Шаповалов Йосип Миронович

У німецько-радянську війну капітан Шаповалов на посаді командира 7-го окремого мостового залізничного батальйону. Вів загороджувальні роботи на Північно-Західному і Волховському фронтах. З початку контрнаступу військ Західного, Південно-Західного і Калінінського фронтів під Москвою військовим залізничникам довелося вже відновлювати залізниці на звільненій території. У суворих умовах зими 1941—1942 років мостовики Шаповалова у короткий строк відновили двоколійний мостовий перехід через Волгу, де з шести прольотів було зруйновано три і були значні пошкодження опор. Міст почав пропускати військові ешелони раніше терміну. Швидке відновлення мосту через Волгу сприяло забезпеченню наступаючих військ поповненням, боєприпасами і всім необхідним. Командир батальйону був нагороджений орденом Червоної Зірки.

У березні 1942 року був призначений командиром 4-го мостового залізничного полку. У січні 1943 року полк майора Шаповалова був перекинутий на Воронезький фронт де також відновлював багато стратегічно важливих мостів. У серпні 1943 року підполковник Шаповалов зі своїм полком відбув на Білоруський фронт.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1943 року «за особливі заслуги в забезпеченні перевезень для фронту і народного господарства та видатні досягнення у відбудові залізничного господарства у важких умовах воєнного часу» підполковнику Шаповалову Йосипу Мироновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і медалі «Серп і Молот».

Тільки влітку 1944 року в Кремлі Шаповалову вручили відразу два ордени Леніна і золоту медаль «Серп і Молот», які не були отримані ним раніше «внаслідок віддаленості роботи».

Восени 1944 року Шаповалов командував 15-м окремим мостовим залізничним полком спеціального призначення, війну закінчив у званні полковника.

Після війни продовжив службу в залізничних військах. Йому довелося капітально відновлювати міст через Дніпро біля Черкас. Навісним способом було змонтовано 2 500 тонн прогонових будов. Механізація робіт, важливі технічні удосконалення і передова технологія дозволили тут прискорити терміни закінчення будівництва і заощадити понад 6 мільйонів рублів.

У ніч на 8 березня 1950 року в трюмі однієї з барж, де розміщувалися мостовики, виникла пожежа і загинуло 15 військовослужбовців. Людей Шаповалов розмістив своїм наказом в непристосованих приміщеннях і наказав там поставити взимку печі. До того у нього знайшли і незаконно збережену з війни зброю: два пістолети і автомати. Шаповалов був знятий з посади, виключений з партії. 19 липня 1950 року Військовим трибуналом Московського військового округу засуджений до 25 років позбавлення волі з позбавленням військового звання «полковник». Військова колегія Верховного Суду залишила вирок без змін і 21 серпня 1951 року його позбавили всіх бойових нагород і звання Героя.

У квітні 1953 року за протестом Генерального прокурора СРСР Пленумом Верховного Суду міра покарання була знижена до 10 років без позбавлення військового звання. У тому ж році він був звільнений за амністією. Повернувся в залізничні війська. Трудився на будівництві Трансмонгольської залізничної магістралі від столиці Монголії Улан-Батора до станції Дзамин-Уде на монгольсько-китайському кордоні. Був начальником виробничого відділу будівництва. У грудні 1955 року магістраль була введена в постійну експлуатацію. Його праця в Монголії був відзначений медаллю «За трудову доблесть» і монгольським орденом. У 1960 році знову став членом КПРС.

У травні 1962 року полковник Шаповалов через хворобу звільнився у запас. Жив у місті Києві. Працював в одній з військових частин. 29 травня 1968 року Президія Верховної Ради СРСР відновив його у званні Героя Соціалістичної Праці та правах на бойові нагороди.

Могила Йосипа Шаповалова

Помер в 1978 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.