Чосонівські посольства до Японії

Чосонівські посольства до Японії (кор. 朝鮮通信使, 조선 통신사, чосон тхонсін-са; яп. 朝鮮通信使, ちょうせんつうしんし, тьосен цусін-сі) — дипломатичні місії корейської династії Чосон до Японії. Висилалися корейцями для передачі державних грамот японським володарям, що іменувалися в корейських документах «ванами Японії». Протягом 1607 1811 років посольства відправлялися 12 разів з нагоди призначення нового сьоґуна. В японській нового часу історіографії називалися корейськими данницькими посольствами (яп. 朝鮮来聘使, ちょうせんらいへいし, тьосен райхей-сі).

Процесія корейського посольства в Едо (1748).

Короткі відомості

Перші міждержавні контакти корейської династії Чосон з Японією датуються кінцем 14 століття. В 1404 році корейці уклали офіційні стосунки із сьоґунами роду Асікаґа як «ванами Японії». Офіційні відносини між обома державами зводилися до обміну державними грамотами. З 17 століття, після провалу японських вторгнень у Корею 1592 1598 років та заборони корейського уряду на перебування японців в країні, японська сторона в особі сьоґунату Токуґава перестала висилати посольства до Кореї. Обмін грамотами став проводитися під час одностороннього відвідування корейськими делегаціями резиденції сьоґунів Токуґава в Едо. Загалом між 1607 і 1811 роками Японію відвідало 12 посольств династії Чосон. Японська сторона вважала їх усі посольствами доброї волі (通信使), проте корейська сторона розглядала перші три місії як посольства у відповідь на японську державну грамоту, прислану сьоґунатом Токуґава[1], з метою повернення вивезених з Кореї співвітчизників під час японських завоювань (回答兼刷還使). Відмінності у розумінні сторонами мети посольств спричинили янаґавський інцидент, після якого решта 9 корейських посольств відправлялися як посольства доброї волі.

Корейські посольства очолювалися повноважним послом, супровід якого становив 300 — 500 осіб. Окрім дипломатів до нього входили корейські каліграфи, поети, художники, літератори, майстри бойових мистецтв та інші представники корейської культурної еліти. Делегація діставалася до Осаки через Внутрішнє Японське море, а звідки рушала пішки до Едо. Японська сторона брала на себе усі витрати з утримування корейських посланців, включаючи переїзд, ночівлю та харчування. Оскільки прибуття посольств було справою престижу обох країн, їхній прийом проводився з розмахом. Японці витрачали від 500 тисяч до 1 мільйона золотих рьо для розважання гостей.

До 19 століття корейські посли прибували в Едо з нагоди призначення нового сьоґуна. Проте останнє 12 посольство відкладалося через великий голод Теммей і змогло вирушити до Японії лише 1811 року. Відправка корейських місій планувалася і надалі, але реалізовані не були через брак коштів та зовнішньополітичну загрозу японському уряду.

Формально для корейської сторони місія посольств була культрегерською. Корейці вважали, що нестуть світло конфуціанської корейської культури в дику нецивілізовану Японію. Фактично корейські посланці займалися розвідувальною діяльністю, складаючи детальні описи політичного і соціально-економічного життя мешканців Японських островів. Така діяльність була спричинена побоюваннями корейської сторони щодо можливого повторення японських вторгнень 1592 — 1598. Звіти, що були складені корейськими послами в ході подорожей Японією, є першокласними джерелами з соціальної історії Японії 17 — 19 століть.

Хронологія

  • Рік — рік відправи посольства. Посольства доброї волі (通信使) відзначені темним кольором.
  • Ван — ван Чосону, від імені якого відправлялося посольство.
  • Посол — повноважний посол Чосону, голова корейської делегації в Японії.
  • Володар — японський володар, що одноосібно керував цілою країною.
  • Деталі — мета і зміст діяльності корейського посольства.
Рік Ван Посол Володар Деталі
Період Муроматі
1392 Тхеджо невідомо Асікаґа Йосіміцу Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Відновлено дружні стосунки між країнами
1398 Тхеджо Пак Тончі Асікаґа Йосімоті Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2].
1404 Тхеджон Йо Ийсон Асікаґа Йосімоті Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2].
1406 Тхеджон Юн Мьон Асікаґа Йосімоті Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Вислано посольство у відповідь[2].
1410 Тхеджон Ян Юн Асікаґа Йосімоті Прохання допомоги в боротьбі з піратами. Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосіміцу і подарувала буддистські сутри. Вислано посольство у відповідь[2].
1413 Тхеджон Бак Бун Асікаґа Йосімоті Прохання допомоги в боротьбі з піратами.
1420 Седжон Сон Хийгьон Асікаґа Йосімоті Вислано посольство у відповідь[2].
1423 Седжон Пак Хийчун Асікаґа Йосікадзу Вислано посольство у відповідь, яке привезло буддистські сутри[2].
1424 Седжон Пак Ансін Асікаґа Йосікадзу Вислано посольство у відповідь[2].
1428 Седжон Пак Сосен Асікаґа Йосінорі Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосімоті та привітала Йосінорі у зв'язку з призначенням його новим сьоґуном[2].
1432 Седжон Лі Є Асікаґа Йосінорі Вислано посольство у відповідь[2].
1439 Седжон Ко Тикчон Асікаґа Йосінорі Прохання допомоги в боротьбі з піратами[2].
1443 Седжон Бьон Хомун Асікаґа Йосімаса Корейська сторона висловила співчуття у зв'язку зі смертю Асікаґи Йосінорі та привітала Йосікацу у зв'язку з призначенням його новим сьоґуном[2].
Період Адзуті-Момояма
1590 Сонджо Хван Юнгіль Тойотомі Хідейосі Корейська сторона привітала Хідейосі у зв'язку з об'єднанням Японії[2].
1596 Сонджо Хван Сін Тойотомі Хідейосі Переговори щодо припинення війни в Кореї[3].
Період Едо
1607 Сонджо Йо Угіль Токуґава Хідетада Відповідь на японське запрошення. Нормалізація міждержавних стосунків. Обмін полоненими минулої війни.
1617 Кванхегун О Юнгьом Токуґава Хідетада Відповідь на японське запрошення. Вітання з перемогою під Осакою. Обмін полоненими.
1624 Інджо Чон Ріп Токуґава Ієміцу Відповідь на японське запрошення. Корейська сторона привітала Ієміцу в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном. Обмін полоненими.
1636 Інджо Ім Кван Токуґава Ієміцу Корейська сторона привітала Ієміцу в зв'язку з розвитком міждержавних стосунків.
1643 Інджо Юн Сунджі Токуґава Ієміцу Корейська сторона привітала Ієміцу з днем народження.
1655 Хьоджон Чо Хьон Токуґава Ієцуна Корейська сторона привітала Ієцуну в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1682 Сукджон Юн Чіван Токуґава Цунайосі Корейська сторона привітала Цунайосі в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1711 Сукджон Чо Тхеок Токуґава Ієнобу Корейська сторона привітала Ієнобу в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1719 Сукджон Хон Чхіджун Токуґава Йосімуне Корейська сторона привітала Йосімуне в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1748 Йонджу Хон Гьохий Токуґава Ієсіґе Корейська сторона привітала Ієсіґе в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1764 Йонджу Чо Ом Токуґава Ієхару Корейська сторона привітала Ієхару в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.
1811 Сунджо Кім Ікьо Токуґава Ієнарі Корейська сторона привітала Ієнарі в зв'язку з призначенням його новим сьоґуном.

Примітки

  1. Насправді грамота була підроблена родом Со, володарями Цусіма-хану
  2. Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997. — p.275.
  3. Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997. — p.225.

Джерела та література

Чосонівські посольства до Японії // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • (англ.) Kang, Etsuko Hae-jin. Diplomacy and ideology in Japanese-Korean relations: from the fifteenth to the eighteenth century. — London: Macmillan, 1997.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.