Чикаленко Марія Вікторівна

Марія Вікторівна всіляко підтримувала чоловіка у всіх його громадських починаннях, а у 1900 році сама заснувала Українську жіночу громаду. Зібрання нової організації також проходили у київській оселі Чикаленків і збирали відомих українок міста: Марію Степаненко (дружину Василя Степаненка), Одарку Романову, Марію Тимченко, Марію Левицьку, Людмилу Старицьку-Черняхівську, Марію Матюшенко-Гоженко, Марію Грінченко та Ганну Чикаленко. Жіноцтво ставило завдання виховувати власних дітей в українському дусі, розповсюджувати за власний кошт у селах українські книжечки та усіляко пропагувати українство. Можливо, членство в цій першій національній Жіночій Громаді, сформувало зокрема з Ганни Чикаленко відому діячку міжнародного жіночого руху.

Окрім заслуг у громадській діяльності, Чикаленко була ще й матір'ю великої родини, яку складали п'ятеро дітей: Ганна, Вікторія, Левко, Петро та Іван. Найстарша дочка — Євгенія, померла у 1895 році у віці 10 років[5]. Усі діти Чикаленків виростали в атмосфері поваги до рідного слова, українських народних традицій, обізнаності з новинами української літератури та її творцями, були учасниками традиційних українських зібрань, літературних журфіксів, що проводилися у їхній родині.

Після поразки УНР у війні за незалежність і виїзду чоловіка й більшості дітей в еміграцію Марія залишилась в Україні разом з меншим сином Іваном. Спочатку працювала вчителькою німецької мови в селі Кононівка, яке до революції було їхнім маєтком. Останні роки життя прожила у Києві у родині сина[2]. Померла Марія Вікторівна під час Голодомору в 1934[6] році у Києві і похована на Лук'янівському кладовищі[3].