Честер Гаймс

Народився у сім'ї професора коледжу технічних професій для темношкірих, афроамериканця Джозефа Сенді Гаймса і білошкірої вчительки Шотландської семінарії Естер Бомар. Домінування в сім'ї його білошкірої матері над темношкірим батьком стало Для Честера джерелом глибокого обурення, яке сформувало його подальші погляди на міжрасові стосунки. Часті переїзди сім'ї з місця на місце, втрата зору його молодшим братом у результаті нещасного випадку, ще більш спотворили його дитинство. Брак батьків був невдалим і, зрештою, вони розлучилися. Після падіння з стріли крана на роботі, Гаймс став навчатися в державному університеті Огайо за квотою для інвалідів. В університеті Огайо Гаймс стикнувся з расизмом, проти чого став виступати, його зрештою виключили з цього навчального закладу за «хуліганський жарт» і він почав спускатися вниз по соціальних сходах до кримінальних кіл суспільства.

Наприкінці 1928 року його було заарештовано, а у 1929 році було на 25 років засуджено за збройне пограбування. Він до 1936 року відбував покарання у в'язниці штату Огайо, де став писати короткі оповідання, навіяні творами Дешилла Гемметта, а також проблемами відносин між білими та афроамериканськими громадянами. Його перші оповідання з'явилися в 1931 році в часопису «The Bronzeman», також потім у «Pittsburgh Courier», «Atlanta Daily World», «Abbott's Monthly Magazine», а, починаючи з 1934 року, в престижному «Esquire». Його оповідання «До чого червоне пекло» (опубліковано в 1934 році), розповідало про катастрофу 1930 року, коли у в'язниці штату Огайо під час пожежі загинуло 300 чорношкірих бранців, що дуже подіяло на Гаймса.

Його помилувано після відбуття 8 років тюремного терміну і після звільнення з в'язниці він працював на різних численних роботах і зрештою став письменником у проекті письменників Огайо (англ. Ohio Writers' Project). Його перший роман «Якщо він волає, відпусти його» (1945) описує гнів, страх і приниження чорношкірого робочого, який працює під час Другої світової війни на оборонному заводі, де панують расистські відносини. У ньому також є про пожежу у в'язниці. Торкався він цієї теми і в романі «Кинути перший камінь» (1952). Американські ліві рухи розкритикували романи Гаймса як такі, що шкодять комуністичним ідеям, хоча у Франції роман «Хрестовий похід одинака», виданий 1952 року, був визнаний одним з п'яти кращих. Все це призвело до того, що Гаймс переїхав у тому ж році до Франції.

Саме там він отримав у 1957 році аванс на суму, еквівалентну 1000 доларів США для написання детективного роману. Надалі він писав детективні твори, його серійними персонажами стали чорношкірі детективи з Гарлему Трунар Ед і Могильник Джонс. Перша книга по них «П'ятикутова площа» отримала «Гран-при в області детективної літератури» в категорії «Іншоземний роман» 1958 року.

Наприкінці 1950-х рр. У Парижі Честер зустрів другу дружину Леслі Пакард, коли вона прийшла до нього на інтерв'ю як журналістка «Herald Tribune», де вона вела власну модну колону «Моніка». Вона покохала Гаймса не звертаючи уваги на його колір шкіри. Гаймс сказав про неї: «Вона єдина по справжньому сліпа на колір людина, яку я коли-небудь зустрічав у своєму житті»[3]. Після того як Гаймс зазнав інсульту, в 1959 році Леслі покинула свою роботу і стала вірним доглядачем. Вона дбала про Гаймса протягом усього життя, і працювала з ним як його неформальний редактор, коректор, довірена особа. Вони спочатку жили в Парижі, потім переїхали на південь Франції, зрештою до Іспанії. Одружилися в 1978 році.

Здоров'я його невпинно погіршувалося, наростав паркінсонізм, через що у 1980 році Гаймс змушений був припинити активне письменництво. Помер 12 листопада 1984 року в Морайрі, поховано в Бенісі на місцевому цвинтарі.

Його називали «чорношкірим Реймондом Чандлером». Американський письменник Ішмаель Рід написав про нього: «Гаймс показав мені різницю між чорношкірим детективом і Шерлоком Холмсом»[4]

Портрет Гаймса на могильному пам'ятнику в Морайрі