Швайківка
Шва́йківка — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 966 осіб.
село Швайківка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Бердичівський район |
Громада | Швайківська сільська громада |
Облікова картка | Швайківка |
Основні дані | |
Населення | 966 |
Площа | 2,525 км² |
Густота населення | 382,57 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13331 |
Телефонний код | +380 4143 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°59′31″ пн. ш. 28°30′09″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
223 м |
Водойми | р. Гнилоп'ять |
Місцева влада | |
Адреса ради | 13331, с. Швайківка |
Карта | |
Швайківка | |
Швайківка | |
Мапа | |
|
Географія
Селом протікає річка Гнилоп'ять.
Історія
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 894 особи, налічувалось 87 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, кузня і 2 водяних млини[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1277 осіб (636 чоловічої статі та 641 — жіночої), з яких 1263 — православної віри[2].
У 1906 році в селі було 226 дворів та 1321 мешканців[3].
У грудні 1920 року місцеві мешканці, обурені діями загону, який прибув для збору податків і продовольства, побили продармійців і представників радянської влади. У подальшому в 1930-х роках учасники тих подій були піддані репресіям і звинувачувалися за участь у політичних бандах, антирадянських організаціях тощо[4].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1130 осіб, з яких 517 чоловіків та 613 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 961 особа[6].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,17 % |
російська | 0,83 % |
Релігія
Свято-Різдво-Богородичний храм. Належить до УПЦ. Настоятель протоієрей Вячеслав Губенко.
Галерея
- Сільська церква
- Швайківка
- Ставок на річці Гнилоп'ять
- Залишки млину на річці Гнилоп'ять
Примітки
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-22)
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 13.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
Джерела
- Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.