реабілітований. 21 червня 1988 року поновлений в членах КПРС.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.