Чурюк-Су

Чурюк-Су
Чурук-су взимку
45°00′55″ пн. ш. 35°02′58″ сх. д.
Витік за західною околицею міста Старий Крим, у північного схилу гори Гриця
• координати 45°00′55″ пн. ш. 35°02′58″ сх. д.
Гирло Сиваш
• координати 45°14′52″ пн. ш. 35°20′42″ сх. д.
Країни:  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Довжина 33 км
Площа басейну: 148 км²
Середньорічний стік 0,12 кубічний метр за секунду
Водойми в руслі Старокримське водосховище
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 21020000312106300002070
GeoNames 710348

Чорох-Су (також Чорохсу, Малий Індол, Ширин-Су, Рассан-Бай , Чурюк-Су, Східний Чурюк-Су , Чурук-Су, Чурак-Су ) — річка на північному сході Рівнинно-степового Криму.

Опис

Долина річки густо заселена — на річці розташовані населені пункти: Ізюмівка, Первомайське, Садове, Ізобільне, Маківське, Журавки, Новопокровка і Василькове[1]. Чурук-Су в багатьох місцях нижньої течії спрямлена і перетворена на колектор Північно-Кримського каналу, впадає в мілководну заболочену лагуну Сиваша, приблизно за 3 км на північ від села Василькове[2]. Різноманітні назви річки Чурюк-Су сходять до родоплемінних імен чоро, чорос, серен, андайли землі беїв Ширинських. В історичних документах зустрічаються різні варіанти назви: Серен-Су, Рассан-Бай, Гассан-Бай, Ширін-Су, Малий Андаль, Малий Індол. Чурюк-Су — найбільш східна річка з усіх які стікають з північного схилу Кримських гір. Відноситься до річок басейну південного Сиваша, хоча з другої половини ХХ століття свого історичного гирла річка досягає тільки в дуже повноводні роки. Бере початок на східному краю Головної гряди, у верхній течії русло лежить серед невисоких гір і пагорбів, в нижньому — це типова степова річка. Маловодність річки пояснюється кількома факторами: невеликою кількістю опадів у цій посушливій ​​місцевості, малою площею водозбору, а також майже повною відсутністю живлячих карстових джерел.

Гідрографія

Витік Чурюк-Су знаходиться за західною околицею міста Старий Крим, біля північного схилу гори Гриця висотою 665 м, трохи південніше шосе Р23 Сімферополь Феодосія[3]. За іншими джерелами — утворюється злиттям річок-витоків Старокримська і Монастирська, на висоті 220 м над рівнем моря[4], але на карті річка називається Чурук-Су ще до злиття[5]. Основні притоки — річки Старокримська і Монастирська, яка нині впадає в Старокримське водосховище. Протікає через місто Старий Крим. У 1956 році поблизу міста Старий Крим на річці було побудовано водосховище, котре збирає частину її стоку, особливо паводкові води[6]. Пізніше було споруджено Новопокровське водосховище, а також 9 ставків: Ізюмівський; каскад з 4-х ставків у селі Первомайське; Ізобільне і 2 Журавських ставки (Верхній і Нижній).

Довжина русла річки становить 33 км. При середньорічній витраті води всього близько 0,12 м3/сек і з об'ємом стоку лише 3700000 куб. м. на рік[7], Чурюк-Су належить до маловодних річок Криму. Площа водозбору становить 204 кв. кілометрів (за іншими даними — 148 квадратних кілометрів), річку перетинає СКК. Тут в неї також вливається кілька скидних каналів. Чурюк-Су впадає в Сиваш за 3 кілометри на схід від села Краснівка.

Екологічні проблеми річки

Уже в ХIХ столітті місцеве населення почало відчувати наслідки забруднення вод річки, а також активний забір її води на зрошення, який призвів до її обміління. Показовим є приклад екологічних проблем річки Чурюк-Су (Чорох-Су), що мають давнє коріння. Цікаво що на карті, якою в 70-ті роки XVIII століття користувався генерал-поручик О. В. Суворов, дана річка іменується Бузлик (у перекладі з тюркських мов «крижана»). В цей же час була вживана й інша її назва — Ширін-Су, що в перекладі з перської означає «солодка». Але вже в другій половині XIX століття місцеві прозвали її Чурук-Су або Чюрюк-Су, що в перекладі з кримсько-татарської означає «гнила, зіпсована, нікуди не годна вода». Причиною цьому стали стоки шкіряних майстерень, що розмістилися по берегах річки в м. Старий Крим та навколишніх селах.

Примітки

Література

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 130. — (№ 2249).


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.