Чота Крилатих (пластовий курінь)

• Патрон:Євге́н Мих́айлович Конова́лець (* 14 червня 1891, Зашків, Жовківський район, Львівська область — † 23 травня 1938, Роттердам, Нідерланди) — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів (з 1927).
• Клич: «Щасливого лету! — Згори на долину!»
• Основні напрямки праці: Летунське пластування.
• Курінні ступені: Курсант, Пілот, АС. Також має членів з-поміж не пластунів: прихильники куреня, що допомагають як інструктори чи матеріально-технічно, називаються «Диспетчери».
• Курінні барви: Червона, чорна, золота.

1. Крайовий летунський табір «Чота Крилатих»

Мета табору:

• Популяризація авіаційних видів спорту серед молоді;
• Навчання основ аеродинаміки, парапланеризму, дельтапланеризму та авіамоделювання.
• Розвиток спеціалізації «летунське пластування», та знань пов'язаних з авіацією.

Програма табору:

Програма змінюється кожного року відповідно до легенди. Але обов'язковими гутірками є: аеродинаміка, правила повітряного руху, парапланеризм, дельтапланеризм, авіамоделювання, будова і конструкція літальних апаратів, авіаційна метеорологія та ін. Після теоретичних занять та успішного проходження наземної підготовки учасники допускаються до польотів. Куреню «Чота крилатих» надано право від імені Федерації парапланерного спорту України давати ступінь пілота-початківця першого ступеня.

Під час табору «Чота крилатих» проходить всеукраїнській фестиваль мотопарапланеризму. Учасники мають можливість побачити пілотаж на парапланах, мотопарапланах, паратрайках, дельтапланах та мотодельтапланах. Вже традиційно для таборовиків є перегляд на великому екрані фільму «В бій ідуть одні „старики“» Л.Бикова.

2. Вишкіл провідників летунського пластування

Вишкіл для пластунів які хочуть розвивати летунську ділянку та здавати ІІІ пробу скоба обсерватора.

3. Авіаційний вишкіл «Ешелон».

Якщо тебе цікавить українська авіація, а зокрема військова, то цей вишкіл саме для тебе! Під час вишколу ти зможеш відчути себе військовим пілотом та пробути одну добу у військовій авіаційній частині. Військова дисципліна, харчування, тренажі — все по-справжньому, за методикою української армії. На семінарах ти будеш поруч з елітними пілотами-винищувачами. Ти будеш мати унікальну можливість побувати у кабіні МіГ-29, а також дізнатись ази керування винищувачем. В програмі також екскурсія на території летовища Івано-Франківського аеропорту та можливість спостереження за роботою диспетчерів при приземленні чи злеті пасажирських літаків.

4. Авіаційний вишкіл «М'яка посадка».

Цей вишкіл є дещо подібний на «Ешелон», проте він проводиться в м. Київ, де звичайно є більше можливостей для проведення заходів даного типу. Учасники мають можливість відвідати авіакосмічний центр для юнацтва (де всі охочі можуть випробувати себе на авіасимуляторах, які аналогічні до кабін справжніх бойових літаків) та музей авіації просто неба. Особливістю вишколу у 2012 році була зустріч із першим космонавтом незалежної України — Леонідом Каденюком.

5. Парашутний вишкіл «Десант»

Програмою Десанту передбачено три рівні для учасників:

2-й рівень — для тих, хто хоче займатися летунським пластуванням, стати в майбутньому провідником/інструктором в ділянці парашутизму і вже має не менше трьох стрибків;

1-й рівень — для тих, хто хоче випробувати себе, здійснити перші у житті стрибки з парашутом;

0-й рівень — для тих, хто також відчуває себе «десантником», але ще не готовий здійснити стрибок з літака.

6. Парашутний вишкіл «UP»

7. Вишкіл з парапланеризму «Льотна школа»

Вишкіл для членів куреня «Чота Крилатих», що відбувається на чудовій Луквицькій землі (поблизу с. Луквиця, Богородчанського району, Івано-Франківської області). Метою вишколу є покращення летунських навичок, вдосконалення техніки польотів через практичні заняття на парапланах.

8. Вишкіл з парапланеризму «Вище неба»

9. Кіноклуб Чоти Крилатих (анг. Filmclub of Chota Chylatyh) — Пластовий клуб любителів кіно та мультфільмів та іншого візуального мистецтва засновником якого є 7-й курінь УПС Чота Крилатих. Перший сеанс відбувся 9 лютого 2008 року Б., у місті Івано-Франківськ.

Метою створення клубу, окрім звичного перегляду фільмів є виховання в такий спосіб пластунів у естетичному, духовному та патріотичному руслі.

Особливості: Кіноклуб проводиться виключно для членів Пласту НСОУ. В сеансах переважно домінують стрічки, що несуть у собі певний ідеологічний зміст. Кожен показ готує щоразу інший член куреня «Чоти Крилатих», він же і відповідає за розповсюдження квитків, тобто стає «касиром» свого фільму. Сеанси зазвичай відбуваються двічі на місяць у мансарді пластової домівки станиці Івано-Франківськ. Спеціально для цього у приміщенні розкладають екран, а з проектора транслюється зображення. З 2012 року глядацька аудиторія представляє пластунів різних вікових категорій, зокрема УПН (6-11 р.), УПЮ(11-18 р.), УСП (18-35 р.) і УПС (від 35 р.). Чотівці почали організовувати Кіноклуби і для наймолодших дітей. Також, передбачені всі необхідні елементи кінотеатру: білети, поп-корн, флаєри та VIP-зона. Для активних глядачів існує значок «Кінолюба», який можна обміняти за 3 використані білети. Також члени куреня організовують кіноклуб на виїзді, вже протягом 4 років в один із серпневих вечорів на щорічному летунському таборі «Чота Крилатих» у с. Луквиці відбувається показ фільмів пов'язаних з летунською тематикою. Спроби створити кіноклуб були і у членів «Чоти Крилатих» у Луцьку та Тернополі. Проте, вони обмежились кількома показами. Як стверджують організатори клубу, окрім звичного їм летунського пластування «Чота Крилатих» пропагує як інтелектуальний так і мистецький розвиток. Перед показами чотівці коротко розповідають про режисера, акторів та мету стрічки. Після перегляду відбуватиметься обговорення побаченого.

10. Фестиваль повітряних зміїв.

Якщо ти мрієш опинитись в осінній казці Карпат, побудувати власний повітряний змій (згідно з правилами аеромоделювання та аеродинаміки), а також насолодитись його польотом, то тобі обов'язково слід завітати на пластовий «Фестиваль повітряних зміїв».

Літопис команди «Чота Крилатих».

01.06.1926 р. — у м. Сокаль Львівського воєводства, група старших пластунів утворила Самостійний гурток УСП під назвою «Крилаті». Він працював під опікою Івана Сокола, колишнього офіцера УГА і мешканця м. Сокаль.

22.01.1927 р. — гурток УСП «Крилаті» з осідком у м. Сокаль, перетворено вже на Підготовчий курінь УСП «Крилаті» у складі 17 членів. Курінним обрали ст.пл.розв. Володимира Стефанишина.

23.05.1927 р. — Головна Управа УУСП у складі ВПК у Львові, внесла до реєстру 7-й курінь старших пластунів «Крилаті» з осередками у Сокалі та Львові.

12.06.1929 р. — у Львові Видавнича кооператива «Червона Калина» випустила пригодницьку повість «Чота Крилатих» Юрія Шкрумеляка. З її появою, назву куреня змінено на «Чоту Крилатих», коротка «ЧоК». У курені було 28 осіб.

30.12.1930 р. — на лаві підсудних поміж 35-ма сокальськими пластунами, перебувало 19 членів 7-го куреня УСП «Чота Крилатих». Згодом їх звільнили.

16.03.1931 р. — на Раді Куреня, що відбувався таємно у м. Сокаль, схвалено надалі продовжувати пластову працю конспіративно. Курінним обрали ст.пл.розв. Івана Климіва, який був одночасно провідним членом ОУН.

16.06.1934 р. — з приводу вбивства у Варшаві членом ОУН міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, поміж арештованими опинилося 10 членів 7-го куреня УСП «Чота Крилатих».

31.07.1936 р. — на Радах осередків членів «ЧоК», що відбувся таємно у Львові і Сокалі, схвалили припинити всяку пластову діяльність з причин арешту деяких членів куреня і виїздом більшості закордон для продовження навчання і в пошуках праці.

04.12.1942 р. — у Львові відомий гестаповець-кат Віллі Вірзінг замордував у в'язниці по вул. Лонського Івана Климіва — «Легенду», провідника ОУН, курінного 7-го куреня УСП «Чота Крилатих».

30.06.1944 р. — у Дрогобицькій обл. створено мішану бойову чоту УПА «Крилаті», що входила до складу Воєнної Округи ч.5 «Маківка». У її складі було кілька колишніх членів 7-го куреня УСП «Чота Крилатих», які не склали збрї перед більшовиками.

04.10.1945 р. — у м. Авгсбурзі, Німеччина створили Самостійний гурток УСП під назвою «Сокіл», який згодом став основою у відновленні Команди УСП-УПС «Чота Крилатих».

24.05.1946 р. — у м. Авгсбурзі, Німеччина у таборі переселених осіб «Зомме Казерне», гуртки старших пластунів «Сокіл», «Медвідь» і «Тигр», об'єдналися у Підготовчий курінь УСП ім. Полковника Євгена Коновальця.

15.07.1946 р. — Рада Куреня схвалила обрати Куреню назву «Чота Крилатих». Гуртки старших пластунів «Тигр» і «Медвідь» перейменовано на «Орел» і «Крук». Гурток «Сокіл» зберіг свою попередню назву, це ж зробив і гурток старших пластунів «Ворон», який щойно долучився до Креня.

Осінь 1947 р. — з Німеччини в Україну підпільно кур'єрами ОУН для зв'язку зі збройним підпіллям, рушили члени Команди «ЧоК»: ст.пл.уч. Петро Віротюк — «Ворона» і ст.пл.уч. Микола Ластович — «Чайка», а згодом і ст.пл.уч. Михайло Романів — «Сокіл». Виконуючи перший Головний Обов'язок Пластуна, на правах бійців Першої Стежі «ЧоК», відлетіли в Україну і шлях до Великої Мети, окропили кров'ю. Точної інформації про їх подальшу долю немає і тому в Курені «ЧоК» вони вважаються досі живими.

«Чота Крилатих» запозичила свої курінні звичаї та назви з однойменної пригодницької повісті Юрія Шкрумеляка, в якій йдеться про створення чоти Січових Стрільців, які мали псевда птахів і звірів. Вони уславилися участю у Визвольній боротьбі 1918–1920 рр. Патроном «ЧоК» обрано постать Коновальця Євгена Михайловича, полковника армії УНР і коменданта корпусу Січових Стрільців, творця-провідника УВО та ОУН. Курінною піснею «ЧоК» є марш «Гей, у нас крила молоді», написаний Володимиром Гайдуком в м. Авгсбурзі в 1946 р. , але відомішою стала таборова пісня Друга чота, чота крилатих". У «ЧоК» вживається таке вітання: привіт «як ти чуєшся з гори на долину?», відповідь «як той казав!».

Команда «Чота Крилатих» об'єднує 7-й курінь УСП Ключ Чайка і 18-й курінь УПС Ключ Ворона. На чолі обидвох куренів стоїть Великий Крук. Члени «ЧоК» у діаспорі, об'єднані у Стежі, мешкають сьогодні в Австралії, Канаді, США.

У м. Нью-Йорку, США в 195 р. пл.сен. Микола Василик, ЧоК став засновником і першим зв'язковим Підготовчого куреня УПЮ ім. Євгена Коновальця. Надалі його зв'язковими і виховниками були члени команди «ЧоК», а 21 січня 1968 р. відбулося урочисте посвячення прапора 21-го куреня УПЮ ім. Є.Коновальця у Нью-Йорку. Цей курінь діяв до середини 1980-х років.

Влітку 1965 р. відбувся спеціалізований табір морського, летунського і гірського пластування. Його організаторами виступила низка куренів УСП: 1-й Ватаги «Бурлаки», 3-й Племені «Лісові Чорти», 7-й Команди «Чота Крилатих», 23-й Загону «Червона Калина», 25-й і 10-й залоги «Чорноморці», 27-й З'єднання «Хмельниченки», 29-й Племені «Сіроманці», 31-й Племені «Вовкулаки». Це був єдиний табір спеціалізованого пластування у трьох ділянках, організований у США за участю старшо-пластунських куренів. Про цей пластовий табір пл.сен.кер. Михайло Пежанський змонтував 16 мм фільм, що демонстрували по пластових станицях і таборах.

Станом на 1975 р. обидва курені Команди «ЧоК» налічували близько 80-ти членів. Однак у наступні 29 років відбулося поступове зменшення кількості членів з причин старіння давніх членів і браком належного поповнення новими. Станом на 1994 р. Команда «ЧоК» налічувала 8 членів у 7-му курені УСП Ключа Чайки та 35 членів у 18-му курені УПС Ключа Ворона, разом 43.

В Україну члени «ЧоК» стали активно навідуватися з літа 1993 р.: так кілька членів 18-го куреня УПС брали участь у ЮМПЗ у Львові, пл.сен.кер. Юрій Даревич був виховником на вишколі пластових впорядників у Донецьку в червні 1993 р., ст.пл. Данило Даревич був інструктором на Міжкрайовому Юнацькому Вишкільному Таборі «Золота Булава» на Тернопільщині, пл.сен.кер. Онуфрій Цабанюк у своєму родинному містечку Ворохті на Івано-Франківщині здійснив спроби закласти пластову станицю і Стежу прихильників 18-го куреня УПС Команди «ЧоК», ст.пл.скоб Андріан Мандзій з 1993 р. бере участь в археологічних розкопках у Кам'янці-Подільському.

У серпні 1998 р. ст.пл. Данило Даревич, ЧоК і ст.пл.скоб Михайло Винницький, ЧоК брали участь у проведенні таборів для дітей сиріт, організовані Товариством «Приятелі дітей» у Канаді, що відбулися у м. Ворохті .

Вперше спробу створити Стежу прихильників Команди «ЧоК» в Україні здійснив улітку 1993 р. пл.сен.кер. Онуфрій Цабанюк, ЧоК приїхавши з Мельбурну, Австралія у своє батьківське містечко Ворохта Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл. Тут він згуртував Стежу «ЧоК» 7 членів УПС і 2 членів УСП, однак з його від'їздом до Австралії, вони стали повністю бездіяльними. На листи Проводу Команди «ЧоК» не відповідали.

Однак, по-справжньому ідея «Чоти Крилатих» прижилася у с. Луквиця Богородчанського району Івано-Франківської обл. Тут група пластунів сеньйорів у складі 7 осіб, у мальовничій місцевості закладають пластову таборову оселю «Чота Крилатих». На ній, три роки поспіль, відбувається Крайовий Летунський Табір «Чота Крилатих» і два роки поспіль табір УПЮ рівня 1-2 проб «Скобині Крила»: 1-й КЛТ «ЧоК» в днях 10-24 серпня 1996 р. за участю 31 особи. Комендант пл.сен.праці Михайло Оглоб'як. 2-й КЛТ «ЧоК» в днях 15-29 липня 1997 р. за участю 21 особи. Комендант пл.сен.праці Михайло Оглоб'як. 3-й КЛТ «ЧоК» в днях 14-24 липня 1998 р. за участю 18 осіб. Комендант пл.сен.праці Степан Красілич.

У часі 2-го КЛТ «Чота Крилатих» на пластовій оселі «ЧоК» 21 липня 1997 р. при активному наполяганні писаря Проводу КЛТ «Чота Крилатих» ст.пл. Володимира Стецька /тоді ще члена 29 куреня УПС «Сіроманці»/, ввечері відбулися Установчі збори Стеж прихильників УСП-УПС «Чота Крилатих» за участі обидвох таборів — Летунського «Чота Крилатих» і Юнацького «Скобині Крила». Тут постали дві самостійні Стежі : 7-го куреня УСП Ключа Чайки і 18-го куреня УПС Ключа Ворона, кожна з власним Стежовим проводом:

• Українська Стежа 7-го куреня УСП Ключа Чайки «ЧоК» у складі 4 членів. Стежовим обрали ст.пл. Валентина Кіжоватова, ЧоК.
• Українська Стежа 18-го куреня УПС Ключа Ворона «ЧоК» у складі 7 членів: пластунів сеніорів Михайла Оглоб'яка, Степана Красілича, Богдана Бобика, Василя Гуляка, Івана Кіф'яка, Володимира Гринчака, Івана Мосюка /усі мешканці сіл Богородчанськоно р-ну/. Стежовим обрали пл.сен.праці Михайла Оглоб'яка, ЧоК.

У таборі-музею «Сокіл» в с. Гринькові Рожнятівського р-ну Івано-Франківської області, в часі Ювілейного Пластового Збоу, дня 10 серпня 1997 р. при сприянні ст.пл. Володимина Стецька і пл.розв.сам. Івана Гоменюка, відбулася зустріч членів Українських Стеж УСП і УПС Команди"ЧоК" з курінним 7 куреня УСП «ЧоК» ст.пл.скобом Андріаном Мандзієм із США. Учасниками цієї зустрічі були: ст.пл. Валентин Кіжеватов, ст.пл. Семен Грица, пл.сен.праці Михайло Оглоб'як, пл.сен.праці Степан Красілич.

У грудні 1997 р. в м. Стрию, з ініціативи ст.пл. Володимира Стецька, ЧоК почато друк Листка Зв'язку «На сліді», що виходив щомісячно. Видають під відзнакою «ЧоК» пластові поштові конверти, пластову літературу /йдеться про довідники "Велике Пластове З'єднання «Чота Крилатих»/Стрий-97/, «Історія Стрийської пастової станиці, 12.05.90 — 13.05.98 рр.»/Стрий-98/, «Літопис Летунського Пластування» /Стрий-98/, «Історія Пласту в Самборі, 1912–1944 рр.» /Стрий-Самбір 98/.

На весні 1997 р. група членів Української Стежі 18-го куреня УПС Ключа Ворона «ЧоК» при технічно-видавничому сприянні Української Стежі 29-го Куреня УПС Племені «Сіроманці» видала накладом 40 примірників «Посібник летунського пластування», в якому опрацьовано курс навчання з дельтапланеризму.

Ще на 1-му КЛТ «Чота Крилатих» члени Проводу, вже згадані пластуни сеніори, опрацювали перші дві проби летунського пластування для юнацтва: перша на ступінь пластуна-сокола і друга на ступінь пластуна-беркута. У діасрорі давніше було опрацьовано вимоги тільки на третю пробу УПЮ на ступінь пластуна скоба-обсерватора, а у Правильник вмілостей УПЮ долучено вмілості летунсього пластування, відповідно до рівня третьої проби в УПЮ. Таким чином в Україні в 1996 р. створили повний комплекс летунського пластування для трьох проб в УПЮ.

Члени Української Стежі 7-го куреня УСП Ключа Чайки і Української Стежі 18-го куреня УПС Ключа Ворона Команди «Чота Крилатих» у своїй більшості є юнацькими виховниками та інструкторами, впорядниками і членами Проводів у летунському таборі «Чота Крилатих», юнацькому таборі «Скобині Крила», водномандрівному таборі «Сплав». Дехто професійно займається радіосправою і комп'ютерною технікою.

Після 2000-го року. У станиці Івано-Франківськ ключ «Чайка» куреня «Чота крилатих» починає свою діяльність у 2000 році. Піонером Чоти в станиці став ст.пл. Петро Гавриш (Ворон), який після пройдення вишколу «Лісова Школа» отримав завдання для здобуття абсольвентури відбути в проводі на крайовому таборі. Наступного ж року діючий виховник 59-го (юнацького) куреня ім. Степана Ленкавського, друг Петро збирає свою команду з активного юнацтва куреня і організовує крайовий летунський табір. Сам летунський табір «Чота крилатих» вже декілька років перед тим організовувала команда під проводом пл.сен. Степана Красілича, ЧоК, то ж друг Петро мав авторитетну підтримку для організації табору, а також досвід Степана, який перед тим багато років пропрацював в авіації. Слід згадати і тих хлопців з 59-го куреня, які в подальшому вели популяризацію летунського пластування, а це: Захар Федорак, Ігор Шевчук, Роман Гавриш, Назар Панчишин, Роман Слободян. Два наступні роки крайовий летунський табір «Чота крилатих» організовувала та ж команда, долучаючи до себе нових прихильників (в 2002 році до лав куреня вступив ст.пл. Віталій Епельбаум, ЧоК). Наступним поштовхом для розвитку куреня був КЛТ «Чота крилатих» у 2003 р., після нього до куреня вступили теперішні пілоти: гетьманська вірл. Оля Герус, ст.пл. Тарас Зень, ст.пл. Віктор Мухін, ст.пл. Голутяк Віталій.

• Чота Крилатих
• Емблема куреня