Чижевський Григорій Павлович

Григо́рій Па́влович Чиже́вський (* 23 жовтня 1886, с.Ціпки Великобудищенської волості Гадяцького повіту Полтавської губернії — † 1936, Кельці, Польща) — Міністр внутрішніх справ УНР (1919). Учасник Другого Зимового походу Армії УНР. Полковник Армії УНР, артилерист. Син відомого діяча українського руху Павла Івановича Чижевського.

Чижевський Григорій Павлович
Григорій Чижевський
Народження 23 жовтня 1886(1886-10-23)
Ціпки, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 1936
Кельці, Польща[1]
Країна  УНР
Приналежність  Армія УНР
Рід військ артилерія
Звання  Полковник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Другий Зимовий похід
Нагороди

Служба в російській армії

Закінчив технічне училище в Олександрівську (1906), Київський політехнічний інститут (1910). 1 травня 1912 р. був мобілізований до армії однорічником 2-го розряду до 5-ї батареї 9-ї артилерійської бригади (Полтава). У липні 1913 р. склав іспит на звання прапорщика запасу артилерії. У липні 1914 р. був знову мобілізований, служив молодшим офіцером 1-ї батареї 70-ї артилерійської бригади. З 19 липня 1915 р. підпоручик. З 19 квітня 1916 р. поручик. З 27 травня 1916 р штабс-капітан, з 12 листопада 1916 р. — командир батареї 70-ї бригади, з 21 грудня 1916 р. — командир батареї 136-го окремого артилерійського дивізіону. Під час Першої світової війни був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, а також відзнакою Святого Георгія IV ступеня з лавровою гілкою (за бої під Ригою). 1 липня 1917 р. потрапив до німецького полону, перебував у таборі Ган-Мюнден.

Служба в Армії УНР

З 14 лютого 1918 р — командир 1-ї батареї 1-го Українського гарматного полку (Синьожупанників). З 3 березня 1918 р — командир 1-го Українського гарматного полку до часу його офіційного розформування німцями (2728 квітня 1918 р). З 1 травня 1918 р. — губернський комісар Центральної Ради на Полтавщині, 15 травня 1918 р. — відданий Гетьманом Скоропадським під суд у справі гетьманського перевороту. З 27 листопада 1918 р. — губернський комісар Директорії у Полтавській губернії.

З 14 лютого 1919 р. — міністр внутрішніх справ УНР. 1 квітня 1919 р. — у резерві старшин при штабі Дієвої армії УНР. З 18 квітня 1919 р. — командир гарматного куреня 16-го пішого загону Дієвої армії УНР, з 10 червня 1919 р. — командир 3-ї гарматної бригади 3-ї (згодом — Залізної) дивізії Дієвої армії УНР.

З 6 січня 1920 р. — помічник командира 3-го збірного кінного полку Дієвої армії УНР, з 18 квітня 1920 р. — т. в. о. командира та командир 3-го збірного кінного полку Дієвої армії УНР. З 12 червня 1920 р. — начальник 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу, начальник артилерії Української повстанчої армії. Під час Походу був поранений.

На еміграції

Помер на еміграції у Польщі, у м. Кельцях.

В українській армії служив брат Григорія Чижевського Микола.

Примітки

Джерела

  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
  • ЦДАВОУ — Ф. 4060. — Оп. 1. — Спр. 1, послужний список Чижевського Г. П.;
  • ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 131. — С 1-3; Оп. 2. — Спр. 653. — С 84-85;
  • ЦДАВОУ — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С 144;
  • ЦДАВОУ — Ф. 3172. — Оп. 1. -Спр. 67. — С 228—229;
  • Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 193§;
  • Чижевський М. 15 діб на окупованій Московою Україні//3а Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С 140—155;
  • Вишнівський О. До історії Синіх і Залізних//3а Державність. — Варшава — 1937 — Ч. 7 — С 68—101;
  • Вишнівський О. Трагедія 3-ї дивізії Дієвої армії УНР. — Мюнхен—Дітройт. — 1963;
  • Несвіцький О. Полтава у дні революції та в період смути 1917—1922. — Полтава. — 1995. — С 71;
  • Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.