Черняк Степан Іванович

Черняк Степан Іванович (16 грудня 1899, село Черневичі, Борисовський повіт, Мінська губернія, Російська імперія — 21 липня 1976, Краснодар, Російська РФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-майор (1944), Герой Радянського Союзу (1940). Під час німецько-радянської війни був розгромлений німецькими військами фельдмаршала Манштейна на Керченському півострові. За цю поразку був позбавлений звання «генерал-лейтенант».

Степан Іванович Черняк
Сцяпан Іванавіч Чарняк
Народження 16 грудня 1899
Черневичі, Гливинська сільська рада, Борисовський район, Мінська область
Смерть 21 липня 1976
Краснодар, РРФСР, СРСР
Поховання Слов'янський цвинтар (Краснодар)d
Країна Російська імперія →
 СРСР
Вид збройних сил Сухопутні війська
Освіта Ленінградське вище загальновійськове командне училищеd
Роки служби  РІА: 1917 →
 РСЧА: 1918—1958
Партія КПРС
Звання генерал-майор
Командування 46-та армія (СРСР), 44-та армія (СРСР), 306-та стрілецька дивізія, 32-га стрілецька дивізія, 162-га стрілецька дивізія, 41-ша стрілецька дивізія
Війни / битви Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Друга світова війна:
* Оборона Севастополя,
* Керченсько-Феодосійська десантна операція
Нагороди


Біографія

Народився в селі Черневичі (нині Мінська область Білорусі), білорус за національністю. Походив із селянської родини.

Учасник Першої світової війни. У 1917 році був призваний до Російської імператорської армії, воював кулеметником. У листопаді 1917 року вступив до Червоної гвардії.

У Червоній Армії — з 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії та радянської окупації Грузії. Закінчив Петроградські піхотні курси. У 1920-ті роки командував взводом, ротою, батальйоном. У 1930 році закінчив курси удосконалення командного складу «Выстрел». Потім служив у навчальному центрі в Білоруському військовому окрузі. Із 1934 року — командир 26-го окремого територіального батальйону в Московському військовому окрузі. Із січня 1935 року — помічник командира полку в 1-й Московській Пролетарській дивізії. Потім командував полком цієї ж дивізії.

Учасник громадянської війни в Іспанії. Був військовим радником, воював у рядах 11-ї піхотної дивізії республіканців. За успішні дії у 1938 році був нагороджений орденом Леніна.

Із серпня 1939 року — командир 136-ї стрілецької дивізії. На чолі дивізії взяв участь у радянсько-фінській війні. За прорив «Лінії Маннергейма» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року комдиву Черняку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З квітня 1940 року — командир 3-го стрілецького корпусу в Закавказькому військовому окрузі.

Німецько-радянська війна

На початку німецько-радянської війни продовжував командувати 3-м стрілецьким корпусом. У липні 1941 року очолив 46-ту армію, яка участі в бойових діях не приймала і розташовувалася на кордоні з Туреччиною.

13 грудня 1941 року Черняк був призначений командувачем Окремої Приморської армії і прибув у Севастополь. На цій посаді Черняк проявив повну бездіяльність[1] і вже через кілька днів був усунений з посади, а армію знову очолив генерал-майор Іван Петров.

Два місяці Черняк перебув у розпорядженні командування Закавказьким фронтом, а 8 лютого 1942 року був призначений командувачем 44-ї армії на Керченському півострові. У травні 1942 року під час операції «Полювання на дрохв» 11-та німецька армія Манштейна оточила і знищила 44-ту армію. За цю поразку Черняк був знятий з посади і понижений у військовому званні до полковника.

Із 15 червня 1942 року — командир 306-ї стрілецької дивізії Калінінського фронту. Під час операції «Марс» був важко поранений. Із квітня 1943 року — заступник командира 5-го гвардійського стрілецького корпусу 39-ї армії, із червня 1943 року — командир 32-ї стрілецької дивізії. За невдалі бойові дії знятий з посади комдива.

У жовтні 1943 — січні 1944 року — командир 162-ї стрілецької дивізії, був вдруге поранений в бою. У червні 1944 року отримав військове звання «генерал-майор». Із березня 1944 року — командир 41-стрілецької дивізії. Закінчив війну під Берліном.

Після війни

Після війни Черняк служив військовим комісаром спершу Калінінської області, а згодом — Краснодарського краю. Із 1958 року — у відставці. Жив у Краснодарі, де й помер.

Військові звання

Нагороди

Примітки
  1. Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. — М., 2019. — ISBN 9785532106444. — С.94—95.

Джерела
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С.255-257.
  • Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. — М., 2019. — ISBN 9785532106444. — С.94—95.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.