Чкаловськ

Чка́ловськ (рос. Чкаловск) місто1955[2]) в Нижньогородській області, Росія, адміністративний центр Чкаловського району[3].

Місто
Чкаловськ

Прапор Герб

Координати 56°46′ пн. ш. 43°15′ сх. д.

Країна  Росія[1]
Регіон Нижньогородська область
Муніципальний район Чкаловський район
Міське поселення Місто Чкаловськ
Дата заснування 12 століття
Перша згадка 12 століття
Попередні назви Васильєва Слобода, до 1937Васильєва
Місто з 1955
Площа 7 км²
Висота центру 100 м
Клімат помірно континентальний
Населення 11 882  (2014)
Національний склад росіяни
Конфесійний склад православ'я
Катойконім чкаловці, чкаловець
Часовий пояс Московський час (Чкаловський район)
Телефонний код 83160
Поштовий індекс 606540
Ідентифікатор 22255501
GeoNames 567902
Чкаловськ
Чкаловськ (Росія)

Перейменовано на честь В. П. Чкалова, уродженця поселення Васильєва (попередня назва Чкаловська). У місті є меморіальний музей В. П. Чкалова.

Географія

Місто розташоване на правому березі Волги (Горьковское водосховище), за 58 км від залізничної станції станції Заволжя-пасажирська і за 97 км на північний захід від Нижнього Новгорода.

Історія

Чкаловськ виник в XII столітті та називався тоді Васильєвою Слободою на честь свого засновника, князя Василя Юрійовича, сина Юрія Долгорукого. Підставою створення поселення послужило те, що воно служило запасним пунктом оборони для Городця. Коли Юрій Долгорукий відвоював у черемисів містечко Малий Кітеж, він перейменував його в Городець Радилов і посадив там воєводою свого сина Василя Юрійовича. Василь в свою чергу, щоб мати запасний пункт оборони від набігів угорських народів побудував на правому березі фортецю, яку назвали Васильєва Слобода.

У XIV XVII століттях Васильєва Слобода належала князям Шуйським і була їх родовою вотчиною. Її останнім господарем з роду Шуйських був цар Василь IV Іванович.

З 1610 по 1764 Васильєва Слобода була володінням московського Вознесенського монастиря, після слобода стала державним економічним селом.

У селі займалися різними промислами. Широко було розвинене виготовлення гончарного посуду. У середині XIX століття було до 25 гончарних майстерень. Глиняний посуд по весні сплавляли на барках в пониззя Волги і на Каму.

У XIX столітті Васильєва Слобода була одним з основних постачальників бурлак для Волги.

У другій половині XIX століття на Волзі з'явилися пароплави та великовантажні баржі. Це викликало потребу в днопоглиблювальному флоті, оскільки річка сильно міліла. У вересні 1883 було розпочато будівництво майстерень. В свою чергу це викликало приплив населення, село стало стрімко рости.

Встановлення радянської влади у селі не зустріло великих ускладнень. Весь флот, що стояв у затоні, був збережений, відремонтований, підготовлений до націоналізації, а згодом багато суден були переобладнані для Волзької військової флотилії.

У 1920-і роки Васильєвські казенні майстерні виросли у великий суднобудівний та судноремонтний завод, якому привласнили ім'я В. І. Ульянова (Леніна).

У серпні 1937 після скоєння В. П. Чкаловим рекордного перельоту через Північний полюс в США, селище Васильєва було перейменовано на честь знаменитого земляка в Чкаловськ.

У роки війни підприємства селища випускали продукцію військового призначення.

У 1950-і роки через будівництво Горьковської ГЕС велика частина Чкаловська потрапила в зону затоплення. Довелося перенести частину будинків, на новому місці було відбудовано суднобудівний завод.

У 1955 Чкаловську було привласнено статус міста.

Промисловість

Відомі люди

Галерея

Примітки

  1. http://www.gks.ru/free_doc/2016/oktmo/tom5_oktmo.rar
  2. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1980 года) / Сост.: В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1980. — С. 118.(рос.)
  3. Населённые пункты Чкаловского района[недоступне посилання з грудня 2019]

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.