Корейці

За старих часів жінки цього дня рано вранці поспішали до колодязя, щоб першими зачерпнути «воду удачі». Вони також починали готувати до наступного дня святкові страви, У тому числі токкук — суп з рисовими галушками на бульйоні з фазана. Існував і інший звичай повернення всіх боргів до півночі. У ніч перед Новим роком ніхто не лягав спати майже до ранку, і навіть діти намагалися не заснути, тому що, відповідно до повір'я, у них могли побіліти брови.

Це одне з двох найбільших свят у Республіці Корея. 1 січня — це офіційне свято, присвячене початку року, але більшість родин вирушає у свої рідні місця для зустрічі Нового року за місячним календарем, який припадає на кінець січня або початок лютого. Як і в інших країнах, цього дня у Кореї проводжають старий і зустрічають новий рік. Протягом попередніх кількох тижнів друзі і знайомі посилають один одному листівки з вдячністю за добрі справи, які були колись зроблені, і побажаннями щастя в новому році. У наш час корейці, що сповідають християнство, обмінюються і різдвяними поздоровленнями.

Перетягування каната — це більш, ніж просто змагання в силі. Спосіб, яким зв'язані мотузки, символізує єднання чоловіка і жінки, так що команда яка одержала перемогу - достаток і родючість у новому році, що особливо важливо для селян і рибалок.

Запускання повітряних зміїв — це в Кореї не тільки складний вид спорту, але і спосіб позбутися від невдач і хвороб минулого року, відправивши їх у небо. Існує більш 70 конструкцій зміїв, у тому числі змій щит, падук, змія-дошка, змія-спідниця і змій-скат. Найбільшою популярністю користується змій-щит з характерним круглим отвором. Цей отвір виконує функцію пропелера, що регулює швидкість і напрямок польоту.

У минулому стрибки на підкидній дошці були «вікном у світ» для дівчат, яким вже виповнилось сім років. Перший день Нового року був єдиним, коли вони могли побачити, що робиться за високою огорожею, яка оточує їхній будинок. У наш час цю розвагу треба розглядати, скоріше, як тренування почуття ритму і рівноваги, а не подію, на яку дівчата чекають цілий рік. Стрибки на низькій плоскій підкидній дошці — набагато складніша справа, ніж може здаватися. Успіх залежить від того, наскільки точно розрахован час стрибків.

Святкове меню на цей день розрізняється в залежності від регіону країни і сімейних звичаїв, але на кожнім столі обов'язково буде токкук — суп з рисовими галушками на яловичому або курячому бульйоні. Корейці говорять, що з'їсти тарілку токкук означає прожити ще один рік.

Пельмені і піндеток (млинці з борошна бобів маш), а також напої сучжонгва (чай з корицею) або сикхе (рисовий десертний напій) можна бачити цього дня на святковому столі.

Для церемонії поминовіння накривається особливий стіл із святковою їжею і напоями, призначеними покійним предкам. Поминальні обряди відбуваються протягом року не один раз, але цього дня на жертовному столі є також і токкук.

Прихід літа відзначався поминальними обрядами на честь предків, що потім змінювалися веселощами. Жінки цього дня мили волосся у відварі коренів іриса і збирали лікарські трави для сушіння. Це був єдиний день у році, коли замужні жінки могли відвідати батьків. Жінки також розважалися, качаючись на гойдалках, повішених довгими мотузками до дерев, а чоловіки організовували змагання по національній корейській боротьбі ссірим.

Існувала традиція, відповідно до якої у чеканні жари правителі посилали віяла чиновникам, а із сіл відправляли віяла в Сеул. Королівські лікарі готували для короля особливий «суп здоров'я» чехотхан. У традиційне меню також входили рибний суп, приготовлений на пару карп і вишневий квас. А круглі рисові коржі із додаванням полиню й інших гірських трав і сьогодні можна покуштувати в деяких будинках.

Це найромантичніший день місячного календаря. Відповідно до корейської легенди, зірки Вега й Альтаїр — це небесне перевтілення юних закоханих Кьону (Пастуха) і Чинньо (Ткачихи), що зустрічаються лише раз на рік. За переказом, дочка Небесного царя жила на східному березі небесної річки — Чумацького шляху, і щоночі ткала прекрасну полотнину. Стурбований тим, що дочка самотня, цар видав її заміж за красивого пастуха, що пас худобу на західному березі річки. Закохані так захопилися один одним, що дівчина кинула роботу. Розгніваний цар покарав дочку, відправивши її назад на східний берег. Однак, страждання розлучених закоханих викликали в царя співчуття і він дозволив їм один раз на рік, у день Чхильсок перетинати річку по місту, який утвориться із сорок і ворон. Якщо в цю ніч йшов дощ, то він означав сльози радості закоханих, а дощ, що йшов вранці наступного дня, — їхні сльози суму при розставанні. Цього дня на святковому столі є рисові коржі, млинчики з цукіні, локшина і кимчхи з огірків.

Це друге із двох найбільших свят у Республіці Корея — день віддяки за гарний врожай. Також як і з нагоди зустрічі Нового року за місячним календарем, цього дня корейці збираються великою родиною в рідному домі, щоб усім разом відзначити Чхусок. За традицією цього дня члени родини отримували у подарунок новий одяг, але в наш час її не дотримуються. Багато хто просто надягають корейський одяг ханбок, який і сьогодні є розповсюдженим вбранням святкового дня. Вони роблять поклоніння предкам, накривши особливий стіл, на якому обов'язково є рисові коржі, фрукти нового врожаю — каштани, ююба, хурма, яблука й корейські груші. Свято не обходиться без сонпхен — рисових коржів у формі півмісяця.