Чигир

Чиги́р — найпростіший механізм для піднімання води при зрошуванні невеликих ділянок землі. Має вигляд величезного вертикального колеса, спорядженого черпаками[1]. На відміну від норії, чигир приводиться в рух не потоком води, а мускульним двигуном (волами чи ослами).

Чигир з одним черпаком
Чигир у Нубії. Малюнок Д. Робертса, 1838 р.

Назва

Слово чигир є запозиченням з тюркських мов: пор. тат. чыгыр, чагат. čygyr («вир»)[2]. У Хорезмі цей тип водопіднімного пристрою відомий як «чикир», на Близькому Сході — «сакія» (араб. ساقية‎), в Ірані та Індії — «чарх» (буквально «колесо»)[3]. Можливо, у тюркських мовах воно має перське походження[2], висловлювалася також думка про зв'язок чикир з узбецьким дієсловом чигримок («крутити, скручувати»)[3]. Вживається також назва «перське колесо»[3].

Види

Існують два різновиди чигирів, що розрізнюються за способом кріплення черпаків: прямо до колеса, чи до транспортера.

Типи горщиків-черпаків, використовуваних у чигирях і норіях

Чигирі з кріпленням черпаків до колеса
Черпаки чигиря у вигляді дерев'яних ящиків. Сарона, Тель-Авів, Ізраїль

Цей вид являє собою велике колесо зі спицями, зазвичай дерев'яне. У давнішому варіанті до обода прив'язуються глиняні горщики чи відра, а глибина підняття води не перевищує половини діаметра колеса. Сучасніший варіант виготовляється з гальванізованої сталі, споряджений металевими ж черпаками. Відтік води здійснюється із середини (від маточини) колеса, а не з його верху, як у традиційного типу.

Розміри колеса можуть бути різними: від 2 до 5 метрів у діаметрі. Традиційно приводяться в рух тваринами, сучасні варіанти мають привод від двигунів. У чигирях на тваринній тязі швидкість обертання становить 2-4 оберти на хвилину, у механізованих — 8-15 обертів.

Варіант чигиря з порожнистим ободом, розділеним перемичками, що заміняє черпаки. Гуардамар-дель-Сегура, Іспанія

Чигирі з транспортером

На Близькому Сході здавна використовується тип чигиря з нескінченним ланцюгом, який працює за принципом стрічки транспортера. До вала колеса кріпиться з'єднаний кінцями ланцюг (мотуз) із прив'язаними горщиками. Така конструкція уможливлює підняття води з глибоких колодязів.

Чигир з ланцюгом на тваринній тязі може підіймати воду на 10-20 метрів, що набагато ефективніше порівняно з шадуфами, які підіймають воду тільки на 3 метри.

Будова механізму

Чигир, що використовувався в Хорезмі («чикир»), мав такую конструкцію. Він складався з трьох основних частин: колеса з черпаками, горизонтальної осі та привода. Колесо встановлювалося всередині кяриза у вертикальному положенні, таким чином, щоб нижня частина занурювалася у воду, а верхня підіймалася над краєм колодязя — це потрібно для того, щоб вода виливалася з черпаків у жолоб з достатнім ухилом. До обода прив'язувалися глеки: за вухо в донній частині і навколо горлечка. Кількість глеків, залежно від діаметра чигиря — від 24 до 36, ємність кожного — близько 3 л.

Привод чигиря — кират (малі чигирі можуть приводитися в рух і мускульною силою людини). Горизонтальна вісь одним кінцем входить у виїмку в товстій колоді, встановленій у кяриз, другим виступала за нього. На виступаючий кінець надіте невелике колесо з шипами — примітивна шестірня. Для обертання цього колеса в землі викопується невелика виїмка, а над віссю робиться дерев'яний настил, посипаний землею, по якому ходять тварини. На рівні верхнього краю малого трибового колеса розташовується велике колесо — з вертикальною віссю. До великого колеса прикріплюється важіль, у яке впрягається робоча тварина. Великі чигирі приводилися в рух верблюдами, малі — конями чи ослами[3].

Див. також

Примітки
  1. Чигир // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Я. Гулямов. История орошения Хорезма с древнейших времен до наших дней. — Ташкент, 1957

Джерела
  • John Peter Oleson. Water-Lifting // Handbook of Ancient Water Technology / Örjan Wikander. — Leiden : Brill, 2000. — Т. 2. — С. 217–302. — (Technology and Change in History) — ISBN 90-04-11123-9.
  • Fraenkel, P., (1990) «Water-Pumping Devices: A Handbook for users and choosers» Intermediate Technology Publications.
  • Molenaar, A., (1956) «Water lifting devices for irrigation» FAO Agricultural Development Paper No. 60, Food and Agriculture Organization of the United Nations, Rome.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.