Чурілін Олексій Павлович

Народився 26 грудня 1916 року на хуторі Ширявському, нині на території Таскалинського району Західно-Казахстанської області Казахстану, в селянській родині. Росіянин. Закінчив сільськогосподарський технікум і аероклуб в Уральську. Працював інкасатором в обласному відділенні Держбанку.

До лав РСЧА призваний Уральським МВК 5 квітня 1940 року. У 1941 році закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів.

Учасник німецько-радянської війни з 15 грудня 1942 року. Воював у складі 611-го винищувального авіаційного полку на Закавказькому, Північно-Кавказькому, Південному, 4-у, 3-у і 1-у Українських фронтах. Літав на винищувачах І-153, Як-1, Як-3. Член ВКП(б) з 1943 року.

До 2 березня 1945 року здійснив 273 бойових вильоти, з них: на прикриття штурмовиків і бомбардувальників — 117, на штурмовку військ і техніки супротивника — 72, на прикриття наземних військ — 45, на повітряну розвідку — 38. Провів 83 повітряних бої, у яких особисто збив 17 літаків ворога.[1]

Після закінчення війни продовжив військову службу у ВПС СРСР. У 1972 році полковник О. П. Чурілін вийшов у запас. Мешкав у Новоросійську, де й помер 23 серпня 1982 року. Похований на кладовищі «Сонячне» по Мисхакському шосе.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, майорові Чуріліну Олексію Павловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8052).

Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (05.03.1943, 12.01.1945), орденами Олександра Невського (05.08.1944), Вітчизняної війни 2-го ступеня (25.08.1943), чотирма орденами Червоної Зірки (14.02.1943, …) і медалями.

Ім'ям Олексія Чуріліна названо вулицю в селі Таскала. На фасаді будинку, у якому він жив у Новоросійську, встановлено меморіальну дошку.

• Біографія на сайті «Герои страны» (рос.)